У. Потятинник американський сленг тлумачить як особливий соціостилістичний субваріант ненормативної англійської мови у США із наскрізною соціодемографічною дистрибуцією, який характеризується: соціопсихологічною мотивацією вживання; соціостилістичною зниженістю повідомлення; домінуванням конотативного компонента над денотативним; неодмінно більш чи менш обмеженою функціональністю; неоднорідністю складу; надлексикалізацією певних сфер [27;38].
В.Г. Вілюман [4], довгі роки займаючись проблемою сленгу, в стислих тезах сформулював деякі його особливості, зокремаавтор запропонував розрізняти два види сленгу:
а) загальний сленг – образні слова і словосполучення емоційно-оцінного забарвлення, які знаходяться за межами літературної мови, загальнозрозумілі і широко поширені в розмовній мові, які претендують на новизну та оригінальність і в цих якостях виступають синонімами слів і словосполучень літературної мови;
б) спеціальний сленг – слова і словосполучення того або іншого професійного або класового жаргону [4;49].
В.А.Хомяков[33]запропонував більш розгорнуте визначення термінів “загальний” та “спеціальний”сленг:
Загальний сленг – це відносно стійка для певного періоду, широко поширена і загальнозрозуміла соціальна мовна мікросистема в просторіччі, вельми неоднорідна за своїм генетичним складом і ступенем наближення до фамільярно-розмовної мови, з яскраво вираженою емоційно-експресивною конотацією вокабуляра, що часто представляє насміх над соціальними, етичними, естетичними, мовними та іншими умовностями і авторитетами.
Загальні сленгізми відрізняються від лексики літературного стандарту етико-стилістичним зниженням різної якості: від жартівливо-іронічної та невимушеної експресії повсякденного до принизливої експресії суто фамільярного спілкування. Треба зазначити, що етико-стилістичне зниження якісно відрізняється від лайливої і непристойної експресії: слова не сприймаються як вульгаризми, але додають мові колорит фамільярності, хоча існують особливі випадки, коли багато що залежить від сфери вживання того або іншого слова, ускладненого “контекстною семантикою” [33;88].
Спеціальний сленг як соціальна мовна мікросистема вельми неоднорідний за своїм генетичним складом і структурою. Аналіз різних підходів до визначення сленгу і вивчення практичного матеріалу приводить до висновку, що сленгізми характеризуються різним ступенем стилістичного зниження і, отже, відносяться до різних лексико-стилістичних пластів. Крім того, велика частина сленгізмів функціонує в мові певних соціальних груп, і, навіть перейшовши в загальнонаціональне користування, сленгізм завжди несе в собі слід свого соціального походження. Спеціальний сленг — це нестандартний лексикон певної соціальної групи, який може складатися зі стилістично різнорідної нестандартної лексики [33;90].
В англійській лексикографічній літературі молодіжний сленг як правило включається в спеціальний сленг, протиставлений загальному сленгу, що входить до загальновживаного просторіччя.Якщо порівнювати сленг з діалектом, то діалект є більш сталим явищем: основні діалекти, особливо географічні, в сукупності своїх фонологічних, граматичних та лексичних компонентів існують в мові давно, в той час як сленгові одиниці недовготривалі. Спільним для сленгу та діалектів є те, що вони використовуються переважно в усній комунікації [34;28].
Слід також зазначити, що зі сленгом часто асоціюються такі близькі до нього поняття, як жаргонізми, професіоналізми, арго, вульгаризми, колоквіалізми та кент, між якими важко встановити чіткі межі. “Стертість” меж є результатом того, що значною кількістю лексичних одиниць оперують у спільному функціонально-стилістичному ареалі.
Жаргон є мовою соціальної або професійної групи, яка відрізняється від загальнорозмовної мови особливим складом слів і виразів. Це умовна мова, зрозуміла тільки в певному середовищі, вона складається з багатьох штучних, іноді умовних слів і виразів.
При зіставленні різних трактувань терміну “жаргон” можна виділити дві основні концепції:
1) жаргон— це будь-яка спеціалізована мова: тобто “мова” професій, ремесел, суспільних класів і груп, гібридна мова або діалект;
2) жаргон — це вид фамільярної мови з пейоративністю, яка властива представникам деяких професій і ремесел.
Корпоративні жаргони - це мікросистеми просторіччя з корпоративно обмеженою лексикою, пейоративной експресією й основною емотивною функцією, які використовуються різними групами за інтересами, які поєднують ці групи поза професійною діяльністю.
Підкреслимо, що на відміну від професійних жаргонів, тісно пов'язаних своїми “виробничими” ядрами із професійними лексичними системами з однаковою для тих та інших основною комунікативною функцією, корпоративні, або групові, жаргони, які є, в основному, своєрідною мовною грою, де, насамперед, проявляється прагнення до експресії, мають емотивну функцію як основну [34;29-30].
Провести чітку грань між цими пластами лексики дуже важко, оскільки, як указує І. Р. Гальперін, відмінність між професіоналізмами та жаргонізмами, між просторіччям та діалектизмами взагалі важко піддається урахуванню. Він зазначає, що ці відмінності такі незначні в окремих випадках, що деколи здається непотрібним саме розмежування, проте відсутність абсолютного критерію визначення приналежності слова до тієї або іншої групи не є запереченням існуючих відмінностей. З погляду вживання в мові, для жаргонізмів і професійного сленгу характерна значно вужча сфера вживання, ніж для загального сленгу та діалектизмів. Жаргонізми і професіоналізми, як правило, зрозумілі лише окремим групам населення. Їх можна віднести до маловідомого сленгу, до якого, до речі, часто відносять і арго [5;105-106].
У термін арго соціолінгвісти США схильні вкладати поняття особливого вокабуляра групи, об’єднаної спільними інтересами, фахом, видами діяльності тощо [41].
Як зауважив В.М.Жирмунський, “арго” — “свого роду пароль”, за яким впізнають один одного декласовані шари, і могутній засіб професійної організації в умовах гострої соціальної боротьби [8;35].
Щодо вульгаризмів, то це лексеми, що мають пейоративне забарвлення і перебувають за межами літературної норми. До них відносять грубі слова та вирази, які зазвичай не вживаються освіченими людьми в товаристві, спеціальний лексикон, який використовують люди нижчого соціального статусу: в’язні, наркомани, безпритульні і т.д. [12;10].
Диференціація сленгового лексикону та колоквіалізмів є ще складнішим завданням. Згідно з В.Кухаренко, колоквіалізми – загальнородова група слів, що позначають повідомлення як неформальне, неофіційне та розмовне, і які містять у своєму складі сленг, жаргонізми, вульгаризми та діалектизми [17;30]. Ю.Скребньов розглядає колоквіалізми як слова, забарвлені неформальністю чи фамільярністю [30;65]. Такі визначення все ж не пропонують критеріїв чіткого розмежування між колоквіалізмами та сленгом. Головна відмінність між ними полягає в тому, що сленг сигналізує, що учасників комунікації єднає якийсь особливий зв’язок, у той час як колоквіалізми лише позначають соціоситуацію як неформальну [17;31].
Процес віддалення розмовної мови в американському варіанті англійської мови від розмовної у британському варіанті, Г.Менкен називав “колоквілізацією” американського варіанту іпророкував, що він прогресуватиме [42]. Сучасні тенденції у сфері лексики на американському континенті засвідчують слушність міркувань Г.Менкена. Власне цим процесом пояснюють “розмитість” меж між колоквіалізмами та сленгом у США [36;32].
Щодо кенту, Е.Патрідж визначав його як технічний термін для позначення вокабуляра представників злочинного світу [43]. Він вважав, що кент має обмежений ареал поширення порівняно зі сленгом, оскільки ті, хто користуються ним, зацікавлені у збереженні секретності свого мовного коду, тобто сленг універсальний, у той час як кент соціально і професійно обмежений. С.Флекснер під кентом розуміє розмовну ідіоматику, яка побутує в колі представників певної професії, секти, класу, вікової групи чи будь-якої підгрупи американської культури [50].
Завдяки такій великій кількості визначальних ознак і умовності поняття «сленг» багато лінгвістів та психологів взагалі вважають за краще обходитися іншими поняттями і не використовують терміну “сленг”. Проте, оскільки майже у всіх американських та англійських словниках помітка sl. (сленг) присутня, перекладачу необхідно знати це поняття, розбиратися в тому, що є сленгом. Самі англійські і американські лінгвісти також усвідомлюють, що поняття “сленг” є занадто широким, але продовжують користуватися ним за відсутністю іншого [27;49].
З огляду на вищенаведене можна визначити місце молодіжного та студентського сленгів в системі загального сленгу.
Молодіжний сленг відноситься до спеціального сленгу. Студентський сленг є одним з шарів лексики молодіжного сленгу та формується навколо ядра корпоративних жаргонів. Значну частинулексичного складу студентського сленгу складають також професійні жаргонізми. Якпрофесійні, так і корпоративні жаргони, у свою чергу,піддаються впливу кенту.
Отже, вищенаведене дозволяє, вслід за вищезгаданими вченими [1;4;5;21;27;42;43], сформулювати наступне визначення студентського сленгу:студентський сленг — це мікросистема просторіччя, досить неоднорідна за своїм генетичним складом, яка має емотивну та комунікативну функції. Ядро студентського сленгу становлять корпоративні жаргони [7;191].
Оскільки в даній дипломній роботі розглядається студентський сленг, необхідно визначити, у чому полягає відмінність студентського сленгу від сленгів інших типів. По-перше, дані сленгові слова служать для спілкування людей однієї вікової категорії. По-друге, студентський сленг відрізняється “зациклюванням”на реаліях миру молоді та студентства. Розглянуті сленгізми відносяться тільки до цього миру, у такий спосіб відокремлюючи його від усього іншого, і найчастіше незрозумілі людям інших вікових категорій. Завдяки знанню такої спеціальної мови, молодь відчуває себе членом замкнутої спільноти. І по-третє, у числі сленгової лексики нерідко зустрічаються і досить вульгарні слова.Таким чином, вищезазначені спостереження не дозволяють віднести студентський сленг ні до однієї окремо взятої групи спеціальної нелітературної лексики і змушують розглядати його як явище, якому властиві риси кожної з них [3;37].