В нападі гніву у людини змінюється колір обличчя: вона червоніє, але може й побіліти, пожовтіти, навіть посиніти, такий гнів у французькій мові позначають різними кольорами: unecolèrebleu, rouge, blanche, jaune. Людина може побіліти (посиніти) і від інших емоцій. Ось чому різні сильні емоції у французькій мові часто передаються за допомогою слова bleu: peurbleu – панічний страх, en êtrebleu – роззявити рота від здивування, avoireuneenviebleu – сильно заздрити комусь. Але не завжди можна пояснити, чому той чи інший колір набув саме таких переносних значень. Часто незвичний колір, який зазвичай не вживається в такому контексті, підкреслює надзвичайний характер явища. Як, наприклад, пояснити фразеологізм “напитися до зеленого змія”? І чому про дуже злу людину французи кажуть “méchantcommeun ânerouge”? Червоних віслюків не буває, це дивне порівняння підкреслює надзвичайну упертість людини. Потрапити в скрутне становище французькою мовою передається такими виразами: envoirdebleus, degrises, devertes, detouteslescouleurs.
Отже, зорові враження для французької мови стоять на першому місці. Дуже часто характеристика у французькій мові дається на основі зорових вражень, в тому числі і через позначення кольору, тоді як в українській мові осмислення здійснюється шляхом вживання прикметників, що передають пов’язані з предметом враження: misèrenoire – гіркий нестаток.
Колірні враження відіграють велику роль у французькій мові при називанні предметів і людей. Дуже часто при цьому використовується синекдоха.
Синекдоха(від гр. synekdochē із syn “разом” і ekdochē “переймання”) – перенесення назви з частини на ціле і навпаки [10; 196].
Назви даються за кольором частини тіла, одягу або предмета, пов’язаного з ним.
Поряд з виразами, основаними на заміні цілого частиною (colbleu – моряк), у французькій мові є безліч виразів з прикметниками кольору, де в переносному сенсі використовується не прикметник, а сам іменник, якого він стосується. Наприклад: pageblanche – незнайоме почуття, fleurbleu – любовна інтрижка, oiseaubleu – нездійсненна мрія, bêtenoire – неприємна людина, papillonsnoirs – чорні думки, sérienoire – детективні романи тощо.
Такі назви виникають постійно. Наприклад, у Парижі вводять обмеження щодо часу і місця стоянки автомобілів. При порушенні поліцейський поміщає на лобове скло зачиненої машини блакитний папірець – штраф. Парижани одразу назвали ці квитанції papillonsbleus. Згодом ввели нові правила дорожнього руху у деяких районах міста, і ці райони отримали назву zonebleue. З’явилися вирази maréenoire – забруднення моря нафтопродуктами й в переносному значенні – неприємне явище, що швидко розповсюджується; pointnoire – “небезпечне місце на дорозі” і в переносному значенні – “складнощі”.
Звідси видно, що в українській мові на першому місці стоїть слухове сприйняття, а у французькій - зорове.
В ході дослідження було проведено систематизацію, узагальнення і порівняльний аналіз засобів вираження гами кольорів у французькій і українській мовах.
Ця тема була обрана тому, що при детальному аналізі назв кольорів можна переконатися, що навіть таке загальне відчуття, як колір, в різних мовах відображається по-різному.
В роботі розглянуто декілька класифікацій кольорів (загальні класифікації, класифікації за психологічним впливом на людину, за вживаністю в певній мові тощо). Вченими вже доведено, що люди, які спілкуються різними мовами, по-різному сприймають гаму кольорів. У різних мовах, а в даному випадку в українській і французькій, різняться між собою найбільш вживані кольори (у французькій мові це noir – blanc – rouge – vert – bleu – jaune; в українській: білий – червоний – чорний – зелений – синій – сірий – жовтий) і навіть методи вираження їх гами.
У французькій мові практично будь-яке слово може стати назвою кольору, тоді як в українській мові частіше вживаються кольори спектру та їх варіації. Правильний переклад французьких назв кольорів є дуже важкою задачею для перекладача. Для її вирішення мало лише знання мови. Необхідно також добре орієнтуватися у французьких реаліях. У французькій мові також набагато частіше використовується метафоричне позначення кольору (despantalonsvignone, lesyeuxpervenche, lecieldebitume). Але все ж можна виділити основні типи формування назв кольорів і відтінків:
· використання дослівного перекладу з аналітичним позначенням кольору за допомогою слова кольору (couleurliedevin – кольору винного осаду)
· суфікси інтенсивності (синюватий, bleuâtre);
· спеціальні слова, що уточнюють колір (clair, foncé, темно-, блідо-, яскраво- тощо);
· метафоричне вказування на предмет, що має такий самий відтінок (білосніжний, bleu-ciel);
· вказування на основні кольори, що входять до складу відтінку (bisкоричнево-сірий, mordoré червонувато-коричневий, persсиньо-зелений тощо).
Також під час дослідження було розглянуто вживання назв кольорів у обох мовах в переносному значенні і те, з чим у кожній мові асоціюються такі кольори, як білий (“ясний, світлий”, у французькій мові також “чистий”, “порожній”), чорний (“зловісний”, “незаконний”), зелений (“недосвідчений”, “незрілий”, а також “сирий”, “свіжий”, “міцний”, “суворий”) тощо.
У роботі розглянуто і проаналізовано вживання кольорів у фразеологізмах на матеріалі художньої та наукової літератури, прослідковано історію появи назв деяких відтінків і кольорів, а також досліджено основні типи перекладу слів, що позначають колір, з французької мови на українську і навпаки.
Таким чином, за науковими і літературними даними було проведено порівняльний аналіз засобів вираження гами кольорів і відтінків у французькій та українській мовах, їх систематизація і узагальнення.
1. Бабій І.М. Семантика, структура та стилістичні функції назв кольорів у сучасній українській мові (на матеріалі малої прози В.Стефаника, М.Коцюбинського, М.Хвильового). - К., 1997
2. Бірюкова О.О. Лінгвостилістичні особливості української діаспорної поезії 60 - 80-х років ХХ ст.: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.01 /; Нац. пед. ун-т ім. М.П.Драгоманова. — К., 2004
3. Гак В.Г. Сопоставительная лексикология. (На материале французского и русского языков). М., “Международные отношения”, 1977
4. Гак В.Г., Львин Ю.И. Курс перевода. – М.: Международные отношения, 1980
5. Горобець Василь Йосипович. Про назви кольорів в українській мові другої половини ХVІІІ ст. //Культура слова. Вип. 55-56. - К.: Наукова думка, 2000. -С.28-32
6. Кандинский В.В. О духовном искусстве. – М., 1976
7. Карпалюк В.С., Каньоса П.С., Карпалюк Н.В. Українська мова. Лексикологія. Фразеологія. Словотвір.— Кам'янець-Поділ., 2004.
8. Китова С. Симфонія кольорів у лексиці колядок і щедрівок (колір у системі художніх засобів українських пісень різдвяного циклу) // Нар. творчість та етнографія. — 2004. — N 1-2. — С. 22-26
9. Кобзар – К.: Видавничо-поліграфічний центр „Київський університет”, 2004.
10. Кочерган М.П. Вступ до мовознавства. - К., Видавничий центр „Академія”, 2004
11. Лещенко Г.В. Порівняльна лексикологія. - Черкаси, 2000
12. Лингвистику раскрасили в разные цвета. «Обзор», май, 2007, №50.
13. Манакин. В.Н. Сопоставительная лексикология — К.: Знання, 2004.
14. Пелепейченко Л.Н. Современный русский язык. Лексикология и фразеология.— Х., 2001.
15. Попович М.М Детермінованість/недетермінованість іменника у мовленні (на матеріалі французької мови. — Чернівці: Рута, 2001.
16. Рудь О.М.Поетичне слововживання складних прикметників та дієприкметників.— Суми, 2001.
17. Ткаченко О.Б.З історії назв кольорів в українській мові: червоний (червінець, червоне золото). – К.: Наукова думка, 1967
18. Ткаченко О.О. Французька мова на межі тисячоліть // Мовознавство. — 2002. — N 1. — С. 55-59.
19. Удовиченко Г.М. Словник українських ідіом. – К.: «Радянський письменник», 1968
20. Чередниченко О.І., Коваль Я.Г. Теорія і практика перекладу. Французька мова: підручник. – К.: Либідь, 1995
21. Чікало М.І. З історії назв кольорів в українській мові (XIV–XVIII століття) // Записки Наукового товариства імені Шевченка. Т. 234: Праці Філол. секції / Ред. О. Купчинський. Львів, 1997. С. 186-209.
22. Чікало М.І. Номінації коричневого кольору // Українська історична та діалектна лексика / НАН України, Ін-т українознавства ім. І. Крип’якевича. Вип. 2. Київ: Наук. думка, 1995. С. 77-89
23. Шегеда О.П. Символіка кольору у творчості Лесі Українки. — Житомир,2001.
24. Штукатурні і облицювальні роботи: Підруч. для учнів проф.-техн. навч. закладів освіти.— К.: Техніка, 1997
25. Юрин В.А. Опыт структурного анализа семантического поля цвета в руском и латышском язиках. «Учен. Зап. Латв. Ун-та». Рига, 1959, т. ХХV.
26. Glatigny M.. A propos du vocabulaire des couleurs dans “La Semaine Sainte” de L.Aragon. «Le Français Moderne», janvier, 1963, № 1
27. Matoré G.. A propos du vocabulaire des couleurs. «Annales de l’Université de Paris», 1958, № 2
28. Pachko L.A. Le retour du petit prince, - K., 2004
Ces recherches sont consacrées aux manières de l’expression des noms des couleurs dans les langues française et ukrainienne, leur systèmatisation et l’analyse comparative. Dans mon travail on envisage quelques types de classification des couleurs. Les couleurs peuvent être classé par espèces selon des caractères différents. C’est ainsi qu’on distingue:
1. Les couleurs primaires et secondaires, froides et chaudes etc.
2. Les couleurs statiques, stimulantes, irritantes etc.
3. Les couleurs plus ou moin utilisé dans telle ou telle langue.
On peut tirer une conclusion que le nombre des couleurs et leur nuances, leur utilisation et sens figurés sont différents dans les deux langues.
Il faut mentionner que le nombre des noms des couleurs et leur nuances a augmenté à partir de XIX siècle. A ce temps-là l’impressionisme, la tendence nouvelle dans la peinture qui a accordé son attention à l’utilisation des couleurs, a commencé à développer. Cette tendance a été hérité dans la littérature.
Les noms des couleurs sont souvent motivés dans les langues française et ukrainienne (par example, orange, violet en français et малиновий, рожевий en ukrainien). Certains noms des couleurs sont emptuntés (brun, gris, blanc aux langues germaniques). Dans la langue française on utilise plus souvent la nomination métaforique des couleurs: des pantalons vignone, les yeux pervenche, le ciel de bitume. Au contraire, en ukranienne on nomme les couleurs en adressant les noms des couleurs primitives (синьо-зелений, червонувато-коричневий etc). Mais on peut distinguer les types basiques de formation des noms des couleurs dans les langues française et ukrainienne: