Є кілька типів відповідників [20; 21]:
а) узуальні чи словникові відповідники (rouge – червоний; vert – зелений; turquoise - бірюзовий);
б) аналоги або варіативні відповідники (рудий – roux, fauve, carotte; блакитний - aigue-marine, céruléen, cyan, sarcelle);
в) адекватні заміщення.
Щодо третього типу, то варто зазначити, що адекватне заміщення використовується тоді, коли ні в якому разі не можна втрачати зв’язок з метафорою, за допомогою якої той чи інший колір було позначено. Скажімо, автор твору називає колір за назвою квітки, явища чи предмету, незнайомих для українського читача (тут це не просто передача кольору, а важливе порівняння з цією квіткою, явищем тощо). Перекладач повинен відтворити цей колір, не втрачаючи первинного порівняння, але користуючись назвою знайомою і зрозумілою.
Метафоричне позначення, прийняте у одній мові, доволі складно передати у іншій, бо подекуди неясно, який саме відтінок мається на увазі. Так, колірtournesol, що згадує у своєму словнику Робер, можна було б прийняти за жовтий (за кольором пелюсток соняшника). Але йдеться не про самі пелюстки, а про лакмусову рідину, яку з них добувають. Вона має характерний синюватий колір від лугів, тому Робер відносить його до групи синіх. Які відтінки може побачити український читач при дослівному перекладі слів ventredebiche (живіт лані), queuedevache(коров’ячий хвіст)? А насправді маються на увазі особливі відтінки коричневого кольору.
Ось чому перекладачі відмовляються від дослівного перекладу метафоричного позначення кольору, що не є загальноприйнятим у даній мові. Вони заміняють його неметафоричним позначенням. Але коли колірна метафора виконує певну стилістичну функцію у авторському тексті, вона повинна бути дослівно передана у перекладі. При цьому дається вказівка на відомий читачеві колір, і, таким чином, метафоричне позначення виступає як уточнення вже знайомого кольору. Наприклад, французам важко зрозуміти колір малахіту, і при перекладі він уточнюється: малахітова вода – eaucouleurvertmalachite. В інших випадках незнайомі метафоричні позначення іншої мови перекладачі замінюють на знайому метафору, приносячи в жертву точність передачі відтінку.
Різниця між позначеннями назв кольорів у французькій та українській мовах є помітною і під час зображення інтенсивності кольору [3; 197]. В українській мові цей нюанс найчастіше виражається суфіксом –атий: червонуватий, сіруватий тощо. Аналогічний суфікс є і у французькій мові. Це суфікс –âtre: rougeâtre, rosâtre bleuâtre.
У мовленні подекуди можна зустріти повну смислову і структурну відповідність (рудуватий пух – unduvetroussâtre). Але такі випадки трапляються дуже і дуже рідко. Набагато частіше можна зіштовхнутися зі складними позначеннями у французькій мові: поєднання основного кольору з визначниками слабкої інтенсивності léger, faible, pale, clair тощо. Наприклад: сірувате листя - lefeillagelégèrementgris. Інколи послаблений відтінок виражається у французькій мові спеціальною лексемою: жовтуватий матовий колір – desrefletsd’ivoire.
Мовна невідповідність між суфіксальними утвореннями пояснюється тим, що суфікс –атий в українській мові показує лише ступінь інтенсивності кольору, тоді як французький –âtre додає до цього ще й зневажливий відтінок. Варто відзначити, що прикметники, які позначають колір, дуже легко набувають пейоративного значення. Порівняймо: чорний, чорнявий і чорномазий (noiraud), білявий (blond, blondasse).
Загалом, у французькій лексиці відтінки розрізняються більш детально, ніж в українській. Якщо в процесі мовлення потрібно позначити колір, то в українській мові перш за все використовуються прикметники загальних кольорів, а відтінки виражаються за допомогою цих кольорів, шляхом модифікації за допомогою різних морфологічних і лексичних засобів (суфікс ‑атий, уточнюючі слова яскраво-, світло-, темно-, блідо-, тьмяно- тощо).
У французькій мові відтінки позначуються не через основні кольори, а за допомогою особливих слів. Українські методи зображення кольорів і відтінків в українській мові формують більш рівну і замкнену систему. Зустрівши у тексті такі відтінки, як яскраво-червоний, тьмяно-зелений та ін. ми відразу можемо легко визначити колір, керуючись позначеннями основних кольорів. Їх назви мотивовані всередині самих назв кольорів.
Французькі назви кольорів, хоча вони й більш детальні, не мають тієї внутрішньої взаємозалежності елементів, що характерна для української системи. Зустрічаючи такі відтінки, як marine, turquoise, grège, tanné, beurrefrais, carné, coquelicot, parme, glauque, ponceau чи celadon, ми не можемо визначити лише за формою цих назв, якого кольору відтінок вони позначують. Вони мотивовані поза колом основних назв кольорів.
Якщо французькій мові властиве більш широке використання переносних значень для позначення назв кольорів, то, з іншого боку, самі назви відіграють надзвичайно важливу роль. Вони легко субстантивуються і використовуються для позначення предметів: lerouge - помада; lebleu - робоча блуза, unenoire - четвертна нота (в музиці) і т.д. Французькі прикметникові назви кольорів мають більшу кількість переносних значень і частіше, ніж їх українські відповідники, використовуються у фразеології.
Фразеологія (від гр. phrasis “вираз” і logos “наука”) – розділ мовознавства, який вивчає фразеологічний склад мови. [10; 241 ].
У французьких та українських фразеологізмах лексеми на позначення кольорів можуть уживатися як у прямому, так і в переносному значенні. Переносне значення кольористичного компонента фразеологічної одиниці може пов’язуватися із символікою того чи іншого кольору. Дослідники символіки кольору вважають, що розуміння кольору, а також пов’язані з ним асоціації, ґрунтуються на віковічних традиціях певного етносу. Крім цього, ступінь загальної психофізіологічної дії кольору залежить від його світлоти і насиченості: чистий спектральний червоний колір може символізувати сонце, вогонь, кров, жовтий колір - сонце, золото, чорний - ніч, безодню, нещастя, сірий - сум, буденність.
Розглядаючи фразеологічні одиниці, компонентом яких є назва кольору, бачимо, що семантика цього компонента нерідко відрізняється від семантики цієї ж назви кольору у вільному вживанні. Слово (у даному випадку колір), яке входить у вільне словосполучення, є самостійною лексичною одиницею, а слово, що входить до складу фразеологічної одиниці, частково втрачає свої попередні семантичні характеристики. Фразеологічний компонент позбавляється самостійного значення і набуває нової якості:
1. Біла кість (так зневажливо говориться про людей знатного дворянського походження). Наприклад, білий колір, який символізує чистоту й невинність, у фразеологічній одиниці біла кість несе негативне навантаження. (Подібними є фразеологічні одиниці блакитна кров, білі руки).
2. У фразеологічній одиниці блідий, аж жовтий, колір, що є світлим і ненасиченим, набуває нового смислу - «хворобливий, пов’язаний зі смертю»
3. У французькій мові ситуація подібна: ivresseblanche – стан повного оп’яніння (знову ж таки, колір, що символізує невинність, отримує зовсім протилежне значення) [3; 199].
Ще одна назва кольору, яка крім основних значень, має додаткові, зелений. Одне з цих додаткових значень - «хворобливий стан людини»: в очах зеленіє.
В обох мовах є фразеологічні одиниці, у яких назва зеленого кольору (в народній символіці - колір надій ) має інше значення: «недосвідчений, юний»(в обох мовах) і “сирий, свіжий, незакінчений” (переважно у французькій). Наприклад, українські фразеологізми зелене, як барвінок;молодий і зелений (людина без життєвого досвіду) [19; 137], французькі lesraisinssonttropverts(про недосвідчену людину), duboisvert (сирі дрова, зі щойно зрубаного дерева), vinvert(молоде вино), ivoirevert (свіжа, щойно взята з убитої тварини слонова кістка).
У французькій мові vert має ряд інших переносних значень:
· “повний сил, міцний”: ilestencorevert - він все ще міцний;
· “суворий” : une verte reprimande - гарна прочуханка;
· “різкий, нескромний”: êtretropvertenparoles - несоромитися у виразах;
· «той, що стосується сільського господарства чи зелених насаджень»: révolutionverte – сільськогосподарський переворот.
В опозиції до світлих кольорів є темні, а зокрема, чорний, що, згідно зі словником є «кольором сажі, вугілля або близьких відтінків». У складі фразеологічної одиниці він асоціюється з чимось сумним, песимістичним: укр. чорний день; фр. humeurnoir (поганий настрій) s’enfoncerdanslenoir (впасти в меланхолію); а також з чимось негативним: укр. чорна вівця (про людину, що негативно відрізняється від оточуючого середовища своєю поведінкою); фр. marché noir (чорний ринок) travailnoir (робота наліво, “халтура”). Ще однією додатковою ознакою цієї назви в українській мові є «поганий фізичний стан»: чорний, як земля (про змарнілу, хвору людину). У французькій мові noir використовується також для позначення інтенсивності: froidnoir - сильний холод , fournoir - повний провал, heurenoire - глупа ніч, misèrenoire - страшні злидні [3; 200].
Час від часу можна прослідкувати історію появи переносного значення назви кольору. Так, у ХVI столітті якийсь видавець публікував романи для молоді в блакитних обкладинках (bibliothèquebleu). Звідси походить вираз contesbleus – казочки, вигадки. Під час війни нацисти носили коричневу форму, що і спричинило асоціацію цього кольору з нацизмом і появи виразів, якими називали нацистів: коричнева чума та lapestebrune [21; 86]. Можна також дуже просто пояснити походження таких виразів, як passeraurouge, voirrouge.