Смекни!
smekni.com

Еквівалентність перекладу при відображенні функціонально-ситуативного змісту оригінала (стр. 2 из 3)

Різниця між ідентифікацією ситуації і способом її опису відображає своєрідність відносин між мовою, мисленням і описуваною реальністю. Зрозуміло, що в змісті висловлення присутні не самі ситуації і їхні ознаки, а лише їхні розумові образи, що передаються у вигляді якихось зведень чи інформації, тобто у вигляді якогось повідомлення. Характер відображення ознак, що обираються, і внутрішня організація інформації про них складають свого роду логічну структуру повідомлення. Підкреслимо, що мова йде саме про організацію інформації, а не про її конкретний зміст в індивідуальному мовному акті. Ознаки конкретної ситуації, що виділяються, описуються шляхом включення їх у широку понятійну категорію. Одиниці змісту, що відображають окремі ознаки ситуації, являють собою загальні поняття чи змістовні категорії. Наприклад, в основі опису ситуації «деякий предмет лежить на столі» можуть знаходитися поняття: «стан»,«сприйняття», «активна дія». Можна сказати: «Книга лежить на столі» (стан), «Я бачу книгу на столі» (сприйняття) чи «Книгу поклали на стіл» (активна дія). Іншим прикладом можебути можливість вибору між фразами: «Він сюди не приходить» (рух), «Він тут не буває» (буття), «Я його тут не бачу» (сприйняття), «Його сюди не запрошують» (активна дія).

Різні способи побудови повідомлення зазначеного типу поєднуються тотожністю описуваної ситуації. Спільність їхнього змісту цілком ґрунтується на екстралінгвістичному досвіді комунікантів. З реального досвіду нам відомо, що, для того щоб людину можна було б побачити в даному місці, необхідно, щоб вона туди прийшла, тобто там була, знаходилася. Звідси робиться висновок, що висловлювання «Вона там майже не буває» і «Ми її там рідко бачимо» означають «те саме». В самих же описах немає чи майже немає спільних семантичних ознак (спільних сем), які б виправдовували прирівнювання їхнього змісту.

Аналогічним образом неважко знайти реальну основу спільності змісту й в інших випадках опису ситуації за допомогою різних змістовних категорій, наприклад:

Ніч уже майже минула. - Незабаром наступить світанок.

Вона нікуди не виходить. - Вона веде відокремлений спосіб життя.

Він добре зберігся. - Він виглядає моложе своїх років.

Ми такими справами не займаємося. - Це не по нашій частині. До нас це не має відношення.

У подібних випадках між різноструктурними повідомленнями виявляються різні логічні, головним чином, причиннонаслідкові зв'язки.

Ідентифікація ситуації - це відображення в змісті висловлення якоїсь реальної ситуації шляхом одного з можливих способів її опису. В свою чергу, спосіб опису ситуації - це відображення в змісті висловлення тих ознак ситуації, що використані для її ідентифікації й узагальнені у вигляді змістовних категорій.[Паршин А. “Теорія і практика перекладу” 4 глава]

Для другого типу еквівалентності характерна ідентифікація в оригіналі і перекладі однієї і тієї ж ситуації при зміні способу її опису. Основою змістового ототожнення різномовних текстів служить універсальний характер відносин між мовою і екстралінгвістичною реальністю.

Подібно тому, як ті, що говорять на одній мові здатні ідентифікувати однакові ситуації, описані різними способами, так і білінгви-перекладачі фактично визнають мовні твори на різних мовах рівнозначущими на цій підставі, прирівнюючи їх при перекладі, незважаючи на відсутність відповідності між їхніми компонентами.

Другий тип еквівалентності представлений перекладами, змістова близькість яких до оригіналу також не ґрунтується на спільності значень використаних мовних засобів. Ось декілька прикладів перекладів такого типу:

Не answered the telephone.

Він зняв трубку.

You are not fit to be in a boat.

Тебе не можна пускати в човен.

You see one bear, you have seen them all.

Усі ведмеді схожі один на одного.

У прирівнюваних у цих прикладах різномовних висловленнях більшість слів і синтаксичних структур оригіналу не знаходить безпосередньої відповідності в тексті перекладу. Разом з тим можна стверджувати, що між оригіналами і перекладами цієї групи існує велика спільність змісту, ніж при еквівалентності першого типу. Зіставимо, наприклад, переклади:

(1) Thаt's a pretty thing to say. Посоромивсяб!

(2) Не answered the telephone. Він зняв трубку.

У (1) мова йде про зовсім різні явища, між якими не можна знайти якого-небудь реального зв'язку. Спільність оригіналу і перекладу полягає лише в тому, що в обох випадках можна зробити однакові висновки про емоційне відношення того, хто говорить до попереднього зауваження співрозмовника. В (2) непорівнянні мовні засоби оригіналу і перекладу фактично описують той самий вчинок, вказують на однакову реальність, оскільки говорити по телефону можна, тільки знявши трубку. В обох текстах мова йде про різне, але «про одне й те саме». Про такі висловлювання в побуті часто говорять, що вони «виражають іншими словами ту саму думку».

Для відносин між оригіналами і перекладами цього типу характерно:

1) непорівнянність лексичного складу і синтаксичної організації";

2) неможливість зв'язати лексику і структуру оригіналу і перекладу відносинами семантичного перефразовування чи синтаксичної трансформації;

3) збереження в перекладі цілі комунікації, оскільки, як ми вже зазначили, збереження домінантної функції висловлення є обов'язковою умовою еквівалентності;

4) збереження в перекладі вказівки на ту ж саму ситуацію, що доводиться існуванням між різномовними повідомленнями прямого реального чи логічного зв'язку, що дозволяє затверджувати, що в обох випадках «повідомляється про одне й те саме».

Причини зміни способу опису ситуації при перекладі

Широке поширення в перекладах еквівалентності другого типу пояснюється тим, що в кожній мові існують кращі способи опису визначених ситуацій, що виявляються зовсім неприйнятними для інших мов. По-англійському говорять: We locked the door to keep thieves out, а по-російському здається безглуздим описувати дану ситуацію подібним чином (замикати двері, щоб тримати злодіїв зовні), але цілком можливо сказати: «щоб злодії не проникли в будинок». Підкреслюючи неможливість для себе яких-небудь вчинків, англієць скаже: I am the last man to do it. По-російському неможливо відтворити подібне повідомлення, назвавши кого-небудь «останньою людиною, що здатна зробити що-небудь». Прийдеться описати в перекладі цю ситуацію іншим шляхом, наприклад: « Я ж, у всякому разі, цього не зроблю». Ось ще декілька прикладів опису «англійським способом», неприйнятним для російської мови: Give me Beethoven any time, He came off a poor second . і ін.

Необхідність встановлювати при перекладі еквівалентність на рівні ситуації може бути пов'язана і з тим, що в багатьох випадках члени мовного колективу постійно застосовують лише один спосіб опису визначеної ситуації. Особливо часто це має місце в стандартних мовних формулах, попереджувальних написах, загальноприйнятих побажаннях, вираженнях співчуття і т.д. Почувши прохання покликати кого-небудь до телефону, по-російському запитають: «Хто його запитує?», а по-англійському: Who shall I say is calling? Вказати, в яку сторону відкриваються двері, потрібно по-англійському написом "Pull" чи "Push", а по-російському - «До себе» чи «Від себе». Теоретично можна по-різному попередити про свіжопофарбований предмет, але по-російському обов'язково напишуть: «Обережно, пофарбовано», а по-англійському - "Wet paint".

Якщо ситуація, описана в оригіналі, повинна бути передана в ПМ лише одним строго визначеним способом, вибір варіанту перекладу відбувається ніби незалежно від способу опису даної ситуації в тексті оригіналу, і структура повідомлення в перекладі виявляється заздалегідь заданою.Звісно, що при цьому відповідні повідомлення в оригіналі і перекладі можуть мати однакову структуру лише у виняткових випадках, коли обов'язкові способи опису даної ситуації в обох мовах збігаються.

У більшості ж випадків обов'язковість чи перевага визначеного способу опису ситуації в ПМпов'язана з заміною способу її опису в оригіналі, з встановленням у перекладі еквівалентності другого типу. Ось декілька прикладів таких замін з перекладів книг англійських і американських авторів:

Stop, I have a gun! (R. Bradbury) Стій, я буду стріляти.

Reduction on taking a quantity. (J. Galsworthy) Оптовимпокупцямзнижка.

Реtеr's face muscles tightened. (A. Hailey) Пітерстиснувзуби.

He left the ship on Tuesday. (J.K. Jerome) Він зійшов на берег у вівторок.

Take a better man than she is, better man than I've ever met, to get away with being insulting to me! (S. Lewis) He народилася ще та людина, яка могла б образити мене безнаказано.

Відмовлення від відтворення в перекладі ситуації, описаної в оригіналі, тобто використання еквівалентності не другого, а першого типу, обумовлюється лише необхідністю збереження при перекладі мети комунікації в тих випадках, коли описана ситуація не зв'язана у рецепторів перекладу з необхідними асоціаціями. У романі Дж. Брейна «Місце нагорі» герой, із презирством описуючи зовнішність молодої людини «з низів», говорить, зокрема, що в нього "the face behind the requests on Forces Favourites", тобто «обличчя людини, що посилає заявки для виконання по радіо в концерті для військовослужбовців». Подібна ситуація навряд чи буде сприйнята читачем російського перекладу як зневажлива характеристика. Тому перекладачі (Т. Кудрявцева і Т. Озерская) віддали перевагу встановленню еквівалентності з зовсім іншою ситуацією: «такі обличчя бачиш на плакатах...».

Деякі ознаки визначеної "ситуації можуть бути відомі членам колективу, що говорять, краще, ніж інші ознаки цієї ситуації. Російському рецептору добре відома часто цитуєма євангельська історія про те, як Христос нагодував п'ятьма хлібами і двома рибами п'ять тисяч чоловік, але йому може виявитися незрозумілим посилання на «повні кошики», що присутні у цій же історії, але згадуються рідко поза Біблією. Порівн.: