Чи є у тексті слова, в яких [е] чергується з [о]після [ж], [ч], [ш], [дж], [й]? Поділіть на фонетичні та орфографічні склади підкреслені слова.
Ой у лісі край дороги
Щедрий вечір, святий вечір!
Там Василько сіно косить,
сіно косить, коню носить:
Ой їж, коню, теє сіно, -
буде тобі три дорозі.
А першая – до батенька,
а другая – до матінки,
а третяя – до дівчини.
До батенька – по шапочку,
до матінки – по сорочку,
до дівчини – по хусточку.
Добрий вечір!
Рефлексія і самоперевірка
1. Які чергування фонем називають історичними?
2. Які ви знаєте найдавніші чергування голосних?
3. Коли відбувається чергування приголосних з фонемним нулем, чим воно зумовлюється і як відбивається на письмі? Поясніть випадки відхилення від цього чергування.
4. До поданих слів доберіть слова-синоніми, де наявне чергування [е] з [о]після [ж], [ч], [ш], [дж], [й]. Обґрунтуйте написання слів.
одружити, наречений, абрикос, суворий, валіза, прикрашати, монах, товстун, швець, лоб, цуценя.
Наприклад: одружити – оженити.
Тема для розмови.
Французький письменник і філософ – просвітник Вольтер стверджував: «Чудова думка втрачає всю свою цінність, якщо вона погано висловлена. На вашу думку, чому людина має дбати про форму висловлення своєї думки не менше, аніж про її змістове наповнення»? Як ви вважаєте? Обговоріть цю проблему в класі.
◊ Завдання додому.
Прочитайте текст. Визначте основну думку тексту. Підготуйте анотацію на книгу з цікавого мовознавства, яку ви вже читали або маєте намір використовувати на уроках з української мови. Запишіть у фонетичній транскрипції поданий текст.
Оскільки думка існує в слові, значить, мова є способом існування всякої розумової діяльності. Її виняткову роль в житті й духовному розвитку суспільства розуміли з давніх-давен. Тому й сама мова завжди була предметом наукового інтересу. Так що мовознавство – одна з найдавніших наук. І, як і всяка наука, воно в кожний історичний період відповідало потребам і рівню розвитку того чи іншого народу. Найдавнішу історію – тривалістю 2500 років має мовознавство Індії. Стародавні індуси дуже шанували свої літературні пам'ятки, написані санскритом. Вони дбали, аби правильно вимовлялися його звуки і вживалися граматичні форми, щоб ця зразкова мова не зазнавала ніякого псування (А.Матвієко «На мовознавчій ниві»).