Незважаючи на те, що в біології, окрім рослин, виділяють окремо царство грибів та надцарство доядерних організмів (віруси, бактерії, окремі види водоростей), на побутовому рівні біологічна класифікація рослин модифікується (спрощується) й усе розмаїття живого світу зводиться до одного класу – рослин. Саме така класифікація притаманна звичайному мовцю, не обізнаному з тонкощами біологічної науки, і саме така класифікація повинна прийматися за вихідну у лінґвістичних дослідженнях дериваційного потенціалу назв рослин. Отже, до найменувань представників рослинного світу ми зараховуємо назви власне рослин, нижчих рослин (серед останніх всі види водоростей та бактерії), а також назви грибів.
Виходячи зі сказаного, у побутовій свідомості мовця об’єднуються одні типи рослин (наприклад, в одну групу зараховуємо лишайники, папороті, мохи, хвощі, плауни), інші ж, навпаки, детальніше членуються. Така модифікована класифікація і лягає в основу лінґвістичної класифікації найменувань рослин.
Окрім того, релевантними для дериватологічних студій є також сфера проживання рослини (за цим параметром назви рослин поділяємо на назви сухопутних та рослин водойм), поширення рослини на території побутування мови (за цим параметром виділяємо назви поширених та непоширених вищих рослин), свійськість (виділяємо назви дикорослих та культивованих рослин). Для лінґвістичної класифікації назв рослин важливим виявляються будова та зовнішній вигляд рослини (поділ на дерева, кущі, трави; поділ трав на квіти та неквіти тощо). У результаті класифікації біологічних назв одержуємо 26 підгруп назв рослин.
Закономірності формування та реалізації семантики дериватів, мотивованих українськими назвами рослин
У цьому розділі встановлюються словотвірні значення десубстантивів, виявляються способи і засоби їх вираження.
Типову словотвірну парадигму українських назв рослин формують словотвірні значення чотирьох лексико-граматичних класів слів: іменників, прикметників, дієслів та прислівників.
Конкретні словотвірні парадигми іменників – назв рослин є багаточленними, пор.:
· береза – березка, березонька, березочка, березняк, березовий;
Ой хвалилася біла береза
Своїми вітками перед дубками.
Ой обізвався зелений дубок:
«Ой не хвалися, біла береза,
Своїми вітками перед дубками.
Не сама ж ти вітку кохала.
Кохали вітку буйнії вітри,
Білили кору дрібнії дощі». (Ой хвалилася біла береза)
· верба – вербиця, вербичка, вербонька, вербочка, вербник, вербняк, вербний, вербовий;
На городі верба рясна... (Двічі) Там стояла дівка красна.
Хорошая та вродлива, (Двічі) Її доля нещаслива.
Її доля нещаслива, - (Двічі) Нема того, що любила.
Нема його та й не буде, - (Двічі) Розраяли вражі люди.
Розраяли, розсудили, (Двічі) Щоб ми в парі не ходили.
А ми в парі ходить будем, (Двічі) Як любились, так і будем! (На городі верба рясна)
· виноград – виноградар, виноградик, виноградина, виноградник, винограддя, виноградний, виноградовий;
У цьому дворку як у вінку,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я!
Там господар як виноград,
Там господиня як калина
Його сини як соколи,
Її дочки як панночки. (У цьому дворку як у вінку)
· вишня – вишенька, вишняк, вишнина, вишневий;
Що усі галочки
По вишеньках сіли,
Зозуленька да закувала. (Ой летять галочки да у три рядочки)
· гречка – гречечка, гречище, греченька, гречаний;
Виорем нивочку
Довгеньку,
Посієм гречечку
Чорненьку. (Шум)
· груша – грушенька, грушка, грушина, грушівка (наливка), грушівка (сорт яблуні), грушанка (рослина), грушевий, грушоподібний;
Ой уже сонце над грушами,
Пусти нас, пане, хоч з душами. (Ой дощику-поливайчику)
· дуб – дубок, дубчик, дубець, дубище, дубина, дубник, дубняк, дубчак, дубівка (сорт дині), піддубник (гриб), піддубок (гриб), дубовий, дубуватий;
А старим бабам паляниці,
Щоб плодились бики і телиці,
Барани і ягниці.
Скільки качечок, стільки дочечок;
Скільки дубочків, стільки синочків. (Чи дома, дома пан господар?)
· жито – житник, житечко, житина, житнисько, житнище, житниця, житнівка, житняк, житовня, житній;
- Ойори, синку, здрібненька нивку,
Будем сіяти жито й пшеницю,
Жито й пшеницю, всяку пашницю. (Ой в чистім полі там плужок оре)
· калина – калинка, калинонька, калинник (пиріг з калиною; кисіль), калинівка (горілка; наливка), калиновий;
Ходили дівочки коло Мариночки,
Зеленії два дубочки – парубочки,
Червоная калинонька – то дівочки. (Ходили дівочки коло Мариночки)
· картопля – картопляр, картопелька, картоплиння, картоплисько, картоплище, картопляник (котлета), картоплянка (юшка), картоплекопач, картоплетерка, картоплечистка, картоплесаджалка, картоплесховище, картопляний;
Кинув мандрівник грудки рослини у вогонь. Настав ранок. Вони взяли ці грудки і почали їсти. їм сподобалось, і пішли й ще вирвали грудки. Поїхали мандрівники в місто і роздали людям ці грудки, щоб посадили. Через деякий час люди догадались, що ця рослина називається картоплею. (Легенда про картоплю)
Пік біля кіп картоплю Прокіп.
· льон – льонар, льонок, льонець, льонище, льоновище, льонобралка, льонопрядка, льоносівалка, льон-довгунець, лляний, льонний, льоновий;
Звила гніздечко з червоного шовку та рано, рано,
Звила гніздечко з червоного шовку та ранесенько.
З червоного шовку, з білого льону та рано, рано,
З червоного шовку, з білого льону та ранесенько. (За горою кам’яною та рано, рано)
· полин – полинець, полинівка, полиневий, полиновий, полинний;
· очерет – очеретина, очерети ще, очеретиння, очеретуваний, очеретяний;
Очерет мені був за колиску, В болотах я родився і зріс. Я люблю свою хату поліську... Я люблю свій зажурений ліс.(Очерет мені був за колиску)
· слива – сливка, сливонька, сливочка, сливина, сливник, сливняк, сливовий, слив’яний;
- Понад сад-виноград, А у саду - сливка, Вийди, вийди, вийди, вийди ти до мене, Моя чорнобривка!(Ти до мене, ти до мене не ходи)
· смерека – смереча, смеречка, смерічка, смеречина (ліс), смеречнюк (птах), смереччя, смерековий та ін.
Дрімає береза, Заснула смерека, Чути лиш флояру Вівчарську здалека.(Сонце ся сховало)
Типова словотвірна парадигма назв рослин, яку вибудовують на основі конкретних парадигм, вершинних іменників, являє собою двозонну структуру. Її деривати розташовані у двох частиномовних зонах – субстантивній та ад’єктивній.
У типових словотвірних парадигмах аналізованих лексем найчисельнішою є субстантивна зона, яку формують два типи словотвірних значень: мутаційні та модифікаційні, однак їх набір для дериватів, мотивованих найменуваннями представників флори, різний. Так, деривати, мотивовані найменуваннями рослин, наділені таким набором словотвірних значень: “демінутивність”, “ауґментативність”, “одиничність” та “збірність”. Від назв рослин регулярно утворюються демінутиви. У порівнянні з іншими похідними, деривати зі словотвірним значенням “демінутивність” є найчисельнішими у структурах словотвірних парадигм найменувань представників флори. Так, ботанічні назви продукують 168 похідних; 77 назв рослин є твірними для більш як одного демінутива, при цьому максимальна кількість дериватів, які формують один синонімічний ряд, може досягати шести.
Аналіз спільних семантичних позицій словотвірних парадигм українських назв рослин засвідчує окремі тенденції модифікаційного словотворення, зокрема: серед назв рослин найбільш продуктивними в модифікаційному словотворі оцінних та збірних назв є найменування неквітів та неплодових листяних дерев, а непродуктивними відповідно назви мохів, папоротей, водоростей, лишайників, грибів та найпростіших рослинних організмів. Важливим є також те, що серед словотворчо продуктивних лексем, словотвірні парадигми яких характеризуються глибокими семантичними позиціями демінутивності, ауґментативності та збірності, переважають назви поширених на території України рослин. Назви непоширених представників флори словотворчо малопродуктивні або ж непродуктивні взагалі.
Окрім спільних модифікаційних словотвірних значень, словотвірні парадигми аналізованих слів характеризуються відмінною модифікаційною словотвірною семантикою. Такими семантичними величинами типової словотвірної парадигми назв рослин є “одиничність”.
Окремої уваги заслуговують деривати, які, на мою думку, стоять на межі субстантивної та ад’єктивної зони. Йдеться про формальні ад’єктиви, які, однак, вживаються в мовленні тільки у формі множини і тільки як субстантивовані лексеми. Такі деривати позначають назви родин або інших таксономічних класів рослинного світу, напр.: азалієві, вербенові, гарбузові.
У семантичній структурі похідного прикметника можуть співіснувати кілька лексико-словотвірних значень, що формують різні лексико-семантичні варіанти лексеми. Так, чотири семантичних позиції може реалізувати прикметник айвовий: “індивідуальна приналежність” (айвова гілка), “зроблений, виготовлений з рослини як матеріалу” (айвова шкатулка), “приготовлений із рослини (про їжу, ліки)” (айвова наливка) та “засаджений, порослий рослинами (який містить рослини)” (айвовий сад). Така особливість структурування та реалізації семантики похідними від назв рослин (як і загалом відсубстантивними) прикметниками зумовлена їх семантичною “несамостійністю”, адже “прикметники самі собою, поза контекстом, позначають лише загальну ідею атрибутивно вираженого відношення до предмета”. Поряд із багатозначними ад’єктивами, які здатні реалізувати кілька семантичних позицій, у словотворі від назв рослин зафіксовано й однозначні прикметники, яким може бути властиве тільки одне лексико-словотвірне значення. Такий прикметник може означати або заперечення предметної ознаки, або подібність.