заходів, проклали (кого? щ о?) дорогу — не проклали (кого? чого?) дороги, посадили (кого? що?) дерева -— не посадили (кого? чог о?) дерев',
б) якщо дія переходить не на весь предмет, а тільки на його частину: принеси сіль (усю) — принеси солі (частину), розвантажити иукор (увесь) — купив цукру (частину). Лише від перехідних дієслів творяться пасивні дієприкметники (прочитаний) та безособові форми на -но, -то (прочитано).
Неперехідні дієслова означають стан або дію, яка не спрямована на якийсь предмет. Неперехідні дієслова не мають при собі прямого додатка (іменника в знахідному відмінку без прийменника): іти, працювати, дякувати, зустрічатися, турбуватися, ходити.
Характерною ознакою неперехідності дієслова є наявність у нього частки (постфікса) -ся: сміятися, спізнитися, рухатися (виняток становить дієслово дивитися, яке тепер набуло перехідності: дивитися фільм). Частка -ся, приєднуючись до перехідного дієслова, нейтралізує його перехідність: готувати — готуватися, зустрічати — зустрічатися. Показником перехідності чи неперехідності бувають суфікси -и- та -і-: білити — біліти, коптити — коптіти тощо.Лише від неперехідних дієслів творяться активні дієприкметники (зеленіючий, позеленілий).
Деякі дієслова, залежно від контексту, бувають то перехідними, то неперехідними. Наприклад, у словосполученнях малює картину, вишиває рушник, співає пісню, пише листа всі дієслова перехідні (бо мають при собі додатки в знахідному відмінку без прийменника). А в реченні Петрусь уже гарно малює й пише, а Олеся не гірше від нього співає та вишиває ті самі дієслова вже неперехідні (бо не мають при собі відповідних додатків і не потребують їх). Відрізняються ці дієслова й відтінками значення: у першому випадку (як перехідні) вони означають дію, спрямовану на певний предмет; у другому (як неперехідні) — мають додатковий відтінок «уміти».
Від таких дієслів, залежно від контексту, можуть утворюватися як пасивні (писаний), так і активні (пишучий) дієприкметники
VII. Безособові дієслова
Безособовими називаються дієслова, що означають дію (або стан), яка реалізується сама по собі, незалежно від діяча (особи чи предмета).
Н-д: вечоріє, смеркає, підмерзає, розвидняється, щастить.
Безособові дієслова означають:
1. явища природи (розвидняється, підмерзає, смеркає);
2. стихійні явища (замело, занесло, висушило, залило);
3. фізичний стан людини або її відчуття (нудить, трусить);
4. психічний стан людини (гнітить, хочеться, не віриться);
5. буття, існування, стан або нестачу їх (минулося, не стало);
6. випадковість явища, незалежність його від особи (щастить, таланить).
VIII. Схема морфологічного розбору дієслова
1. Початкова форма, на яке питання відповідає.
2. Дієслівна форма.
3. Перехідне чи неперехідне.
4. Вид: доконаний чи недоконаний.
5. Спосіб: дійсний, умовний, наказовий.
6. Час: минулий, теперішній чи майбутній(проста, складна чи складена)
7. Якщо теперішній чи майбутній час, то треба визначити особу і число.
8. Якщо минулий час, умовний спосіб, то треба визначити рід в однині.
9. Дієвідміни: перша або друга.
10.Якщо дієприкметник, то назвати: активний чи пасивний; час, вид, рід, число відмінок.
11.Якщо дієприслівник, то назвати час і вид.
12.Особливості творення.
13.Правопис.
14.Синтаксична роль у реченні
Від зорі до зорі стукотіли сокири.
Стукотіли – початкова форма: стукотіти, дієслово, неперехідне, доконаний вид, дійсний спосіб, минулий час, префіксальний спосіб творення, присудок.
Список літератури
1. Копитіна І.В. Українська мова: Фонетика. Будова слова. Словотвір. Морфологія. – Харків: Веста Видавництво “Ранок”, 2005 – 64 с.
2. Сидоренко О.М. Навчальний посібник з української мови. 5-те видання. Видавництво “Либідь”, 2004 – 420с.