(дітво - (зб.) діти)
"Тобі не пошкодить ні начиння в хату, ні вберя." (с. 121)
(вберя - вбрання, одяг)
"Станьте отутки та розкажіть до прикладу, що си робить, що ви такі, якби вам чіп у одне місце забив." (с. 121)
(що си робить - що вам зробилося)
" ...казали оногде старі люде: не можна так дуже любитися, як ці двоє любилися, - на людей не зважали..." (с. 116)
(люде - люди)
" І може тому таке ся причинило..." (с. 115)
(ся причинило - сталося )
" - ...Не хочу грішити, кумко-любко, але здаєми’ся, що з тою Матронкою щось нечисте замішано..." (с. 115)
(здаєми’ся - здається мені)
2.3 Фонетичні діалектизми
Фонетичні діалектизми надають мові твору неповторного колориту:
" ...Пристав був до солодкої Дарусі жити Іван Цвичок - чудний та дурнуватий, як вважали в селі, чоловік-зайда." (с. 38)
(Цвичок - цвях)
" А більше - не пам’ятаю ніц." (с. 136)
(ніц - нічого)
" Хоч ти мені трохи й свояк, але якась ви така фамілія, чоловіче, що ліпше її не мати, вибачєй мені на слові." (с. 165)
(вибачєй - вибачай)
" Ци ти думаєш, що инчі будуть раді, що їх молока загриміли до ґаліцейських шугаїв?" (с. 165)
(ци - чи)
(инчі - інші)
"Ви то не дуже у цему розумієтеся, бо баба-челядина не від войни і у воєннім ділі не розуміє ні дві - ні три." (с. 127)
(цему - цьому)
(войни - війни)
"ВІД МИНУЛОЇ ОСЕНІ, коли на Галіцію прийшли совіти..." (с.104)
(Галіція - Галичина)
"Як нова влада, Міську, приходить людям голову каламотити, то вона має бути степенна, сопокійна, аби втихомирити народ..." (с. 111)
(каламотити - крутити, колотити)
(сопокійна - спокійна)
"- Пане-домнуле, а ви бих поміняли свою любку на мою?" (с. 103)
(бих - б)
"...казали оногде старі люде: не можна так дуже любитися, як ці двоє любилися, - на людей не зважали..." (с. 116)
(оногде - іноді)
"Абих так здорова була, але даю вам голову на відтин, що вона не відьма." (с. 115)
(абих - аби)
2.4 Словотвірні діалектизми
Зустрічається у творі і словотвірний діалектизм:
"А коли вже по великій правді, то, як на те пішло, нічого ці двоє не хотіли... хіба що хотіли бути окремішними від усього."(с. 117)
(окремішний - те саме, що окремий)
Висновки
Проведене в роботі дослідження застосування діалектизмів у художніх творах дозволяє зробити наступні висновки.
Як відомо, діалектизми — це характерні для територіальних діалектів мовні особливості, що кваліфікуються як відхилення від літературної норми. Діалектизми виділяються на всіх рівнях мови — акцентуаційному, фонетичному, словотвірному, фразеологічному, лексичному та граматичному.
Український народ на час свого перетворення з народності в націю по суті не мав єдиної літературної мови. Перетворення українського народу в націю відбувалося дуже повільно і нерівномірно в зв'язку з розчленованістю нашого народу між різними державами, що позначилось на особливостях виникнення нової української літературної мови. Розчленованість і нерівномірність розвитку окремих територій українського народу обумовили те, що нова українська літературна мова виникає у вигляді кількох потоків (східноукраїнський, західноукраїнський, або галицький, закарпатський) на основі різних діалектів. З самого початку серед цих потоків виникнення нової української літературної мови один із них визначається головним — на основі середньонаддніпрянських говірок, що пізніше, в другій половині XIX і на початку XX ст., стає загальнонаціональною літературною мовою.
Ця нова Українська літературна мова, основана на розмовній мові середньої Наддніпрянщини, має окремі елементи з інших українських діалектів, особливо ж південно-західних (найбільше в лексиці, частково в синтаксисі). Останнє пояснюється тим, що серед потоків становлення нової української літературної мови досить сильним був той, що основувався на наддністрянських говірках – галицький.
На основі багатьох фактичних даних, зокрема і лінгвіністичного картографування, що проводилося 60-х роках 20-го століття, можна визначити такі три діалектні групи (наріччя) української мови: 1) північну, 2) південно-західну, 3) південно-східну. Ці діалектні групи мають свої говіркові масиви.
В художніх творах в основному діалектизми вживаються на лексичному рівні, значно рідше на всіх інших рівнях.
Місцеві відмінності, а також і лексичні особливості певних діалектних груп бувають такі:
1. Слова, що означають предмети, поняття, яких немає в літературній мові.
2. Слова, що означають поняття (реалії), які є в багатьох інших говорах, а також у літературній мові, але вони відмінні від загальновідомих.
Своєрідну синонімію в межах певної мови створюють слова, що по діалектах мають відмінне значення.
Діалектна мова вживається в художніх творах з певною стилістичною метою (для відтворення місцевого колориту, для індивідуалізації мови персонажів тощо).
Відмінності між письменниками, які широко використовували в своїй мові діалектизми полягає в основному в повноті застосування діалектизмів: від майже повного протоколювання говорів, до вживання окремих діалектизмів з метою підкреслення місцевого колориту.
В цілому процес взаємодії літературної мови і територіальних діалектів є складним і тривалим. Народні говори повноцінно використовувалися населенням до 19-го - початку 20-го століття, проте і у наш час народні говори ще активно функціонують, але суспільно-економічними і культурними умовами життя вже не стимулюються, а навпаки, поволі нівелюються, певною мірою непомітно деформуються і поступово наближаються до літературної мови. Цьому сприяють сучасні форми виробництва, наявність в селах і містечках великої кількості інтелігенції, вплив школи, преси, художньої літератури, радіо, телебачення тощо. Проте діалектизми, хоч і більш широко використовувалися в художніх творах багатьох письменників у 19 столітті, використовуються і у більш пізніх художніх творах. Зокрема, творці сучасної української літератури досить вдало використовують лексику говорів. Таким прикладом природнього й доцільного вживлення діалектизмів у тканину літературного твору є роман Марії Матіос "Солодка Даруся", де широко представлені лексичні (найбільша група), граматичні, фонетичні та словотвірні діалектизми.
Відомо, що перенасичення мови художнього твору будь-якими діалектизмами веде до зниження його художньо-естетичної вартості, до порушення контакту з читачем. Діалектизми в художньому тексті будуть виправданими, тільки коли вони, по-перше, необхідні для кращої характеристики зображуваних осіб, сцен, подій; по-друге, коли вони з контексту зрозумілі для читацьких мас, — тобто нічим не затемнюють зміст твору; по-третє, якщо вони вживаються з почуттям міри. Отже, кількісно і якісно не порушують художньо-естетичних вимог твору. Свого часу неперевершений знавець української мови М. Т. Рильський висловлював думку про доцільне використання діалектних слів, форм і зворотів, заперечуючи повне вилучення їх із літературної мови.
1. Марія Матіос. Солодка Даруся. - Львів.ЛА "ПІРАМІДА", 2004. - 176с.
2. Жилко Ф.Т. Говори Української мови. – К.: Радянська школа., 1958. – 171 с.
3. Бевзенко С. П. Укр. діалектологія. К., 1980; АУМ, т. 1-2. К., 1984-88.
4. Жилко Ф. Т. Ареальные единицы укр. языка. В кн.: ОЛА МИ. 1970. М., 1972;
5. Жовтобрюх М. А. Проблеми взаємодії української літературної мови і територіальних діалектів // Мовознавство. — 1973. — № 1. — С. 3-15.
6. Кобилянський Б. В. Діалект і літературна мова. — К.:Радянська школа, 1960. – 243 с.
7. Ковбасюк А. Семантичні діалектизми української мови (на матеріалі марамороських та буковинських говірок) // Науковий вісник Чернівецького університету. – Вип. 83. – Слов’янська філологія. Збірник наукових праць. – Чернівці: Рута, 2000. – С. 151–166
8. Коваль А. П. Практична стилістика сучасної української мови. — К.:Вища школа, 1987. — 345 с.
9. Культура української мови: Довідник / За ред. В. М. Русанівського. — К.: Либідь, 1990. — 302с.
10. Матвієнко А. Рідне слово. — К.: Либідь, 1994. — 160 с.
11. Матвіяс І. Г. Засади української діалектології // Мовознавство. — 2000. — № 1. — С. 3-9.
12. Пономарів О. Д. Стилістика сучасної української мови. — К:Знання, 1993. — 248 с.
13. Рильський М. Т. Ясна зброя. — К., 1971.
14. Сучасна українська літературна мова. Лексика і фразеологія / За ред. акад. І. К. Білодіда. — К., 1973.
15. Українська мова: Енциклопедія. — К.: Українська енциклопедія, 2000. — 750с.
16. Дзендзелівський Й. О. Практичний словник семант. діалектизмів Закарпаття. Ужгород, 1958