На якій підставі частини мови поділяються на самостійні і службові?
Чому в таблиці немає дієприкметника і дієприслівника?
Чому в таблиці не знайшлося місця для вигука?
Таблиця
ЧАСТИНИ МОВИ
| Самостійні (повнозначні) | Службові (неповнозначні) | ||
| Змінювані | незмінювані | незміювані | |
| Відмінювані | дієвідмінювані | ||
| Іменник | дієслово | прислівник | прийменник |
| Прикметник | сполучник | ||
| Числівник | частка | ||
| Займенник | |||
Самостійні частини мови(їх шість: іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово і прислівник) називають предмети, їх ознаки, дії та кількість. Самостійні частини мови є членами речення і мають як лексичне, так і граматичне значення.
Службові частини мови (їх три: прийменник, сполучник, частка) предметного лексичного значення не мають і служать лише для зв’язку слів у реченні (прийменник, сполучник) або для надання окремим словам і реченням додаткових смислових чи емоційно-експресивних відтінків, а також для творення морфологічних форм і нових слів (частка). Службові частини мови членами речення не виступають і виконують тільки граматичну роль у поєднанні з самостійними частинами мови.
Морфологічний принцип виявляється в тому, що визначає, які граматичні категорії властиві словам певної частини мови. За цією ознакою (здатністю утворювати граматичні форми) частини мови поділяються на змінні та незмінні.
Синтаксичнийпринцип полягає у визначенні синтаксичної функції слова певної частини мови (в ролі якого члена речення це слово найчастіше виступає).
Словотвірний принцип визначає специфічні для певної групи слів способи творення та словотворчі засоби.
Кожна частина мови має властиві їй граматичні категорії, що дістає свій вияв у системі словозміни.
Окрему групу складають вигуки і звуконаслідування. Вони виражають лише волевиявлення, емоції, етикет, імітують звукові сигнали птахів, тварин, явищ природи. Модальне слово трактується як слово, що втратило своє конкретне значення та функціонує як засіб описового зображення модальності.
◊ Прочитайте текст. Якою постає вчителька в уривку? Які мовні засоби увиразнюють її особистісні і професійні якості? Проаналізуйте семантику мови очей, жестів.
Визначте в поданому тексті належність слів до частин мови. Чи наявні в тексті слова, що перейшли в іншу частину мови? Перевірте себе за довідкою, поданою нижче.
Складіть речення так, щоб слова, які перейшли іншу частину мови, належали б до «своєї» частини мови. Вкажіть на зміни, що викликані переходом.
... Мені про свою маму писати, мабуть, найважче. Вона – вчителька.
І ось мені треба писати вчителеві про вчителя. А сама я – тільки ще учениця. Сказала я мамі, що мені треба про неї писати, а вона аж засміялася:
- Ну от і напиши, подивлюся, скільки ти граматичних помилок наробиш.
Просто біда мені з моєю мамою. Що не напишу, а вона одразу: „А де кома? Отут перед „а” треба кому ставити... А де твій знак питання? А де дві крапки?..”
Але ось раптом у квартиру дзвінок. Мама відчинила, і я бачу, як змінилася на виду:
- Володя?.. Яременко?.. – питає.
А на порозі стоїть льотчик з букетом квітів, ну зовсім ще молодий, і каже:
- Так, це я, Оксано Семенівно, ваш учень, колишній шибеник і зірвиголова Володя Яременко...
- Та який же ти дорослий став, - каже йому мама і почала жартувати: - А слово „знання” тепер з двома „н” пишеш чи з одним?
А в самої радісні сльози на очах.
- Знаю, знаю, Оксано Семенівно, - каже до мами льотчик. – Всього ви мене навчили. Ви ж мені путівку в життя дали. Та не тільки мені...
...тільки тоді я зрозуміла, скільки ж то мамі довелося з ними працювати, щоб, як каже льотчик дядя Володя, дати їм путівку в життя.
Тепер я знаю, що вчитель не тільки навчає мови, літератури, історії, географії, а ще й навчає любити всі професії, як моя мама.
Так, це правда, що вчитель дає людям путівку в життя (Д. Ткач Вчителька).
У сучасній українській літературній мові, як і в інших сучасних слов'янських мовах, перехідних явищ досить багато.
Найбільше перехідних явищ спостерігається в сфері повнозначних частин мови. Сюди належить субстантивація прикметників і дієприкметників (наприклад: вартовий, молода, учительська, майбутнє, минуле, трудящі, незримий, лежачий, перший, відживаюче, вмираюче, відстале, вчений),
адвербіалізація — перехід іменників, прикметників, числівників, дієслів у прислівники (наприклад: вниз, догори, весело, тричі, лежачи),
ад'єктивація — перехід дієприкметників у прикметники (наприклад: учений, печений, варений і под.),
прономіналізація — перехід числівників у займенники (наприклад: один — у значенні “якийсь” — хлопець),
кон'юнкціоналізація — уживання займенників у ролі сполучників (наприклад: який, що).
Інколи займенникові форми можуть виступати у функції часток: собі, мені, тобі.
Наприклад, в основі субстантивації прикметників (черговий, вартовий) лежить процес опредмечення ознаки. Тобто прикметник набуває лексико-семантичних і граматичних ознак іменника: роду, числа й відмінка.
◊ Вас запросили на «круглий стіл» на тему «Перехід слів з однієї частини мови в іншу». Попередньо учасники отримали прайси (короткий зміст, анотації) доповідей лінгвістів, які виступатимуть на засіданні. Ви теж отримали такі тези. Висловіть свої міркування стосовно проблеми, що обговорюється, із залученням вигуків, що виражають хвилювання, стурбованість, сумнів тощо.
“Не можна заперечувати того, що в живій мовній структурі наявні такі елементи, які не вкладаються у типові визначені категорії. Такими й є явища переходу серед частин мови. Однак це не означає, що вони стоять за межами мовної закономірності. Навпаки, вони — цілком закономірні. Перехідні явища характеризують перетворення в системі, розвиток мови, її життя. Сама система, як певна цілість, не тільки не руйнується наявністю перехідних категорій, а, навпаки, ще більше зміцнюється й урівноважується. Без них система застигла б, стала нерухомою, а через те й змертвілою. Перехідні лексико-граматичні явища скріплюють систему частин мови в процесі її розвитку... Отже, перехідні лексико-граматичні категорії-це носії нового... Без перехідних явищ немає нового, немає руху, немає розвитку мови” (В. Ващенко).
Ващенко
Корисно знати
Відомий український мовознавець, фахівець у галузі теоретичної граматики Іван Романович Вихованець видав книгу «ЧАСТИНИ МОВИ В СЕМАНТИКО-ГРАМАТИЧНОМУ АСПЕКТІ» (1988).
У монографії розглядаються актуальні проблеми теорії частин мови: критерії класифікації частин мови, явища взаємопереходу частин мови.
Дмитро Білоус написав про вас такі рядки:
То, бачу, ти таки філолог,
дитя допитливе, шпарке…
Філолог ти. Це кожен бачить,
і кожен скаже без вагань.
Бо філологія - це й значить
любов до слова і до знань.
◊ Доведіть сказане у вірші. Прочитайте текст. Визначіть його стильову приналежність. Складіть тези і побудуйте короткий виступ з означеної проблеми.
Ще в античний період представники александрійської школи, виділивши морфологію як основний розділ граматики, ґрунтовно розробили вчення про частини мови, яке лягло в основу давніх слов’янських граматик XVI-XVII ст. Важливу роль у становленні української морфологічної (і ширше – граматичної) термінології ХХ ст. відіграла “Граматика руської мови”, створена наприкінці ХІХ ст. (1893) зусиллями відомих граматистів С. Смаль-Стоцького і Ф. Ґартнера.
У системі виділюваних частин мови від періоду створення перших слов’янських граматик йде їхній поділ за морфологічними ознаками на скланАємыА (змінні, або відмінювані) та нескланАємыА (незмінні, або невідмінювані).
Відомий також і термін частки мови. Цей термін належить російському вченому В.Виноградову, який усі слова згрупував у чотири категорії: частини мови, частки мови, модальні слова і вигуки. До часток мови відносили прийменники, сполучники, власне частки та зв’язки…
Терміни на позначення частини мови змінювалися в часі. Іменник свого часу називали так: и́менникъ (вперше був зафіксований у граматиці Й.Левицького (1850 р.)), сущникъ, предметовникъ, ймення предметне, им’я суще, речівникъ, ймення річеве, ймення предметне, ім’я самостійне, именяк. Євген Тимченко подав такі назви: речівник, чи ймення річеве. А. Кримський запропонував термін ім’я суще, або ім’я самостійне.
Запропонований С. Смаль-Стоцьким і Ф. Ґартнером термін прикметник, А. Кримський запропонував термін ім’я приложене або приложникъ.
Числівник називали так: числівники, числівники, ймення числове, численик. Термін займенник - заіменник, містойменникъ, або мЪстоименіе.
Незмінна частина мови прислівник (нарЪчіє) уперше зустрічається під сучасною назвою в граматиці С.Смаль-Стоцького і Ф.Ґартнера.
Лише з 1926 року до складу службових частин мови додали частку.
Термін приі́менники(з незвичним наголосом), засвідчений у граматиці С.Смаль-Стоцького і Ф.Ґартнера, Є. Тимченко подає у звичному варіанті – прийменник.
На зміну слов’янському терміну междометіє прийшов спочатку термін викрик, а пізніше вигук, оклики, виклик, чувственник.
Основна частина термінів на позначення частин мови, що активно використовувалася у граматичних працях кінця ХІХ – початку ХХ століття, стала загальноприйнятою у сучасній морфологічній терміносистемі, щоправда, з незначними змінами (За І. Ярошевич).