МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ УМАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ПАВЛА ТИЧИНИ
Кафедра германської філології
ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПАРОНІМІВ В СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ
КУРСОВА РОБОТА
Підготувала:
Студентка 4 курсу 1 групи
факультету іноземної філології
Нагорна Т.О.
Науковий керівник:
канд. філол. наук, доцент
Кирилюк Марія Андріївна
Умань-2008
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. Пароніми у мовній системі англійської мови
1.1. Паронім як частина словникової системи англійської мови
1.2. Явище паронімії і парономазії(парономасії) в англійській мові
РОЗДІЛ 2. Функціональні особливості паронімів в сучасній англійській мові
2.1. Особливості функціонування паронімів в англійській мові
2.2. Особливості, пов’язані з вживанням паронімів в англійській мові
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
Явище паронімії привертає увагу вчених уже протягом багатьох століть. Будучи однією з актуальних проблем сучасного мовознавства, паронімія розглядалася з різних точок зору представниками філософії, психології, лінгвістики.
Серйозне дослідження паронімічних та парономастичних явищ, і паронімічних конструкцій зокрема, розпочалося тільки у 60-х роках ХХ століття. У зв’язку з цим питання про паронімічні явища лишається на сьогоднішній момент одним із найбільш дискутованих та недостатньо розроблених. Як відомо, пароніми – пари, рідше групи слів, які внаслідок звукової подібності, а іноді й часткового збігу морфологічного складу, можуть використовуватися в мовленні з певними семантично-стилістичними настановами. У ролі паронімів можуть також виступати фразеологічні одиниці та синтаксичні конструкції.
В англійській мові це явище вивчене недостатньо повно, про що свідчить наявність у сучасній лінгвістиці суперечливих поглядів на проблему паронімії, прагнення виявити нові підходи до вивчення цього явища, знайти більш адекватні способи опису паронімічних відносин між словами. У лінгвістичній літературі відсутнє всебічне висвітлення сутності паронімів, у кожному дослідженні пропонується своє визначення, досліджується обмежене коло питань, по-різному інтерпретуються лексико-семантичні контакти в групах співзвучних слів. Відсутність комплексного підходу до вивчення явища паронімії пояснюється структурною й функціональною неоднорідністю цього явища.
Визначення суті явища паронімії, встановлення факторів, механізмів і функцій, що спонукають до актуалізації в мовній свідомості й мовномисленнєвій діяльності смислової взаємодії формально подібних, але семантично різнородових одиниць, представляє значний науковий і практичний інтерес.
Цим і визначається актуальність обраної теми роботи.
Об'єктом дослідження є пароніми і явища паронімії та парономазії в англійській мові.
Предметом аналізу є особливості функціонування та вживання паронімів в сучасній англійській мові.
Теоретичну основу даної роботи склали дослідження таких учених як И. В.
Арнольд, О. С. Ахманової, И. Р. Гальперина, Н. П. Колесникова, Д. Н. Розенталя, В. В. Виноградова й інші роботи з проблеми.
Метою курсової роботи є вивчення особливостей функціонування паронімів у сучасній англійській мові.
Ціль дослідження визначила постановку наступних завдань:
1) вивчити, систематизувати й провести критичний аналіз досліджень, присвячених проблемі паронімії в англійській мові;
2) проаналізувати фактори, що спричиняються функціонування паронімів у мовленні;
3) виявити основні проблеми, пов’язані з вживанням паронімів.
Для рішення поставлених завдань у роботі застосовуються такі методи дослідження як
- комбінаторно-семантичний і комунікативно-прагматичний метод аналізу словникових дефініцій,
- метод компонентного й контекстуального аналізу - для опису змістовної структури паронімів,
- пошуковий метод,
- систематизація та узагальнення.
Матеріалом дослідження послужили близько 4000 прикладів мовних і контекстуальних паронімів, відібраних методом суцільної й часткової вибірки з художніх і публіцистичних здобутків англомовних авторів (у тому числі тексти поетичного жанру), а також дані англійських словників слововживання.
Наукова новизна роботи визначається тим, що в ній є спроба всебічного розгляду вживання паронімів в англійській мові, при цьому, наскільки можливо й необхідно, ураховується масив попередніх досліджень.
Теоретичне значення роботи полягає в тому, що її результати й висновки, поряд з поглибленням наукових видань про пароніми, паронімію і парономазію, сприяє з'ясуванню й вирішенню проблеми паронімії.
Практичне значення роботи полягає в тому, що її результати й мовний матеріал можуть бути використані в практиці викладання англійської мови на різних етапах навчання, у читанні лекцій і проведенні семінарів по лексикології, стилістиці, прагмалінгвістиці, а також у науково-дослідній роботі студентів і аспірантів.
РОЗДІЛ 1
ПАРОНІМИ У МОВНІЙ СИСТЕМІ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ
1.1. Паронім як частина словникової системи англійської мови
Пароніми є одним із джерел мовних труднощів, у зв'язку із чим, у ряді досліджень паронімія розглядається з боку теорії культури мовлення (Гречок, Гвоздьов, Винокур, Костомаров, Розенталь, Шпаків, Akhmanova, Idzelis).
Паронімія - неодмінний предмет дослідження для авторів різних словників труднощів, паронімів, правильного й помилкового слововживання (Акуленко, Бєльчиков, Панюшева, Колeсникoв, Горбачевич, Fowler, Bryson, Herd, Morris, Partridge, Room, Wessen,). Однак у своїй діяльності лексикографи або обмежуються констатацією паронімічних помилок, спонукаючи до боротьби з ними (Grandjouan, Moufflet, Therive,) [30], або, беручи до уваги негативний характер паронімічних помилок, пропонують зробити цей матеріал предметом докладного лінгвістичного дослідження (Frei, Баллі,) [2]. У наш час програму багатьох наукових досліджень у сфері мовознавства визначає прагнення виявити нові підходи до проблеми паронімії й знайти раціональні способи опису паронімічних відносин між словами.
Актуальними являються питання сутності паронімії, відносини даного явища до суміжних понять, а також питання семантичного й прагматичного аналізу паронімії. Досліджуючи проблему паронімії, знаходимо безліч висловлювань і описів того, які слова є паронімами, хоча розробити чітке визначення цього явища, на жаль, не просто, через це лінгвісти по-різному трактують його. У вітчизняному мовознавстві паронімічне змішання розглядалося як певне порушення мовної норми. Про вивчення негативних фактів мови неодноразово писали В.В.Виноградов, Л.В.Щерба, Г.С.Винокур, Ш. Баллі, A.M. Пєшковський і ін. Л.В.Щерба писав про необхідність пильного вивчення "негативного мовного матеріалу", помилок мовлення, які "особливо показові тому, що вони-то й розкривають механізм цих (словотворчих) процесів; вони найчастіше дають ключ до розуміння причин історичних змін у мові" [27, 70]. Г.О.Винокур вважав за необхідне вивчати відхилення від мовної норми, які визначаються внутрішніми законами мовної комунікації [5,18-20]. Особливе значення вивченню нелітературної мови надавав A.M. Пєшковський, що підкреслював, що до будь-яких "окремих мовних фактів лінгвіст може ставитися в цей час тільки об'єктивно-пізнавально. Для нього немає в процесі вивчення <...> ні "правильного" і "неправильного" у мові, ні "гарного" і "некрасивого", ні "вдалого" і "невдалого" "[19].
Про необхідність вивчення мовних паталогій писав Ш. Баллі, що звертав увагу на те, що мовознавця повинні цікавити огріхи, що відбуваються в мовленні "у силу прихованого прагнення заповнити недоліки правильної мови" [2,35]. У сучасній лінгвістиці, як відзначає О.В.Вишнякова, немає "вірної думки про сутність паронімів, по-різному інтерпретуються лексико-семантичні контакти в групах співзвучних слів" [6,4]. Формальний критерій паронімів - "ті, що вимовляються подібно", "ті, що мають певну фонетичну подібність", "близькі, подібні за звучанням" (Gabrielli, Якобсон, Ахманова, Розенталь, Вишнякова, Колeсникoв, Федотова,) [1,313; 22,64; 6,8; 16,31]дуже приблизний. О.С.Ахманова визначає пароніми як "...слова, які внаслідок подібності у звучанні й частковому збігу морфемного складу можуть або помилково, або каламбурно використатися в мовленні" [1,313]. У даному визначенні вказується не тільки на сам факт фонетичної близькості, але й на результат такої близькості -змішання паронімів у мовленні. Подібна з даною позицією є і точка зору Д.Э. Розенталя, який розглядає пароніми як "слова, близькі за звучанням, але різні по семантиці, які у першу чергу розмежовуються по властивому їм значенню" [22, 64]. Важливість мовного змішання паронімів відзначається Ю.А. Бєльчиковим [3, 368], Н.І.Колесниковим [16, 3]. Так, Н.І.Колесников розуміє під паронімами "будь-які подібно звучні слова, що мають різне значення, які можуть помилково вживатися одне замість іншого" [16, 3], наприклад: контузити - конфузити, боцман - лоцман і ін. Того ж думки дотримується й Ж.Марузо, що розуміє під паронімом "...слово, близьке іншому слову своєю зовнішньою формою" [18, 202].
У деяких роботах паронімами називають тільки однокореневі слова (Вишнякова, Пономаренко, Бєльчиков, Панюшева, Никонов,Фоміна, Каратюк, WEUDEL,)[6,9; 3,3-4; 26,129; 15,81-87]. Фоміна, займаючись проблемою семантики однокореневих дієслів, вводить у своє дослідження пароніми, які розглядає як одиниці мови, і на матеріалі однокореневих дієслів російської мови показує розходження, з одного боку, між паронімічними й синонімічними дієсловами, де до уваги приймаються інтегральні ознаки, а з іншого боку, між паронімічними й антонімічними дієсловами, де на перший план виступають диференціальні ознаки [26, 3]. На думку О.В.Вишнякової, збіг кореня повинен підкріплюватися реалізацією ряду інших умов: "Пароніми - це близькі по звучанню однокореневі слова з наголосом на тому самому складі, які відносяться до одного логіко-граматичного ряду - до однієї частини мови, одного роду й різних понять, що позначають," [6, 8-9]. Наприклад: радник-порадник; означати-позначати; класний -класовий. М.І.Фоміна підкреслює у визначенні паронімів спільність лексико-граматичної приналежності слів-паронімів і споріднення кореня [26, 129]. У рамках такого підходу паронімія розглядається як прояв системних зв'язків мови, носить регулярний характер і займає певне місце в мовній структурі. У такому випадку прикладами служать: в українській мові: адресат -адресант; в російській мові: восход - всход; безответный - безответственный; в англійській мові: amiable - amicable; credible - credulous.