У будь-якому випадку перекладачеві потрібно глибоко проаналізувати ситуацію і тільки після цього приймати одне з наступних рішень:
а) дотримуватися традиції, а при наявності декількох традиційних відповідностей – екологічно обґрунтовано обрати одну з них;
б) порушити традицію і дати новий варіант з урахуванням будь-яких нових обставин або на підставі якихось вагомих причин.
5. Прийняти перекладацькі рішення з урахуванням усіх компонентів форми та змісту топоніма, характеру перекладу та цільової аудиторії. Попередні етапи роботи вимагають від перекладача звернення до словника і джерел. Якщо ж перекладач приходить до висновку, що готового рішення в цих джерелах немає, то варто не тільки прагнути до того, щоб передати адекватно найважливіші компоненти форми та змісту, але й приділити особливу увагу таким моментам:
а) зручність вимови отриманої відповідності;
б) можливість відхилення цього еквівалента, вживання його у фразі, утворений від похідних слів;
в) збереження тотожності топоніма;
г) придатність підсумкового варіанту для практичних потреб цільової аудиторії, якщо така мається на увазі.
У цьому розділі ми проаналізували адаптації англійських власних імен у сучасній мові. На підставі вивчення усіх класів запозичених топонімів розглянуто основні напрямки їх фонетичної, морфологічної та структурної адаптації. Розглянуто процеси морфологічної адаптації основних класів топонімів у англійській лексиці. Досліджено структурну адаптацію запозичених топонімів. Виявлено переважний фонетичний характер модифікації їх структурних елементів. Розглянуто особливості атрибутивних відношень у системі англійської топонімії, реалізованих шляхом описових моделей. Досліджено здатність англійських запозичень вступати в синтаксичні відношення у складі українського речення. Обґрунтовано доцільність перекладу англійських топонімів українською мовою та збереження їх оригінального вигляду.
Висновки
Топоніми – це факти мови, які закріплені територіально і є щедрим джерелом, неоціненним матеріалом для історії народу, його мови.
Топоніміка США бере свої початки від часу колонізації Американського континенту після відкриття його Колумбом 12 жовтня 1492. Вона подібно до топоніміки інших країн, являє собою змішування різних за часом утворення географічних назв, які присвоювались об’єктам різними народами, зокрема корінним населенням, індіанцями і переселенцями з Європи й інших частин світу: голландцями, іспанцями, французами, англійцями, росіянами, українцями. Різноманітність географічних назв і ті обставини, за яких вони виникали, створюють значні труднощі при аналізі і визначенні їх походження. Далі принципове значення отримує фактор інтенсивності розвитку топонімії. За короткий строк, на протязі двох з половиною століть, величезна територія вкривається найменуваннями. Це створює необхідність виходу за межі традиційних англійських методів і розширення джерел утворення топонімів, що неминуче веде на пошуки нових шляхів. Таким чином, молодість топонімії США та інтенсивність її утворення багато в чому визначає своєрідність її сучасного становища, а саме співіснування традиційних(запозичених) і нових (специфічних) топонімічних моделей.
Всі ці фактори – єдина англійська мовна база в її американському варіанті, індіанський топонімічний пласт, зафіксований засобами англійської орфографії, своєрідна спільність з європейськими найменуваннями при допомозі застосування переносів, значна повторність назв в середині країни – обумовили цілісність сучасної топонімічної системи США.
У розділі 1.3 наведено класифікації топонімів – амеріканізмів, які дають певне уявлення про характерні риси американських топонімів, але не завжди можуть бути адекватним джерелом їх походження. Зрозуміло, що розгадати походження всіх назв навряд чи можливо. Крім цього, не всі початкові назви були закріплені на письмі, оскільки у ранньоамериканський період індіанські племена і народності мали лише зародкове піктографічне або складне ієрогліфічне письмо, багато пам’яток якого європейські колонізатори знищили. Існує також певна тенденція представляти деякі назви в романтичному ореолі, який не завжди має відношення до первинного значення наприклад, довгі роки американці вважали, що індіанська назва річки Міссісіпі відображає поетичне поняття «родоначальник вод» і відповідно перекладена англійською мовою father of waters. Тільки пізніше виявилось, що для індіанців ця назва означала «велика річка», а попередній переклад був неточним.
Проблема передачі топонімів в міжмовній і міжкультурній комунікації стара як і саме спілкування між народами. Пов'язані з нею складнощі й помилки виникали і, на жаль, виникатимуть через суб'єктивні і об'єктивні причини. Проте кількість неточностей і помилок залежить від того, наскільки усвідомлено ми ставимося до труднощів і аналізу їх причин. У цій курсовій роботі була зроблена спроба проаналізувати ці причини і показати, яким чином вони впливають на варіанти передачі топонімів, особливо – топонімів – амеріканізмів, і їх засвоєння іншомовним середовищем.
Об'єктивні причини складнощів пов'язані, перш за все, з особливостями топонімів як лінгвістичних знаків. З одного боку, для топонімів грають особливо важливу роль розрізняльні властивості їх зовнішньої (звукової і письмової) форми, що дозволяють відмежовувати одні індивідуальні предмети від інших предметів тієї ж категорії. З іншого боку, і змістовна структура топонімів не лише не порожня, але й у багатьох випадках настільки багата, що служить джерелом для утворення різних переносних значень, а також загальних дериватів.
У цьому головне об'єктивне діалектичне протиріччя, з яким пов'язані труднощі при передачі топонімів. Воно пов'язано з внутрішніми властивостями топонімів як словесних знаків. Інші об'єктивні протиріччя носять зовнішній характер і визначаються тим мовним середовищем, яке намагається використовувати й освоїти топонім. Слід чітко розуміти, що будь-яке використання іншомовного топоніму в мові є саме акт міжмовної і міжкультурної комунікації і результатом його є взаємодія двомовних і мовленнєвих систем і традицій.
Що стосується суб'єктивних причин, з яких в передачі топонімів виникають проблеми, то вони в більшості своїй пов'язані з мовними посередниками – перш за все перекладачами, викладачами іноземних мов і журналістами, які далеко не завжди бачать глибину проблеми і не завжди озброєні усвідомленою стратегією розв’язання завдань мовного посередництва.
Перекладач не в силах усунути об'єктивні діалектичні протиріччя, пов'язані з функціонуванням топоніма в іншому мовному середовищі, але він може і зобов'язаний знати про них і максимально враховувати їх в своїй роботі. Таким чином, можна уникнути суб'єктивних помилок і неточностей. При цьому, звичайно, необхідно спиратися на той багатий досвід, що накопичений попередніми поколіннями перекладачів і лінгвістів.
Використана література
1. Верещагин E.М., Костомаров В.Г. Язык и культура. – 2-е изд., перерераб. и доп. – М.: Русский язык, 1976. – 338 с.
2. Гальперин И.Р. Информативность единиц языка. – М.: Наука, 1994. – 284 с.
3. Ермолович Д.И. Имена собственные на стыке языков и культур. – М.: Валент, 2001. – 200 с.
4. Леонович С.С. Топонимы США: Учеб. пособие. – М.: Высшая школа, 2004. – 470 с.
5. Литвин И.П. О традиции в географических названиях. – М.: Наука, 1989. – 212 с.
6. Минаева Л.В. Слово в письменной и устной речи. – М.: Изд-во МГУ, 1982. – 102 с.
7. Никитин М.В. Лексическое значение слова: Структура и комбинаторика. – М.: Высшая школа, 1983. – 192 с.
8. Перкас С.В. Урбанонимы в художественном тексте // Имя нарицательное и имя собственное. – М.: Прогресс, 1978. – С. 99 – 124.
9. Перкас С.В. Топонимы-американизмы и их стилистическое использование: Опыт лингвострановедческого анализа // Иностранные языки в школе. – 1979. – №9. – С. 11 – 13.
10. Салищев А.Д. Традиционная передача английских географических названий на русский язык. – М.: Высшая школа, 1991. – 380 с.
11. Суон М. Английский язык в современном употреблении. – М.: Высшая школа, 1984. – 552 с.
12. Суперанская А.В. Что такое топонимика? – М.: Наука, 1985. – 410 с.
13. Уфимцева А.А. Лексическое значение. Принцип семасиологического описания лексики. – М.: Наука, 1986. – 288 с.
14. Хализев В.Е. Теория перевода: Учебник. – М.: Высшая школа, 1999. – 398 с.
15. Храмцова Т.С. Проблемы американской топонимики. – СПб.: Питер, 2004. – 450 с.
16. Шмелев Д.Н. Проблемы семантического анализа лексики. – М.: Наука, 1987. – 180 с.
17. Бархударов Л.С. Язык и перевод. – М.:МО, 1975. – 340 с
18 Зорівчак Р.П. Реалія і переклад. – Львів: Вид-во при Львів. ун-ті, 1989. – 216
18. Комиссаров В.Н. Современное переводоведение. – М.: ЭТС, 1999. – 188 с.
19. Г.Л. Менкен, Американский язык (Mencken, 1957)
20. Корунець І.В. Теорія і практика перекладу (аспектний переклад). – Вінниця: «Нова Книга», 2001. – 448 с.
21. Сміт А. Словник елементів англійських топонімів. – Йоркшир, 2002. №1
22. Ganong W.P. An essay towards an understanding of the principles of places nomenolature // Geographical names of New Brunswick. Ottawa: 1979.
23. Munro M. Native toponyms of the excessive length // Onoma. – 1978. – №4.
24. Fitzgerald F.S. Trimalchio: An early version of the Great Gatsby. Cambridge: 2000.
25. Harder K. Illustrated dictionary of place names. United States & Canada, New-York – Van Nostrand, 1976.
26. Єквал Е. Словарь английских географических названий.
27. Hersey J. Antonetta. New-York: Knopf, 1991.
28. Jerome K.J. Three men in a boat. – M.: IKAR Publisher, 2002.
29. Shaw I. Short Stories: Five Decades. Chicago: 2000.
30. Updike J. Gertrude & Clandius: A novel. New-York: Holiday House, 1999.
31. www.uilots.let.uu.nl
32. Стюарт Д.Р. Словарь географических названий
33. www.sear.utoronto.ca
34. www.let.uu.nl
35. www.ebbs.english.vt.edu
36. Томахин Г.Б. Америка через американизмы. М:.Высшая школа., 2002–82 с.
37. Веденский Б.А. Энциклопедический словарь, т. 1, М., «Советская энциклопедия», 1963 – 656 с.
38. Веденский Б.А. Энциклопедический словарь, т. 2, М., «Советская энциклопедия», 1964 – 736 с.