Можна тут вжити і слово ім’я:
“НН береже своє професійне ім’я”.
Наведемо звороти, де імідж значить те саме, що й лице або образ:
імідж Верховної Ради лице Верховної Ради
імідж воїна образ воїна..
Відтрутивши українські слова, імідж витиснув з нашої мови і кілька запозичень. Бо де вжито імідж, можна без шкоди вжити і репутацію, і реноме:
“НН береже свою професійну репутацію”.
“НН береже своє професійне реноме”.
Звичайно, можна сказати, що поява синонімів не збіднює мову, а навпаки – збагачує. Думка ніби правильна, хоч тут є одне “але”. По-перше, треба проаналізувати звідки прийшло це збагачення. А прийшло воно звідти, здвідки приходить вся модна лексика на Україну. Засвоюючи цю лексику, ми визнаємо єдиним джерелом свого духовного збагачення колишню метрополію і жодною мірою не розвиваємо своїх власних мовотворчих можливостей. Шлях, яким здійснюється таке збагачення, хибний. Ми мусимо дбати про розвиток своїх власних джерел збагачення, а не йти шляхом, прокладеним в іншому середовищі. Це стверджує нашу культурну залежність від чужих, не завжди дружніх до нас джерел.
Насторожує й тенденція зовсім іншого, можна сказати – протилежного характеру: намагання вилучити із словника української мови певну частину слів, зокрема англіцизмів, які стали органічним її складником, і заміняти їх штучно створеними або пристосованими до нових умов функціонування раніше відомими словами, особливо в галузі термінології та професійної лексики (буфер – відпружник, спортсмен - спортовець). Крім того, що ці слова, як правило, невдалі щодо відповідності їхньої семантики суті означуваних об’єктів, вони ще незграбні в естетичному відношенні.
Взаємозбагачення мов – це один із шляхів еволюції мов світової спільноти. Воно характеризує розвиток мовних систем з найдавніших часів і, природно, не може виявити себе зараз – в епоху суттєвих зрушень у гуманітарній, науково-технічній та інших сферах. Власне лінгвістичні механізми такої взаємодії в різні періоди історії мови можуть мати певні особливості. Звичайно, англіцизми в українській мові – не завжди благо. Серйозних регламентаційних заходів потребує мовне оформлення окремих сфер спілкування, у тому числі сфери інформації, особливо реклами – радіо-телевізійної, стендової, де спостерігається справжня мовна агресія. Ці явища, зрозуміло, не мають нічого спільного із взаємозбагаченням мов. Взаємозбагачення - це процес, коли словесний знак іншої мови природно “лягає” на поняттєве поле рідної мови, закриваючи в ньому вільну клітинку або “перекриваючи ” семантику вже наявного слова певними смисловими конотаціями.
Не треба забувати, що мова – саморегулюючий механізм, дія якого зумовлена певними законами. Мова сама здатна самоочищуватися, позбавлятися функціонально зайвого, непотрібного. Це відбувається і з словами англійського походження. [8,103; 11]
ВИСНОВКИ
Підсумовуючи все вище написане, можна сказати, щозапозичення — елемент чужої мови (слово, морфема, синтаксична конструкція та ін.), який було перенесено з одної мови до іншої в результаті мовних контактів, а також сам процес переходу елементів одної мови до іншої. Причинами запозичень найчастіше називають:
· загальносвітову тенденцію до інтернаціоналізації лексичного фонду;
· потребу в найменуванні нових предметів, понять і явищ (ноутбук, органайзер, сканер); відсутність відповідного (більш точного) найменування (або його програш порівняно з запозиченням);
· поповнення мови більш виразними засобами (імідж - замість образ, прайс-лист - замість прейскурант, шоу - замість подання);
· сприйняття іншомовного слова як більш престижного, "вченого", "красиво звучить" (презентація - замість подання; ексклюзивний - замість винятковий).
Одним із видів запозичення є англіцизм – слово, його окреме значення, вислів тощо, які запозичені з англійської мови або перекладені з неї чи утворені за її зразком. У переважній більшості – це слова, що стосуються: техніки, політики, економіки, торгівлі, спорту, культури.
Виникнення жаргону з використанням англомовних запозичень є результатом популяризації західного способу життя. У жаргонізованому мовленні сучасної молодої людини можна помітити кілька лексем-англіцизмів, які вона використовує постійно, інші ж перебувають на перефірії.
Стрімкий процес запозичення іншомовних слів неоднозначно впливає на розвиток нашої мови. З одного боку, відбувається її збагачення, але, з іншого боку, витісняються власні елементи, що замінюються на слова з подібним значенням. Внаслідок цього маємо загрозливу мовну ситуацію: функціонування у мові дублетів (міленіум - тисячоліття, офіс - контора, пабліситі - реклама, блокбастер - бойовик, аплікант - заявник), збільшення кількості небажаних омонімів (кеш - економічний та комп'ютерний термін, шейк - коктейль і танок), запозичення власних назв без перекладу (Muppets-show, на відміну від перекладених - "Прихована камера"), вживання штампів-варваризмів (no problem, no comment, made in, and company), запозичення прислівників та вигуків (вау, о'кей, фіфті-фіфті, міді), що мають на меті імітувати чуже.
На мою думку, вживати чи не вживати запозичення – справа особиста. Головне використовувати їх правильно та зі смаком.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Плющ М. Я. Сучасна українська мова ∕ Плющ М. Я., Бевзенко С. П., Грипаста Н. Я. – К. : Вища школа, 1994. – 414 с.
2. Пономарів О. Д. Сучасна українська мова ∕ Пономарів О. Д., Різун В. В., Шевченко Л. Ю. – К. : Либідь, 2008. – 480 с.
3. Дорошенко С. І. Вступ до мовознавства ∕ С. І. Дорошенко, П. С. Дудник – К. : Вища школа, 1974. – 295 с.
4. Карпенко Ю. О. Вступ до мовознавства ∕ Карпенко Ю. О. – К. : Вища школа, 1983. – 190 с.
5. Русанівський В. М. Життя слова ∕ В. М. Русанівський, С. Я. Єрмоленко – К. : Вища школа, 1978. – 190 с.
6. Коваль А. П. Пригоди слова ∕ Коваль А. П. – К. : Радянська школа, 1985. – 212 с.
7. Пономарів О. Д. Культура слова: Мовностилістичні поради ∕Пономарів О. Д. – К. : Либідь, 2002. – 240 с.
8. Караванський С. Й. Секрети української мови: науково-популярна розвідка з додатком словничків репресованої та занедбаної української лексики ∕ Караванський С. Й. – К. : Кобза, 1994. – 150 с.
9. Борисова - Лукашанец Е.Г. Современный молодежный жаргон ∕ Е.Г. Борисова - Лукашанец // IT. 2006. - № 5.
10. Радчук В. Д. Переклад — рушій чи гальмо? ∕ В. Д. Радчук // Теорія і практика перекладу. Вип. 17. — Київ, 1990. — С. 26—31.
11. Радчук В. Глобалізація і переклад ∕ В. Д. Радчук // Всесвіт. – 2002. – № 5—6. — С. 134—136.
12. Гуманітарний вісник. Серія – іноземна філологія. Проблеми сучасної світової літератури та лінгвістики. Число Четверте – Черкаси, 2000. – С. 176.
13. Гуманітарний вісник. Серія – іноземна філологія. Проблеми сучасної світової літератури та лінгвістики. Число Дванадцяте – Черкаси : ЧДТУ, 2008. – С. 105-108.
14. Гуманітарний вісник. Серія – іноземна філологія. Проблеми сучасної світової літератури та лінгвістики. Число Сьоме – Черкаси : ЧДТУ, 2003.- С. 181 – 183.
15. Гуманітарний вісник. Серія – іноземна філологія. Проблеми сучасної світової літератури та лінгвістики. Число П’яте – Черкаси : ЧІТІ, 2001. – С. 93-95.
16. Англицизм http://dic.academic.ru/dic.nsf/dic_fwords/4335/%D0%90%D0%9D%D0%93%D0%9B%D0%98%D0%A6%D0%98%D0%97%D0%9C
17. Загальна характеристика складу новітніх англіцизмів в українській мові : стаття Дьолог Ольги к. філ. н., доцент ХНТУСГ (Харків) http://www.ualogos.kiev.ua/fulltext.html?id=251
18. Англицизмы в современном русском языке : автор Свиренкова Галина Алексеевна, учитель английского языка http://festival.1september.ru/articles/410377/
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ФАКТИЧНОГО МАТЕРІАЛУ
1. Коломієць М. Т. Словник іншомовних слів ∕ М. Т. Коломієць, Л. В. Молодова – К. : Освіта, 1998. – 190 с.
2. Словник іншомовних слів ∕ Л. О. Пустовіт, О. І. Скопенко, Г. М. Сюта, Т. В. Цимбалюк – К. : Довіра, 2000 – 1017 с.
3. Бибик С. П., Сюта Г. М. Словник іншомовних слів ∕ С. П. Бибик, Г. М. Сюта – Харків : Фоліо, 2006. – 623 с.