Прикметники цього типу утворюються як за допомогою сполучних голосних (слабкодійний, протизносовий), так і без них.
Третій тип становлять слова, між складовими частинами яких існують підрядні об’єктні відношення. Ці прикметники є еквівалентами із сполученнями підрядного типу, утвореними за допомогою керування. Тут виділяємо такі підтипи:
- складні прикметники, першою складовою частиною яких є іменникова
основа, другою – віддієслівний прикметник. До цього підтипу ми віднесли 7 складних слів типу: звукоізолювальний, жароменщівний, магнеторушийний, струморозподільчий, струмопровідний, металооброблюваний, листопрокатний.
- слова, в яких перший компонент – іменникова, другий – прикметникова
основа. Таких 9 слів: вибухонебезпечний, променеподібний, пилонепроникний, вологонепроникний, потокоподійний, вологомісткий, об’ємосцентрований, металовмісний, циновмісний.
Компоненти складних слів третього типу поєднуються між собою за допомогою сполучних голосних (звукопровідний, вибухонебезпечний).
Велику групу становлять складні слова, утворені від усіх типів складних іменників за допомогою прикметникових суфіксів: вольт – амперний, спін – орбітальний, електрон – фотонний, електродуговий, напів – провідниковий тощо.
Також у фізичній термінології можна зустрічати поодинокі випадки вживання складних дієслів та прислівників. У сучасній українській літературній мові складні дієслова представлені кількома словотворчими типами. За продуктивністю творення на першому місці стоять дієслова, що мотивуються словосполучення прислівника з інфінітивом (животворити, тихомирити). Далі йдуть словотворчі типи складних дієслів, що мотивуються іменними словосполученнями:
1) поєднання іменника в знахідному відмінку з дієсловом в
інфінітивній формі (благовістити, верховодити, вітрогонити, боготворити).
2) поєднання іменника в орудному відмінку з дієсловом в інфінітивній формі (колобродити, зловтішатися).
3) поєднання числівника з іменником (осточортіти).
Значна частина складних дієслів за словотворчою структурою повинна розглядатися як афіксальні утворення. Складні дієслова можуть творитися: від складних іменників (гострослов – гострословити, хоровод – хороводити, хлібодар – хлібодарити); від складних прикметників (великодушний – великодушничати, легковажний – легковажнічати, різноманітний – урізноманітнювати). Від складного прикметника утворилося й дієслово зрівноважити (рівноважний) з додаванням префіксу з.
Складні прислівники типу силоміць, горілиць, стрімголов і под. – це слова давнього походження. У сучасній українській літературній мові складні прислівникові утворення нечасте явище. Такі новоутворені прислівники з’являються як витвір майстрів слова в поезії, рідше в прозових творах. Також багато складних прислівників утворилося від складних прикметників: животворний – животворно, високоякісний – високоякісно, смертоносний – смертоносно. Таким же чином утворилося й слово протилежно, з нашої курсової роботи, а саме від слова протилежний.
Усе сказане про складні слова дозволяє зробити такі висновки:
1. Для утворення складних слів в фiзичнiй термiнологii використовується спосiб основоскладання (морфологічний спосіб ), рідше інші способи, а саме: зрощення і зближення (лексико-синтаксичні способи ).
2. Сфера діяння основоскладання в сучасній українській мові обмежена складними іменниками і прикметниками, зрідка виступає воно в дієсловах і прислівниках. В фiзицi не зустрiчаються термiни iнших частин мови, а можуть зберiгатись як надбання колишнiх вiкiв лише сислiвники. Iх в нашiй роботi немае.
3. Різні типи складноскорочених слів, особливо в фiзичнiй термiнологii що розвинулися в українській мові недавно, в конці XIX і на початку XX столiття, та особливо стали поширюватися після Великої Жовтневої соціалістичної революції, входять до активної лексики, хоч цей шар зазнає змін далеко більшою мірою, ніж інші.
4. Спостереження над різними типами складних і складноскорочених слів дають можливість твердити, що слово творчі моделі основоскладання, успадковані з староруської мови, розвиваються і удосконалюються відповідно до закономірностей розвитку лексичної системи і граматичної будови української мови.
Таким чином, складні слова – терміни фізики представлені багатьма типами , що зумовлено характером смислових та граматичних відношень між їх компонентами.
Список літератури:
1. Словник О. Войналовича, В. Моргунюка « Російсько –
український словник наукової і технічної мови (термінологія процесових понять)
2. М.Я. Плющ «Словотвотворення і вивчення його в школі»
3. Тематичний збірник наукових праць «Питання граматичної будови
української мови» - стаття Л.І. Найденко «Типи складних слів у фізичній термінології»
4. Т. І. Панько «Українське термінознавство»
5. Г. О. Винокур «О некоторых явлениях словообразования в русской
технической терминологии». – Труды МИФЛИ, т. у. сборник статей по языковедению, М. 1939
6. Б. М. Яцемирський «Развитие способов словосложения в русском
языке советской эпохи». – Ученые записки Ивановского института. Филологические науки, т. 6, 1954
7. Й. Ф. Андерш, С. А. Воробьёва, М. В. Кравченко російсько –
український словник наукової термінології: Суспільні науки, – К.: Наукова думка, 1994
8. Українсько – російський словник наукової термінології: близьк 100000
термінів і термінів – сполучень / За загальною редакцією Л. О. Симоненка, – К.: Ірпінь ВТФ «Перун», 2004
9. Струпанець Л. В. культура мови: словник термінів, - Тернопіль:
Навчальна книга – Богдан, 2000
10. Горпинич . . Морфемiка. Словотвiр.
11. Святослав Караванський. Росiйсько – украiнський словник складноi
лексики – К. «Академiя» 1998
12. В. Т. Коломієць. Розвиток лексики слов’янських мов у післявоєнний
період, - К.: Наукова думка, 1973
13. З. С. Сiкорьска . Росiйсmко – украiнський словотворчий словник –
К. “Освiта”, 1995
14. С. I. Головощук. Украiнське лiтературне слововживання. Словник –
довiдник – К. «Вища школа», 1995
15. С. I. Головощук. Орфографiчний словник 5 - 11 класи – К. «Освiта»,
1994
16. Орфографiчний словник сучасноi украiнськоi мови под ред. С. В. Музичук, Л. В. Перельструз. – Донецьк: ТОВ ВКФ «БАО», 2007