У внутрішньореченнєвій структурі виявляються також усі синтаксичні форми словосполученнєвого прислівного підрядного зв’язку, що, окрім керування, охоплюють: а) узгодження (Вірний(який?) син трудової поневоленої України Шевченко став найглибшим виразником народних дум і надій (О.Гончар)); б) прилягання у двох його різновидах – власне-прилягання і відмінкове прилягання (До сонних хлопчаків, всміхаючись, підходив їхній(чий?) гість, хороший дядько Клим... (М.Бажан); І квіти (які?) в росі несе хлопчина з поля (А.Яна)); кореляція (Зажуривсь москаль-каліка: Де йому подітись? (Т.Шевченко); А по краю-небокраю сходять ранки (П.Усенко)); в) кореляцію (То хліб, що матінка-гуцулка з долівки вчила піднімати... (Д.Павличко)). Наявність узгоджуваних (Моя мати завжди шанувала своє рідне село (А.Малишко)), корелятивних (Непереможним є народ-борець, що шанує своє минуле (А.Яна)) або прилеглих (В думках Марко вже виводив сюди сіячів (М.Стельмах)) компонентів у внутрішньореченнєвій структурі сигналізує про її поліпредикатність (його семантичну неелементарність). Водночас виокремлення одного з елементів, які пов’язані синтаксичними формами узгодження, кореляції, прилягання ні в якому разі не сигналізує про розрив єдиної реченнєвої структури, оскільки часто інформація, уміщена в них, постає як щось додаткове, характеризуючись відтінком су провідності, уточнення тощо: Та й як було не нажити, коли майже щотижня – гості на колгоспний поріг. Непрохані й прохані. Більше прохані (А.Дімаров). У цьому разі компонент Непрохані й прохані. Більше прохані структурно орієнтований на речення Та й як було не нажити, коли майже щотижня – гості на колгоспний поріг, в якому наявний іменник гості, щодо якого ад’єктиви Непрохані й прохані. Більше прохані, виражені пасивними дієприкметниками, виступають характеризаторами і градуюють цю властивість завдяки яскраво вираженому лексичному повтору. Водночас вони є носіями додаткових характерологічних ознак і набувають формально-граматичних ознак ад’єктивної субстанційності, що дозволяє їх кваліфікувати як неповні речення з наявною іменною частиною. Щоправда, окремо перебувають випадки виокремлення узгоджуваних ад’єктивів, що у синтаксичному аспекті постають наслідком розчленування цілісних смислових одиниць, пор.: темні ліси, синє море та ін. (І понесла зайчика лисиця лісами. Темними-темними (Нар. тв.)). Такі ситуації складають специфічний вияв розчленування єдиного цілого на окремі актуально значущі компоненти.
Своєрідність синтаксичної форми узгодження підрядного прислівного зв’язку виявляється в тому, що в сучасній українській мові вона активно розвивається, підтвердженням чого постає постання формально-граматичного, смислового й асоціативного її різновидів (за О.С.Скобликовою). Специфіка формально-граматичного узгодження простежується в тому, що залежне слово узгоджується у своїх морфологічних формах зі стрижневим: зелений (чоловічий рід, однина, називний або знахідний відмінок) ліс; холодна (жіночий рід, однина, називний відмінок) вода; рідне (середній рід, однина, називний або знахідний відмінок) село. Смислове узгодження у сучасній мові значно розширює свій діапазон, охоплюючи, крім хрестоматійно усталених іменників типу плакса, сирота, листоноша, нероба, й іменники-назви осіб за професією, соціальним статусом та ін.: отоларинголог, невропатолог, хірург, анестезіолог, кардіолог; сержант, прапорщик, капітан, майор, полковник, генерал-майор; прем’єр-міністр, президент, пор: Наша терапевт знову не хотіла нікого слухати... (О.Ільницький); Новопризначена майор-експерт захотіла змінити порядки (Патріот України.- 2003.- 12 квітня). Найсвоєріднішим постає асоціативне узгодження, що послідовно реалізується в узгодженні залежного компонента з імплікованим компонентом – назвою родового поняття: смачний олександроулі (сорт винограду (виноград – назва родового поняття)); запальний шимі (різновид танцю (танець– назва родового поняття)), свіжа кольрабі (різновид капусти (капуста - – назва родового поняття)).
Сюди ж належать: 1) сурядний (У полі раптово зацвіли ромашки і чебрець (О.Слісаренко)), 2) напівпредикативний (Учні, надзвичайно стривожені повідомленням, розійшлися по класах (Б.Осадчук)), 3) детермінантний (У лісі дівчата побачили дупло дятла (Є.Гуцало)); 4) приєднувальний (Того дня ми приїхали додому вчасно, годині о дев’ятій (А.Яна); У багатьох батьків, та й у педагогів, такий підхід до дітей, начебто вони назавжди залишаться дітьми (В.Сухомлинський)); 5) опосередкований (А він дивився на неї, на її білі прекрасні руки, на її чисте-пречисте лице, плавав поглядом у тихій воді її бездонних очей, і здавалося йому, що тут, біля них, час зупинився зовсім... (П.Загребельний)) та 6) дуплексивний (Хурем зайшла стривожена... (П.Загребельний)) реченнєвомодифікаційні зв’язки. Реченнєвомодифікаційний статус цих синтаксичних зв’язків простежується в тому, що за умови наявності у реченні однієї із синтаксичних форм такого зв’язку у ньому реалізується більше, ніж одна пропозиція. Під пропозицією мається на увазі елементарний семантичний зміст (Дівчина працює; Хлопець старанний; Жита половіють; Мати відчищає сіллю посуд від бруду та ін.). Окреслені синтаксичні зв’язки уводять в реченнєву структуру компоненти, що постають носіями об’єктивної модальності.
Особливість сурядного зв’язку виявляється в тому, що поєднувані за його допомогою елементи займають у реченні тотожні синтаксичні позиції (традиційно кваліфікуються як однорідні члени). Засобом вираження сурядного зв’язку виступають сурядні сполучники зі значенням єднальності, зіставності, протиставності, розділовості та відповідна інтонація, інколи тільки інтонація: Кожним словом, кожним променем, кожним болем своїм живе в душі нашого народу людина, що ім’я їй – Леся Українка (О.Гончар); Ані при хатньому багатті привітному, Ні на землі, ні в пеклі, ні в раю Він не забув своєї Беатріче (Леся Українка); Життя не прогулянка, не забава, а важка праця (І.Цюпа); Не видно і самого океану з височини, а тільки гори хмар, То снігових, то сивих, то блакитних (М.Рильський); Чи дружина вірна, чи скорботна мати, чи сестра твоя шлють ті листи (О.Гончар).
Напівпредикативний зв’язок реалізуються внаслідок позиційної маркованості відповідного компонента, який перебуває у постпозиції щодо означуваного слова, та смислового навантаження цього компонента. Супровідним чинником постає інтонація: Ген килим, витканий із птиць, летить над полем (Л.Костенко); Діла мої, буденні і великі, Відкриті перед людством, як сльоза (Б.Олійник). Напівпредикативний зв’язок може бути прямим і непрямим. Прямий реалізується в синтаксичних формах з чітко окресленим показником. Залежно від типу останнього пряма напівпредикативність диференціюється на власне-напівпредикативність і додаткову дієслівну напівпредикативність. Пряма власне-напівпредикативність реалізується у структурно-позиційному закріпленні відокремлюваного компонента та відповідному його інтонаційному оформленні. Перебуваючи у препозиції, відокремлений компонент несе основне кваліфікаційне наповнення: Гнутий, перекручений, дуб знову зустрічав своїми могутніми грудьми нові північні вітри (А.Яна). Основною ознакою додаткової дієслівної напівпредикативності постає спрямованість на суб’єкта і приписування йому відповідної активно виявлюваної ознаки. Здебільшого така дієслівна напівпредикативність реалізується дієприслівниковим (інколи одиничним дієприслівником) або інфінітивним зворотом: Щохвилі творим ми нове, Йдучи, співаючи і мислячи (В.Бичко).
Непряма напівпредикативність постає у двох різновидах: а) "згорнута" і б) прихована (відображена), при цьому "згорнута" непряма напівпредикативність реалізується в особливих відокремлених зворотах, в яких уміщений суб’єкт, а предикат легко домислюється внаслідок асоціативного зв’язку із граматичною основою речення. Маркером таких утворень виступають прийменники крім (окрім), за винятком та їхні аналоги: Що є іще, крім ніжності (О.Пахльовська); Крім хмар низьких – не все на світі чорне (Я.Ярош); Окрім комп’ютерних класів, до початку навчального року в школі укомплектовано сучасні кабінети хімії та фізики (Голос України.- 2003.- 22 серпня). Непряма прихована напівпредикативність повністю виявляється внаслідок асоціативного чи прямого порівняння. Відображеною така непряма напівредикативність вважається тому, що основний предикат наче відображається у відокремленому компоненті, окреслений суб’єкт якої може бути покваліфікований у цьому разі як самодостатній: Через душі, мов через вокзали, Гуркотять состави почуттів (В.Симоненко).