Семантико-інтонаційні особливості вираження концепту "страх" у сучасній англійській мові на матеріалі відеофільмів (стр. 10 из 16)

Першаінтоногрупа містить нисхідно-висхідний тон, вжитий тут з метою виділення цієї фрази, підкреслення важливості сказаного; у другій та третій – висхідний ядерний тон, котрий застосований з відтінком звертання Стью до своєї дружини, Келлі, коли він намагається переконати її в тому, що з «невідомим» краще не спілкуватися, оскільки той говорить неправду [12; 27].

Whatever he says, | don’t believe him! ||

Розглядаючи цю інтонаційну єдність, ми можемо бачити, що в першій синтагмі використовується висхідно-нисхідний тон, котрий позначає велику міру визначеності, категоричності висловлювання, намагання мовця переконати адресата у певних фактах; готує підґрунтя для сприйняття подальшої інформації. Наприкінці речення актор вживає висхідний ядерний тон, який передає прохання і шок мовця водночас [1; 12; 26].

She never did you any harm! ||

Тут ми знову зустрічаємось з висхідним ядерним тоном, який передає напруженість ситуації та емоційно-психологічний стан героя, оскільки цей тон вжито не в характерному для нього значення – актор звинувачує співрозмовника в тому, що той завдав болю Келлі, котра, в свою чергу, не зробила йому нічого поганого. Отже тут ми бачимо не лише відтінок звинувачення, а й благання не шкодити дружині [15; 26].

What can you do to me | having only binoculars? ||

Аналізуючи першу інтонаційну групу даної інтонаційної єдності, можна дійти висновку, що в цій ситуації висхідно-нисхідний ядерний тон демонструє значну міру категоричності, а також недовіру мовця адресатові, в той час як друга синтагма повністю суперечить першій і підкреслює невпевненість адресанта у сказаному, оскільки в ній вжито висхідний ядерний тон. Окрім цього, невербальними засобами актором було передано певний острах, хоча ще на початку висловлювання він намагався виглядати переконливо і безстрашно [1; 26].

Let’s do quickly | and quietly, | ok? ||

Подана інтонаційна єдність розділена на три інтоногрупи, хоча її можна було б вимовити як одну синтагму. Це підтверджує гіпотезу про те, що коли людина знаходиться в стані афекту, вона не здатна контролювати своє мовлення, її мислення та поведінка гальмуються, і висловлювання характеризується наявністю коротких незаповнених пауз, що робить саме мовлення переривчастим і розтягнутим в часі. Хоча перших дві інтоногрупи розділені паузою, вони становлять цілісність, а, отже, можна стверджувати, що тут вжито висхідно-нисхідний ядерний тон, котрий тут виражає не лише категоричність висловлювання, а й значну міру шокованості адресанта. В окрему інтоногрупу тут виділено вигук «OK», хоча зазвичай, як нам відомо, службові частини мови в реченні не наголошуються взагалі. Ядерний висхідний тон на ньому демонструє, що мовець почувається знервовано, певною мірою через те, що не може домовитися зі співрозмовником, або ж взяти ситуацію під контроль. Почуваючи власну безпорадність, він майже в істериці вигукує це слово [12; 15; 26].

Why do you do that? ||

У цій синтагмі висхідно-нисхідний тон показує не лише бажання мовця зрозуміти причину дій адресата, а й певний ступінь його шокованості, здивування, нерозуміння того, що відбувається. Саме незнання і виступає причиною страху, оскільки боротися простіше з видимим суперником, ніж із невідомою порожнечею, яка, як здається, становить значно більшу загрозу для життя [1; 12].

Look, | this is nothing to do with her! ||

Використаний у цій інтонаційній єдності ядерний тон (спочатку висхідний, потім інтонація йде на спад, і знову висхідний) підкреслює благання головного героя, коли адресант готовий відректися від власного гонору, аби лише захистити себе від втрати об’єкту кохання, а його, в свою чергу, від розкриття правди про нього. Тут, що зазвичай не властиво для даного ядерного тону, його вжито в емфатичному мовленні, хоча одне із значень характерне для нього – це звертання до адресата, прохання прислухатись до думки мовця [12].

Don’tdothis! ||

У цій короткій синтагмі використано висхідний ядерний тон з метою вираження прохання адресанта до співрозмовника; разом з тим, як і в попередній інтонаційній групі, він підкреслює зведення ситуації до благання – це вже не просто прохання, це майже моління. В поєднанні з невербальними засобами акторові вдалося чудово передати страх і переживання свого героя у даному випадку [1; 12; 26].

It’s true! || I didn’t lie, | it’s complicated… ||