Значення і поняття терміну - та нетерміну реалізують різний тип інформації, значення і поняття нетотожні, навіть якщо й виражені терміном, а не загальнонародним словом.
Суть визначень терміну зводиться до того, що в якості ознаки - найближчого родового поняття - найчастіше називають "слово чи словосполучення", "чи мовний знак" взагалі, а в якості ознак видових відмінностей: специфіку сфери розповсюдження; особливу функцію, називну (номінативну) означення та дефінітивну, професійну, пізнавальну, пояснюючу; семантичні особливості терміну: а) предмет визначеної області знання; б)"поняття", де семантика є "точною" (з точними семасіологічними кордонами), "однозначною", "є дефініцією", "є системною " [9, c.12].
Єдиного визначення терміну в лінгвістичні літературі поки що не існує, а в існуючих визначеннях помітна не відповідність, що встановлюється визначенням якостей і ознак терміну його реальному мовному вжитку; більшість термінів вводять наче ідеальний термін. Навіть не досить глибоке дослідження термінології в галузі медицини, біології, та інших наук показує, що далеко не завжди термін точно виражає спеціальне поняття, не завжди однозначний і виражає лише одне поняття, не завжди він входить лише в одну терміносистему, далеко не завжди термін відображає у своїй змістовній структурі характерні ознаки об'єкту термінування.
Дослідження також показали, що не завжди термін має точні семантичні кордони і виражає точно окреслене поняття.
До характеристики терміну необхідно обов'язково зараховувати його якості (чи тенденції), а у визначенні терміну тільки беззаперечні властивості усіх термінів. Основне у специфіці терміну - його спеціальне, професіональне вживання, сфера його розповсюдження обмежена певною галуззю знання. Підкреслюючи цю загальновизнану якість, не варто впадати в крайнощі.
Важко не погодитись із думкою, що "ні у формі, ні у змісті неможливо знайти суттєвої різниці між словом неспеціальної загально розповсюдженої лексики та словом лексики термінологічної. Реальна об'єктивна різниця між двома цими типами слів - це, по суті, різниця міжмовна. Якщо слово загальнорозповсюдженої, неспеціальної лексики співвідноситься із загальновідомим об'єктом, то слово термінологічної лексики - із об'єктом специфічним, відомим лише обмеженому колу спеціалістів. Ніякої іншої різниці між цими типами слів не існує" [25, c.145]. Різниця між терміном і нетерміном автор вбачає не у специфіці слова, а у специфіці об'єктів номінації і важко не погодитись з А.І. Моїсеєвим, що питання треба ставити інакше: термін не перестає бути терміном, якщо його впізнають за межами кола спеціалістів [31, c.127]. Праві ті лінгвісти, котрі пов'язують термінологічність із функцією мовних одиниць.
Головною одиницею термінології (найменшою її складовою частиною) є слово. Тому концепція слова - терміну займає у термінознавстві важливе місце.
У мовознавстві існує безліч визначень слова: відомі фонетичні, морфологічні, синтаксичні семантичні визначення. У мові - мовленні функціонують слова терміни і слова-нетерміни, або загальновживані, побутові слова. А.А. Реформатський дуже вдало зауважив; "А насправді ж це ціла лінгвістична проблема - побутове слово і термін..." [38, c.80].
Обґрунтовуючи протиставлення термін - загальновживане слово, варто, хоча б коротко, спробувати визначити слово, як мовну одиницю і показати його значення.
Слово - найменша смислова одиниця мови, котра може бути вільно відтворена в мовленні для побудови висловлювань.
Перевіримо це визначення. Візьмемо, наприклад, слова картина, будівля, комп'ютер, ходити, інтерфейс. Усі вони - і терміни, і нетермін - 1) є смисловими одиницями мовлення на відміну від фонем і складів;
2) вільно відтворюються у мовленні, тобто не потребують обов'язкового сполучення із досить визначеними одиницями; цим слова відрізняються від морфем, котрі відтворюються не вільно, але у складі слова;
3) володіють цілісністю і виділенням на відміну від морфем;
4) виявляються найменш вільно відтворюваними у мовленні одиницями мови і цим відрізняються від словосполучень;
5) приймають участь у побудові висловлювань, тобто застосовуються у цілях спілкування.
Кожна лексична одиниця має значення. В науці існує багато гіпотез словникового значення. Відомо, що слово як мовна одиниця - явище багатостороннє і має ознаки фізіологічні, акустичні, психічні, соціальні. Слово виявляється сукупністю різноманітних за своєю природою "праць" людського організму, необхідних для виявлення та здійснення різних станів і дій людської свідомості.
Великий інтерес, який останнім часом проявляють до лексикології та до лексичної семантики, робить особливо актуальною розробку науково обґрунтованих методів опису семантичної структури слова. Це особливо важливо для сучасної лексикографії, завданням якої є опис слова як одиниці, вододіючої структурою, котра являється частиною визначеної системи.
Одержавши досить широке розповсюдження, формальні методи аналізу виявились недостатніми для виконання подібної задачі, що неодноразово помічалось в лінгвістичні літературі, і фактично не знайшли реального застосування у практиці складання словників.
В результаті недостатньої розробки теоретичної бази лексикографії відмічаються значні розходження у характері та прийомах опису слова в різних словниках. Не завжди чітка уява про діалект мови та мовлення, про співвідношення між ними, про існування системи значень, властивих слову, з одного боку, і великої кількості різноманітних, часто звичних його вживань - з іншого, призводять до не розрізнення, змішування значень та вживань лексичної одиниці. В результаті число нібито реально існуючих значень зводиться, наприклад, у ряді одномовних словників без достатніх для цього підстав до декількох десятків.
Подібне лексикографічне подання в тлумачних одномовних словниках значно ускладнює співставлення лексичних одиниць в словниках двомовних. Та обставина, що слово за різного вживання може співставляться з різними ідіоматичне вірними перекладами на іншу мову, нерідко змушує лексикографів вважати кожен із подібних перекладів випадком реалізації окремого значення даного слова і розміщувати таке значення під окремою цифрою в словниковій статті.
Зайве подрібнення семантичної структури слова відбувається тому, що з референтом співвідноситься не слово, значення якого необхідно визначити, а словосполучення, в яких воно зустрічається. В результаті лексичній одиниці приписуються якості, якими вона не володіє.
Як вже зауважувалось, зазвичай словникові статті представляють собою списки значень, поданих поза зв'язком із загальними смисловими структурами слів. У зв'язку з цим особливого значення набуває ієрархія лексичних значень полісемантичного слова.
Скільки слів у мові? На це запитання неможливо відповісти хоча б тому, що мова постійно змінюється і збагачується. У різних словниках пропонується і різна кількість слів. Головна причина криється в тому, що в словниках по-різному представлена термінологія. А між тим кількість термінів у кожній розвинутій мові в декілька разів більша кількості загальновживаних слів і вимірюється сьогодні семизначною цифрою. Доля термінів у лексичному складі мови продовжує неухильно зростати [21, с. 19].
Термінологія - це сукупність термінів, виражаючих історично сформовані поняття будь-якої галузі науки, мистецтва чи техніки, взагалі - спеціальної сфери людських знань чи діяльності ".
Говорячи про термінологію, лінгвісти за звичай розрізняють: а) науку про терміни (в цьому відношенні все більш популярним стає термін "термінознавство"); б) спеціальну лексику у складі усіх слів певної мови (ми говоримо, наприклад, "термінологія української мови", "термінологія англійської мови" і т.д.; в) спеціальну лексику, обслуговуючу окрему галузь науки чи техніки (наприклад, "лінгвістична термінологія", "термінологія образотворчого мистецтва " і т.д.).
Така багатозначність зумовлена тим, що для кожної термінологічної одиниці визначена точка координат як в мові в цілому, так і в підмові зокрема. Термін є невід'ємним елементом системи, якщо під системою розуміти сукупність елементів цілого, між якими існує обов'язковий і невід'ємний зв'язок. Сукупність зв'язків всередині такого цілого представляє його структуру [1, c.35].
Отже, системність є однією з найбільш важливих умов існування терміну. Термін може існувати лише як елемент терміносистеми, якщо під остан-ньою розуміють впорядковану сукупність термінів, адекватно виража-ючих систему понять теорії, що описує спеціальну сферу людських знань чи діяльності.
1. Не претендуючи на вирішення питання що таке терміносистема, можна все ж таки сказати (опираючись на факти мови та існуюче в науці розуміння систем), що кожна з терміносистем має такі ознаки: