Р.О. Будагов, М.М. Шанський, А.П. Євгеньєва, Л.А. Лисиченко), виходячи із розуміння синонімів як слів, різних за звучанням і близьких за значенням, як слів, що називають одне й теж поняття, але відрізняються відтінками значення, виділяють дві основні функції їх у мові – фукцію уточнення і стилістичну. Так, А.П. Євгеньєва зазначає: "Дві функції – "уточнююча" (акцентування того чи іншого відтінку поняття) і стилістична – і є основними, характеризуючими, такими, що зумовлюють лексичну синоніміку мови".95
Беручи до уваги різні теоретичні і практичні висновки, до яких прийшли науковці, вважаємо, що синоніми як мовний засіб мають п'ять основних функцій у мові: функцію уточнення, функцію заміщення, функцію синонімічного протиставлення, оцінну та стилерозрізнюючу функцію. Але взагалі синоніми в мовній системі виконують дві основні функції - уточнення і заміщення, а всі інші є похідними від них і залежать від контексту.
Найпоширенішою функцією прикметникових синонімів у поезіях Василя Симоненка, як показує дослідження, є диференціація: уточнення, деталізація зображуваного, де перехід від одного синоніма до другого дає нову, додаткову інформацію про предмет, його ознаки чи властивості.
______________
93Ефимов А.И. Стилистика художественной речи. М., 1957.
94Палевская М.Ф. Проблема синонимического ряда, его границ и возможности выделения доминанты // Лексическая синонимия – М.: Наука, 1967. 94-104 с.
95Василенко В.А. Дисертація на тему: ”Синонімія та антонімія у поезіях Ігоря Муратова”. Харківський держ. пед. університет ім. Г.С. Сковороди, 1999. 85-86 с.
96”Маленьке – не смішне…” Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. Серія “Бібліотека школяра”. К.: Наукова думка, 2001. 153 с.
Розгляньмо використання цієї функції на конкретних прикладах: "Мале тоді смішне, коли воно мізерне…"96 Слово мале використовується для позначення чогось невеликого розміру, а мізерне означає щось ще меншого розміру. Сполучення таких двох синонімічних слів у сукупності виявляють високе напруження стану вірша. Такий стилістичний хід дуже характерний для пристрасної натури В.Симоненка: він вживає два синонімічних слова, чим підсилює виразність кожного з них. У поетичному творі відбувається ніби складання значень двох слів, що створює експресивність тексту: воно не просто мале, воно мізерне, отже, синоніми виражають крайню межу між умовними розмірами описуваного предмета.
Здійснений аналіз типів лексичних синонімів дає право зробити певні висновки:
1) у поезіях В.Симоненка наявні всі типи синонімів за характером відмінностей: ідеографічні, емоційно-експресивні, стилістичні;
2) найбільш уживаними є стилістичні синоніми (прийдешні, майбутні; непоборний, непереможний);
3) у поетичних творах В.Симоненка велику групу становлять емоційно-експресивні синоніми, що включають позитивно забарвлені синонімічні слова, негативно забарвлені та нейтральні в синонімічному ряді і в контексті;
а) особливістю вживання відзначаються синоніми із позитивним забарвленням (ранній, молодий; чистий, ясний);
б) серед негативно забарвлених синонімів виділяються ті, емоціональний елемент яких пов'язаний або з сутністю явища (байдужий, холодний, черствий, мертвий);
в) синоніми нейтральні в контексті у поета набувають емоційного забарвлення завдяки метафоричному вживанню (огненний вік, соняшний вік – хороший вік), нагромадженню семантичних значень слів (непроханий, нежданий), використанню експресивних епітетів (високий – високочолий);
4) поезії В.Симоненка властиве також вживання різностильових синонімів. Це переважно книжні (наприклад, патетичні – безпомічно-крилаті думи, космічна доба) та розмовні (наприклад, зневажливі – мляві двері, заношений храм; побутові – смачні паляниці, теплий ватяник), менше зустрічаються колористичні (наприклад, іронічні – клейке баговиння слів) синонімічні слова. Цьому типові синонімів характерне семантичне узгодження за стилем, за експресією, за оцінкою;
5) особливістю поетичної мови В.Симоненка є використання контекстуальних синонімів, синонімічне зближення слів. Поет вживає такі синоніми, щоб описати інтенсивність означень (жіночий, ніжний, материнський), показати зростання міри ознаки (розкішний, фантастичний) або її спадання (маленький, дрібний, мізерний), розширити семантичний обсяг явища (убогий, одноманітний, скупий).
Мова поезій В.Симоненка багата й різноманітна, як і його життя, відображене в творчості. Разом із країною він пройшов складний шлях, переживаючи її злети й падіння, вболіваючи за її долю, відбиваючи життя, своє сприймання його від молодечого запалу до філософських роздумів зрілого віку. Цей складний шлях знайшов вираження не тільки в ідейно-тематичному й емоціональному змісті поезій, а і в мові.
Особливості психічного складу поета знаходять виявлення в багатстві й способах уживання синонімів. Своєрідність мови поезій В.Симоненка полягає не тільки в багатстві словникового складу, а і в способі його використовування відповідно до емоційного стану автора. У поетичному мовленні це знаходить вираження в побудові тексту, у способі включення в текст тих чи інших мовних елементів.
Характерною ознакою індивідуального стилю автора є його словотворення, зокрема морфологічні неологізми, що включають композити-прикметники (орлино-мудрий взір).
Якщо оцінювати мовне явище з лінгвістичного погляду, то треба відзначити, що в поезії Сионенка переважають синоніми стилістичного типу.
З погляду семантики привертають увагу синоніми (у тому числі й контекстуальні), що позначають явища внутрішнього світу людини: почуття, настрої, переживання.
У поетичних творах синоніми-прикметники, як мовний засіб, виконують усі п'ять основних функцій, але для стилістики цього поета найбільш характерн функція уточнення (диференціації).
Прикметникова синоніміка у віршованих творах Василя Андрійовича Симоненка надзвичайно багата і різноманітна. Вона охоплює всі семантичні групи прикметників; просторові і часові якості і відношення (великий, малий); якості, що сприймаються відчуттям (мужній, соняшний, сумний); зовнішні чи внутрішні ознаки людей (добрий, лагідний, тупий); синоніми, що позначають колір (чорний, червоний, білий) т. і.
Таким чином, можна підсумувати, що висока частотність синонімічних мовностилістичних засобів у мові поезії В.Симоненка, які надають можливість розкрити всю глибину й діалектичну єдність контрастивних думок, є проявом могутнього темпераменту поета.