ВСТУП
Комплімент, лінгво-специфічне і культуро-специфічне висловлювання з метою похвалити когось чи зробити комусь приємність, є досить важливим елементом у спілкуванні представників англомовної (британської та американської) культури. Адже позитивна оцінка мовця, його позитивна реакція на певний предмет чи особу, а також прагнення мовця принести задоволення адресату і тим самим виявити своє прихильне ставлення до нього є тими факторами, що впливають на стосунки між комунікантами, а, отже, впливають і на результат спілкування в цілому.
Актуальність теми визначається загальною спрямованістю лінгвістики на вивчення функціонування мови та мовлення, їх соціального характеру, комунікативної поведінки мовців.
Метоюнаукової роботи є дослідження компліменту як єдності іллокутивного акту, перлокутивного акту та соціальної дії.
Поставленою метою передбачено коло конкретних завдань:
- розглянути комплімент як мовленнєву дію;
- визначити основні комунікативно-прагматичні характеристики компліментарних висловлювань;
- проаналізувати етнокультурні особливості вживання компліменту в британській, американській та українській культурах.
Об’єктом дослідження є компліментарні висловлювання у мовленнєвій поведінці представників англомовної культури.
Предметом аналізу є комунікативно-прагматичні та етнокультурні характеристики компліментарних висловлювань.
Матеріалом дослідження слугували фрагменти дискурсів з компліментарними висловлюваннями, відібрані методом суцільної вибірки з художніх творів англійських та американських письменників.
Методологічна основа. При вирішенні поставлених у роботі завдань було використано ряд методів сучасної лінгвістики, зокрема контекстно-ситуативний аналіз, інтенціональний аналіз, мовленнєвоактовий аналіз, а також метод анкетування.
Практичне значення наукової роботи полягає в тому, що результати дослідження можуть бути використані при вивченні та подальшому дослідженні даної проблематики.
Структура наукової роботи. Наукова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури, списку джерел ілюстративного матеріалу та додатка.
Особистий внесок дослідника полягає у проведенні анкетування, спрямованого на виявлення етнокультурних особливостей вживання компліментарних висловлювань.
РОЗДІЛ 1. КОМПЛІМЕНТ ЯК МОВЛЕННЄВА ДІЯ
Комплімент – важлива складова мовленнєвого спілкування носіїв англійської мови (британців і американців), яка впливає на характер міжособистісних стосунків комунікантів, ступінь їх взаєморозуміння, а, відповідно, і на успішність комунікації в цілому.
Зазвичай комплімент описується та аналізується як певна мовна форма, що містить визначений набір функцій. Проте комплімент доцільно розглядати ще й як одиницю мовленнєвої поведінки, як особливий вид мовленнєвих вчинків.
Такий підхід дає можливість розкрити характер залежності між потребами, мотивами, цілями, бажаннями, почуттями, емоціями комунікантів, з одного боку, і формою та змістом самих висловлювань, з іншого.
Мовленнєва дія є складною єдністю дій, спрямованих на якісно різні комунікативні цілі, що утворюють ієрархічну систему: іллокутивні цілі підпорядковані через перлокутивні цілі соціальним цілям.
Отже, здійснюючи мовленнєвий вчинок „комплімент”, мовець виконує три різні дії, які втілюються в одному висловлюванні.
1.1. Комплімент і його іллокутивна сила
За Ф.С. Бацевичем, іллокутивний акт – це втілення у висловлюванні, породжуваному в процесі мовленнєвого акту, певної комунікативної інтенції, комунікативної мети, що надає висловлюванню конкретної спрямованості [1,171]. У характеристиці компліменту як іллокутивного акту найсуттєвішими моментами є іллокутивні цілі компліменту, його місце в системі мовленнєвих актів та відмінності компліменту від подібних до нього за формою іллокутивних актів.
Кожен комплімент обов’язково повинен містити позитивну оцінку. Виходячи з цього, іллокутивною ціллю компліменту повинно бути повідомлення про те, що мовець хоче, щоб адресат взнав, що мовець думає про нього щось хороше.
Хоча позитивно оцінне судження, як правило, входить в структуру іллокутивного акту компліменту і складає його пропозиційний зміст, саме по собі воно ще не вказує на іллокутивну ціль. Висловлювання, в пропозиційний зміст яких входить позитивна оцінка, можуть бути спрямовані на різноманітні іллокутивні цілі і, відповідно, реалізовувати різні іллокутивні акти, наприклад, оцінки як такої, поздоровлення, вдячності, поради, згоди тощо. При цьому необхідно визнати, що на відміну від усіх перерахованих іллокутивних актів для компліменту позитивна оцінка (експліцитна чи імпліцитна) є обов’язковим елементом пропозиційного змісту.
Основною іллокутивною ціллю компліменту є повідомлення не про те, як мовець оцінює адресата, а про те, які почуття та емоції він відчуває у зв’язку з позитивною оцінкою, тобто ця ціль полягає у вираженні позитивного психологічного, чи так званого інтенційного (за Дж. Серлем [18]) стану мовця, репрезентативний зміст якого складає позитивна оцінка. Так, вимовляючи висловлювання “Ви гарно виглядаєте” з іллокутивною силою компліменту мовець має на увазі приблизно наступне: Я радий / мені приємно / я відчуваю задоволення від того, що ви гарно виглядаєте.
Варто відмітити, що в іллокутивному акті компліменту для адресата становить цінність і приносить йому задоволення не тільки і не стільки сама позитивна оцінка, як той факт, що мовець захотів повідомити про неї адресату з власної ініціативи. Так, наприклад, побачивши на співробітниці нове плаття і визнавши про себе, що воно гарне і добре на ній сидить, ми можемо сказати їй про це, але можемо і змовчати.
Як правило, ми прагнемо зробити словами приємність співрозмовникові лише в тому випадку, коли ми до нього гарно ставимося, тобто відчуваємо до нього симпатію, любов, повагу та інші позитивні почуття, або хочемо, щоб у нього склалося враження, ніби ми до нього гарно ставимося.
Таким чином, коли мовець здійснює іллокутивний акт компліменту, його цілі є відкритими для розпізнання адресатом і вони зводяться до наступного:
1) виразити позитивний інтенційний стан, репрезентативний зміст якого становить позитивне оцінне судження;
2) виразити намір / прагнення / бажання принести задоволення адресату;
3) виразити позитивне ставлення до адресата.
Для вираження позитивного інтенційного стану мовець може використовувати цілий набір конвенційних засобів. Головним формальним індикатором іллокуції компліменту, як вже зазначалось, є позитивне оцінне судження. Воно може виражатися за допомогою як лексичних, так і синтаксичних засобів.
Типовими лексичними засобами вираження позитивної оцінки є лексичні одиниці, в семантичну структуру яких входить значення позитивності. Такі одиниці належать до різних частин мови: іменників (angel, beauty, genious), прикметників (good, nice, wonderful, lovely), дієслів (tolike, tolove, toadmire), прислівників (well, nicely, wondеrfully).
Згідно з результатами дослідження, проведеного Л.О.Кокойло [9], стереотипними синтаксичними моделями, за якими будуються оцінні висловлювання, що прямо виражають іллокутивну силу компліменту, є наступні:
(1) You + V be/look + Adj complimentary;
“You are lovely” (Updike).
(2) You + V be + Adj complimentary + N;
“You are a capable man, McCan” (Pinter).
(3) You + V be + N complimentary;
“You’re a wonder” (Updike).
(4) NP + V be + Adj complimentary;
“Your Italian’s pretty good” (Pinter).
(5) PRO demonstrative + V be + Adj complimentary + N;
“This is a very beautiful house” (Dunne).
(6) You + V have + NPcomplimentary;
“You have a beautiful natural swing” (Updike).
(7) You + V + Adv complimentary;
“You know, you really play extraordinarily well, Miss Cutts” (Pinter).
(8) I + V complimentary + NP;
“I like the stuff you’ve been doing on India” (J. Cooper).
(9) Окличні речення з підсилювальними інтродукторами whatihow;
“What alovely apron!” (Pinter).
“How marvellous everything looks!” (Shannon).
(10) Неповні речення, що виникають при редукції підмета і дієслова-зв’язки:
Adj complimentary:“Very cozy” (Krantz);
Adj complimentary + N: “Bright boy” (Hemingway).
У компліментарних висловлюваннях широко використовуються інтенсифікатори – слова для підсилення змісту (quite, such, very, so, really, awfully, terribly).
Дані лексико-синтаксичні моделі характерні для прямих іллокутивних актів компліменту. До них відносяться ті іллокутивні акти компліменту, в яких оцінне судження виражене експліцитно за допомогою вищезазначених лексико-синтаксичних моделей, тобто компліменти-формули. Для прямих іллокутивних актів компліменту характерні такі ознаки:
а) об’єкт позитивної оцінки та оцінний предикат виражені експліцитно і утворюють оцінне судження, що має форму двоскладного стверджувального (чи окличного) речення;
б) автором оцінного судження є мовець, а об’єкт позитивної оцінки має безпосереднє відношення до адресата.
Слід також розглянути непрямі та імпліцитні іллокутивні акти компліменту. До непрямих відносяться іллокутивні акти компліменту, реалізовані за допомогою висловлювань, в яких і об’єкт позитивної оцінки, і оцінний предикат виражені експліцитно, але при цьому:
а) висловлювання має форму питального речення:
Yourfiancé, hasn’thegotalovelysmile? (J. Cooper);
б) оцінне судження не вичерпує пропозиційного змісту висловлювання:
“Would you think”, I said, “it’s just another example of male chauvinism if I tell you you look very youthful?” (W.Cooper).
До імпліцитних іллокутивних актів компліменту відносяться:
а) іллокутивні акти, пропозиційний зміст яких імпліцитно виражає хоча б одну із складових позитивного оцінного судження (об’єкт позитивної оцінки (1) чи оцінний предикат (2) чи оцінне судження як таке (3)):