" Я, мов миша, пірнув в гарбузи,
Ніби заєць, помчав через луки" [14;106].
Вдале порівняння хлопця Івасика, де він біжить, немов на свято і ще й його вибрикування прирівнюється до лошатка:
"Біг Івасик, немов на свято,
І вибрикував, яклоша,
І, напевне, була у п’ятах
Пелюсткова його душа" [14; 24].
Рідше автор використовує порівняння, об’єктом яких є птахи:
"І люди шли байдуже, мов лелеки,
Із косами дідівськими на лан…" [15; 45],
В порівняннях, де об’єктами порівняння є рослини, спостерігаємо, що суб’єктами виступають люди, предмети, явища природи, в основі може бути предикативна ознака.Ще одна порівняльна конструкція в нашій уяві змальовує струнку, вродливу дівчину, яка, тікаючи з своїм коханим, стала серед поля тополею:
"Ми з ним тікали, і серед поля
Отут я стала немов тополя" [14; 40]
В іншій конструкції ми бачимо ніби скаргу, гнів на прожите життя, яке було потрощене:
"Моє життя потрощене, мов жито,
Ціпами божевілля і злоби" [14; 97].
Також у творах В. Симоненка певною мірою можна виділити порівняння, де об’єктом є трава, а суб’єктом є ознака людини:
"Спало, де впало, їло що мало, та, мов трава, росло" [14; 149],
"Є такі, що тихо жити вміють,
Гнуться під вітрами, як трава" [15; 30].
У творах чимала кількість порівнянь, де об’єктами виступають люди. Часто зустрічаємо саме такі об’єкти, як брати, сестри, сусід, мати, друг, дівчина:
"Немає тих доріг, де закипілась мука,
- Де відчай і журба ходили, мов брати, -
Нові шляхи кладуть твої онуки,
Нове життя прийшло у їх хати" [15; 35],
"Були зі мною сум і самота
та ще нудьга й докута, ніби сестри" [15; 59],
"Був певен, що батько лишній,
Крикливий, немов сусід…"[14; 26],
"Ти була мені наче мати,
Ти служила мені як могла…" [15; 89],
"Ніхто мене, як друг, не привіта"[15; 58],
"Десь на горизонті хмара-хустка
Манить в даль, мов дівчина у сад,І весни такі пахучі згустки
Розплескалися об голубий фасад"[15; 36].
У вірші "Матері" ми бачимо, що об’єктом виступає мати, де автор звеличує свою матір, бере в неї приклад з життя для саме, показує її наставницею, що саме так, як вона – це правильно:
"Я хотів би, як ти, прожити,
Щоб не тліти, а завжди горіть,
Щоб уміти ,як ти, любити,
Ненавидіть, як ти, уміть"[14; 22].
В уяві письменника різні реалії життя асоціюються із явищами природи. Суб’єктами виступають людина - "Жінка в мене, як грім, була" [14; 102]; цифри в зіницях - "…Жваві цифри стрибають в зіницях, як зорі" [15; 29].
Частіше зустрічаються порівняння з предикативною основою:
"За третім ударом впали двері,
І враз ніби сонце сяйнуло в печері" [14; 157],
"Щоб устать, ніби зірка, сіянням окута
Твоїх подвигів гордих й незлічених бід [15; 94].
Зустрічаються порівняння, де об’єктом є шабля, а суб’єктом в цьому випадку є частина тіла:
"І я затискую руку, мовшабля у тій руці" [14; 28].
Це порівняння інформує про силу, міцність і, в першу чергу, про злість, яку стиснула людина в руці.
По-різному інтерпретує письменник слово хмари:
"А над нею плинуть хмари, ніби думи,
Повні весняного трепетного суму" [14; 37],
"Хмари в небі – мов сива шаль" [15; 93].
В обох порівняннях хмари – це суб’єкт, в першому прикладі письменник змальовує цей суб’єкт як тишу, спокій, сум, об’єктом тут замальовуються думи. В другому – це традиційне порівняння, де об’єкт " сива шаль" означає, що все небо вкрите хмарами.
Значно меншою є група порівнянь із об’єктами побутових речей. Кожне з таких порівнянь ніби перебільшення, об’єктом в яких є частини тіла:
"Кулаки – мовгорщата"[14; 149],
"Голова його – мов бочка" [14;135]
У творчості також фігурує чорний колір, який позначає безвихідь , розпач народу, суб’єктом при цьому є горе.
"Над народами, над віками
Встало горе, мов чорний гном"[14;94].
У поетичному просторі Василя Симоненка співіснують елементи, пов’язані з релігійним світосприйняттям:
"Свободи не любив, як Ватікан Корану" [15;159].
Суб’єктом і об’єктом порівняння бувають не тільки окремі слова-поняття, а й граматичні центри двоскладних компонентів складнопідрядних речень, напр.:
"Типрийшов до моєї хати, як приходитьлюбов навесні"[15; 98].
Основою порівняння в даних прикладах є подібність дій, виконуваних суб’єктами і об’єктами порівняння. Аналітизм одночленних компонентів порівняльної конструкції забезпечують мовні утворення, що являють собою семантико-граматичні єдності повнозначних слів, утворені інформативно недостатніми словами. Такі компоненти мають ядерні граматичні елементи, виражені інформативно недостатніми словами, і залежні від них повнозначні слова, які передають основний зміст компонента:
"Над сизим смутком ранньої зими принишкли хмари, мов копиці сіна" [14; 113].
Отже, у творчості Василя Симоненка можна виділити значну кількість порівняльних конструкцій. Порівняння уточнюють і конкретизують різні явища чи предмети, допомагають письменникові створити яскраві картини та образи. В творах зустрічаються традиційні порівняння, але більша частина – це оригінальні конструкції, де об’єкт і суб’єкт висвітлюють світосприйняття Василя Симоненка.
Порівняння в мові мають різноманітні форми вираження . За своєю структурою порівняння можна поділити на дві великі групи. Першу складають ті порівняння, які не мають у своєму складі службових слів, що оформляють їх у порівняння, і цю групу називають безсполучниковим порівнянням. Другу групу складають порівняння сполучникові, де ті, в складі яких є порівняльні сполучники як, мов, наче, неначе і подібні.
У творах Василя Симоненка надзвичайно багато порівняльних конструкцій, в яких слова як, мов, наче, немов, немовби є показниками порівняння, але не є сполучниками:
"Ти була мені наче мати,
Ти служила мені як могла"[15; 89],
"Я із надій будую човен,
І вже немовбинаяву
З тобою, ніжний, срібномовен,
По морю радості пливу" [15;85],
"За третім ударом впали двері,
І враз ніби сонце сяйнуло в печері" [14; 157],
"Голова його – мов бочка, oчі – ніби кавуни" [14;135],
"Як залізе в столітній морок,
То немов із могили гуде" [14; 102],
"Ми з ним тікали, і серед поля
Отут я стала немов тополя" [14;40].
Прості речення із словами як, що, мов характеризуються модальними значеннями:
"На їх місці генерали як з землі вродились" [15;186],
"Чорні очі – мов стиглий глід!" [15; 93],
"Без пощади, вагання і жалю кожне слово б’є в ціль мов снаряд" [15; 79].
З синтаксичної точки зору такі порівняльні конструкції є простими реченнями з складеним іменним присудком. Згадані частки тут є модально-порівняльними, вони оформляють порівняльний характер простих речень, виражаючи водночас і модальне значення висловленої реченням думки.
Друга частина порівнянь – сполучникові. Найбільш поширений у цих порівняннях є сполучник як, менш поширені сполучники – ніби, наче.
"Типрийшов до моєї хати, як приходитьлюбов навесні"[15; 98],
"Палає місто, мов дивний храм"[15; 46],
"Ти байдужа, як мертве місто"[15;43],
"Були зі мною сум і самота та ще нудьга й докута, ніби сестри[15; 59],
"І ми такі ж, як всі на світі люди" [15;119],
"Поезія безплідна, як толока" [15; 228].
Отже, порівняння як прийом художнього зображення створюється багатьма способами. Мовні засоби порівняння виявляються в різних синтаксичних конструкціях і в простому, і в складному реченні; порівняння може бути виражене за допомогою сполучникового і безсполучникового зв’язку.
Висновки
Аналіз порівнянь у творах Василя Симоненка свідчить про широке і вміле використання їх письменником з метою виразного змалювання персонажів, індивідуалізації їх характерів. Порівняння у творах Василя Симоненка мають пізнавальне значення і використовуються як засіб підсилення емоційності мови.
Порівняльна конструкція складається з 3-ох компонентів: суб’єкт порівняння, об’єкт порівняння й основа порівняння, які сукупно становлять єдине структурно-семантичне ціле. Таке розуміння "порівняння" охоплює не тільки реальні, але й ірреальні порівняння у складі простих і складних речень: "Над народами, над віками встало горе, мов чорний гном" [15; 94].
Суб’єктами порівнянь у творах найчастіше виступають люди, частини тіла, абстрактні поняття, явища природи.
Серед об’єктів порівнянь зустрічаються назви:
1. Тварин (" Я, мов миша, пірнув в гарбузи, ніби заєць, помчав через луки" [14;106]);
2. Птахів ("І люди шли байдуже, мов лелеки, із косами дідівськими на лан…" [15; 45]);
3. Рослин ("Є такі, що тихо жити вміють, гнуться під вітрами, як трава" [15; 30]);
4. Явищ природи ("Щоб устать, ніби зірка, сіянням окута твоїх подвигів гордих й незлічених бід [15; 94]);
5. Людей ("Були зі мною сум і самота та ще нудьга й докута, ніби сестри" [15; 59]);
6. Побутових речей ("Кулаки – мовгорщата"[14; 149]);
7. Абстрактних понять ("Типрийшов до моєї хати, як приходитьлюбов навесні"[15; 98]);
8. Військових реалій ("І я затискую руку, мовшабля у тій руці" [14; 28]);
9. Понять, пов’язаних із релігійним світосприйняттям ("Свободи не любив, як Ватікан Корану" [15;159].
Серед різноманітних типів конструкцій за характером мовних засобів вираження виділяємо дві основні групи:
1. Порівняння безсполучникові.
2. Порівняння із сполучниковим зв’язком.
Порівняння у творах Василя Симоненка мають пізнавальне значення і використовуються як засіб підсилення емоційності мови.