Серед назв зі значенням зменшеності переважно з позитивною оцінкою можна виділити лексеми з таким частковим значенням: 1) зменшені імена; 2) зменшено-оцінні (зменшено-пестливі або зменшено-згрубілі); 3) оцінні (пестливі). Назви осіб, які є об’єктом нашого аналізу, належать в основному до оцінних або зменшено-оцінних лексем. Слово відноситься до оцінних, якщо воно не дає уявлення про величину об’єкта, а тільки виражає ставлення мовця до позначуваного словом предмета або до співбесідника. Слово відноситься до зменшено-оцінних, якщо воно дає уявлення про розмір об’єкта або ступінь вияву однієї з ознак, і разом з тим це уявлення про розмір емоційно забарвлене. До групи зменшувально-пестливих, тобто тих, що надають словам позитивного емоційного забарвлення, належать такі суфікси іменників: -к-о (татко), -ок (дружок), -ик (Тарасик), -ець (братець), -иц'-(а) (сестриця), -ичка (молодичка), -инка (дівчинка), -очк-а., -ечк-а, -очок, -ечок (невісточка, донечка, синочок), -оньк-а, -еньк-а ( дівчинонька, бабусенька), -ун' –(а) (матуня), -ус'-(а) (матуся); похідні –усеньк-а, -унечк-а, -уньчик, -усечк-а (бабусенька, матунечка, татуньчик, бабусечка) та деякі інші.
Словотвірні типи зменшувальних іменників відрізняються між собою ступенем продуктивності. У зменшувальних утвореннях чоловічого роду на позначення пестливості, ласкавості, ніжності найпродуктивнішим є словотвірний тип на –ок, але в групі іменників – назв осіб він функціонує досить обмежено порівняно із словами на позначення предметів та явищ (дідок, женишок). Цей суфікс передає одночасно значення зменшеності та пестливості: “Місяць за хмари сховався давно... спи ж, мій маленький, слухняний синок” (В.Сосюра). У ролі твірних основ виступають іменники чоловічого роду: непохідні (частіше односкладові та двоскладові – син – синок, дід – дідок); на –ок першого ступеня оцінки (дружок – дружочок); на –ик першого та другого ступеня оцінки (дідусик – дідусичок); відприкметникові та віддієприкметникові на –ик (старик – старичок); відіменникові, відприкметникові, відчислівникові, віддієслівні на –ак (-як) (земляк – землячок, моряк – морячок, одинак – одиначок, дивак – дивачок); віддієслівні на –ух (пастух – пастушок). Отже, за допомогою форманта –ок можуть утворюватися імена першого, другого та третього ступенів оцінки, які відбивають послідовно наростаючу емоційність: дідок > дідочок > дідусичок [6,14]. Приєднання суфікса –ок супроводжується морфонологічним чергуванням задньоязикових г, к, х із шиплячими ж, ч, ш (внук – внучок, моряк – морячок, друг – дружок).
Дослідники відзначають, що суфікс –ок має меншу експресивність порівняно із синонімічними –ик, -ець [7,102]. Цим, очевидно пояснюється наявність у сучасній українській мові великої кількості десемантизованих демінутивів даного словотвірного типу. Проте це стосується в основному слів на позначення предметів та явищ, у той час як назви осіб зберігають значення суб’єктивної оцінки.
Інколи суфікс –ок надає лексемам значення трохи зниженого, фамільярності,
наприклад : “Хотів бути справедливим: взамін здертих з Духновича курсантських його чобіт віддав йому свої ботинки з обмотками. Зв’язав їх обмоткою і сам ще накинув Духновичу на шию: “Носи, товаришок...” (О.Гончар), зрідка передає значення зневаги: “А цей латаний зятьок нехай пробачає” (І.Нечуй-Левицький). На базі суфікса –ок утворилися суфікси другого ступеня –очок, -ечок (дружочок, синочок). Основне модифікаційне значення утворень з цими суфіксами – пестливість. Цей формант зустрічається у порівняно невеликій групі слів і відзначається значною емоційною наснаженістю, наприклад: “Це ти, наш Іваночку?” (О.Довженко).
Емоційний суфікс –к-(а,о) надає словам відтінків пестливості, ніжності (дітки, татко). Іменники чоловічого роду, в яких виступає цей словотворчий формант, майже завжди мають відтінок прихильності. В основному це зменшено-пестливі назви від власних імен (Андрійко, Максимко, Сергійко, Сашко, Мишко, Василько). Інколи він надає назвам забарвлення згрубілості, просторіччя ( Панько, Грицько, Данько, Яшко) [1,93]. Натомість інтенсивність емоційного забарвлення іменників жіночого роду з суфіксом –к-а є меншою, що викликано, очевидно, впливом таких утворень, як квітка, сторінка, які повністю втратили або втрачають емоційність [5,25]. Повністю втратило відтінок пестливості слово дядько. У цьому випадку лексикалізація демінутива пов’язана із виходом з ужитку мотивуючого слова. Іншою причиною втрати дериватом семантики зменшеності й пестливості може бути розвиток у мотивуючого слова й деривата самостійних значень (жона – жінка). Демінутиви з суфіксом –к-(а) утворюються переважно від іменників жіночого роду. Вони виражають семантику зменшеності (дівчинка), пестливості (бідолашка, внучка, подружка), поєднання цих значень. В окремих випадках деривати із формантом –к-(а) можуть передавати значення зневажливості (п’яничка, бродяжка).
Суфікс –ин-а в лексемах типу хлопчина надає назвам осіб відтінків співчуття, симпатії, прихильності, які супроводжуються й частково вираженим значенням об’єктивного зменшення обсягу, розміру та значенням одиничності [5, 25]. В іменниках жіночого роду суфікс –ин-а виражає відтінок здрібнілості не дуже відчутно (дівчина), зате похідні від нього суфікси –инк та –иночк мають виразне значення здрібнілості з відтінком пестливості (дівчинка, дівчиночка).
Іменники – назви осіб словотвірного типу з суфіксом –ик, маючи спільне значення оцінки, розрізняються за семантичними відтінками пестливості (малярик, коханчик, женчик), зменшено-пестливості (лейтенантик, косарик, вівчарик, дударик), зменшено-зневажливості ( інтелігентик, купчик, франтик, музикантик). Проте найчастіше лексеми із суфіксом –ик вживаються з відтінком пестливості, ніжності, симпатії (вони можуть означати й дітей): “Братику мій коханий! Ти один в мене в світі: ти в мене і батько, і дитина, і родина” (Марко Вовчок). Відтінок фамільярної симпатії іменникам з суфіксом –ик властивий значно рідше, ніж пестливості, прихильності. І зовсім рідко, лише в певних контекстах, іменники цього словотворчого типу набувають відтінку доброзичливої іронії .
У процесі утворення оцінних назв осіб суфікс –ик функціонує більш активно, ніж синонімічний йому –ок.
Перед суфіксом –ик відбуваються чергування ець/ч (купець – купчик, молодець – молодчик), Ø(нуль звука)/е (жнець – женчик, швець – шевчик) [7,103]. На базі дериватів з суфіксом –ик виникають пестливі утворення з суфіксом другого ступеня –ичок (женчичок).
Утворення з суфіксом –чик мають таку саму семантику, як і деривати попередніх словотвірних типів: пестливість (братчик, пустунчик), презирливість (дворянчик, хазяйчик). Іменники із суфіксом суб’єктивної оцінки –чик у сучасній українській мові конкурують із синонімічними словотвірними типами на –ець (молодець – молодчик), рідше на –ок, -ечок. Тип на –чик є продуктивним в українській мові, лексеми з цим суфіксом виразніше передають емоційність.
Суфікс –иц-я надає лексемам жіночого роду типу сестриця відтінків прихильності, ніжності, наприклад: “Упали сестриці, неначе ті птиці, розкинувши руки на шлях” (М.Нагнибіда). Цей тип творення демінутивів має значно меншу продуктивність, ніж тип з суфіксом –к-а. У сучасній українській літературній мові спостерігається тенденція до витіснення зменшувальних утворень з суфіксом -иц'- дериватами з суфіксами –к-, -ик- [7,105]. Старі демінутиви цього типу або вийшли з ужитку, або позбавилися значення зменшеності, набувши характеру виразно пестливих назв. Значення пестливості посилюється в утвореннях із суфіксом –ичк-а, поєднуючись із семантикою зменшеності (сестричка), наприклад: “Батько та дві сестрички сидять за столом, мати подає вечерю” (М.Коцюбинський). Цей формант надає пестливого (рідше зменшено-пестливого значення) також тим словам з суфіксом –иц-я, які такого значення не виражають (вдовиця – вдовичка, молодиця – молодичка, черниця – черничка). Крім значення пестливості, прихильності, слова із цим суфіксом у певних контекстах можуть виражати такі відтінки, як гордість, захоплення, замилування тощо. Наприклад: “Княжич: (На Варвару). Майстер спорту, рекордсменка Європи Варвара Сокіл... Дівоче прізвище Княжич... Моя сестричка...” (Л.Дмитерко) [5,27].
Суфікси –очк-а, -ечк-а надають іменникам ніжних, позитивних відтінків. Ці форманти створюють загальний емоційний колорит пестливості, слова з ними часто зустрічаються у фольклорі. За словотвірною структурою демінутивні утворення на –очк-а, -ечк-а неоднорідні; вони мають у своєму складі два типи: І тип – іменники, що безпосередньо співвідносяться з простими непохідними словами (рідше з суфіксальними та префіксально-суфіксальними) і виділяють єдиний цілісний формант –очк-а, -ечк-а : няня – нянечка, красуня – красунечка, безталанниця – безталанничка (у дериваті безталанничка відбулося усічення кінцевого -иц'-).
ІІ тип – іменники, які співвідносяться з суфіксальними, репрезентують їх вставні морфеми, що вклинюються всередину твірної основи. Слова цього типу можна поділити на дві підгрупи: 1) пестливі утворення від демінутивів першого ступеня з суфіксом –к-а (подружка – подружечка, дитинка – дитиночка), де виступає суфікс суб’єктивної оцінки –оч-, -еч- ; 2) деривати від іменників жіночого роду на –к-а, які не мають демінутивного значення (блондинка – блондиночка) [7,105].