11) бемольність (ослаблення верхніх частотних вкладників унаслідок участі при творенні звука губ)— небемольність;
12) дієзність (посилення верхніх частотних показників за рахунок підняття спинки язика до піднебіння; дієзні — це м'які приголосні) — недієзність.
Незважаючи на свою оригінальність, ця універсальна класифікація не вважається бездоганною. Насамперед критиці підлягає сам бінарний принцип, на основі якого вона побудована. Звичайно, можна градуальні опозиції звести до привативних, але фонематична підсистема мови тим і відзначається, що в її структурі наявні опозиції різного типу.
Нові дослідження показують, що диференційні ознаки фонеми інколи проявляються не лише в тому сегменті мовлення, що їй безпосередньо відповідає, а за його межами - в складі, до якого входить фонема.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Березин Ф.М. История лингвистических учений. – М.: Высш.шк., 1984. – 315 с.
2. Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. – 360 с.
3. Кочерган М.П. Загальне мовознавство. – К.: Академія, 1999. – 288 с.
4. Мельничук А.С. О всеобщем родстве языков мира /Вопр.языкознания, 1991. – №2.
5. Мельничук О.С. Мова як суспільне явище і як предмет сучасного мовознавства /Мовознавство, 1997. – №2-3.
6. Перебийніс В.С. Кількісні та якісні характеристики фонем сучасної української літературної мови. – К.: Знання, 1970. – 215 с.
7. Семчинський С. Л. Загальне мовознавство. — К.: АТ „ОКО”, 1996. – 416 с.
8. Словник української мови. – К.: Наукова думка, 1979. – Т.10. – 658 с.
9. Українська радянська енциклопедія. – К.: Наукова думка, 1983. – Т.10.