18. Особливості реалізації фонеми в мовленні. Інваріант, позиційний варіант фонеми. Позиційні чергування звуків
Ми - не УкрАїна, ми - УкраЇна.
Ми - не окраїна, ми є країна.
Ми - не укрАїнці, ми - украЇнці.
(В. Маснюк)
Комунікативна розминка. Прочитайте рядки з вірша Валерія Маснюка. Чому автор виділив окремі слова й окремі букви? На чо'му і чому' загострює нашу увагу поет? Ваша думка стосовно означеної у тексті проблеми.
Прочитайте текст виразно. Як змінюється значення слів залежно від наголосу, інтонації? Стежте за правильністю вимови голосних і приголосних звуків.
Якщо поспостерігати за власним голосом, можна помітити, що вранці тембр нашого голосу м'який, глухуватий. Голос "не прокинувся". Пообіді або ввечері тембр голосу радісний, жвавий. Голос "прокинувся": він привертає увагу до інформації, викликає бажання слухати. Формувати голос приємного тембру допомогають скоромовки.
◊ Артикуляційний практикум
Прочитайте скоромовки вголос кілька разів. Прискорюйте темп мовлення поступово. Зверніть увагу на відмінності у вимові приголосних.
Тричі чоловік дивним буває: родиться, жениться і помирає.
Материн гнів, як весняний сніг, рясно впаде, та скоро розтане.
Добрий борщик, та малий горщик.
Дружба - як дзеркало: розіб'єш - не складеш.
Живуть між собою, як риба з водою.
У Щедрий вечір щедрувати – щастя людям дарувати.
Дарую дуби, що в діброві, будьте дужі та здорові.
Бувай здоровий, рости великий - до черевика, вiд черевика - до чоловiка, бувай здоровий не сам із собою, а з отцем i з матiнкою, з усiм домом.
◊ Поставте наголоси у виділених словах. Подайте у фонетичній транскрипції підкреслене слово
Порівняйте вимову слів: із собою, з отцем з братом, з матінкою.
Чи в однакових звуках реалізується фонема /з/? Від чого, на вашу думку, це залежить? Назвіть звуки, в яких вона реалізується?
Зверніть увагу
Як читати скоромовки
Слід починати з повільного темпу, навіть робити короткі паузи після кожного слова; стежити, щоб була найкраща вимова слів. Вимовляти слова трба так, нібито ви на когось гніваєтесь, і не дуже голосно, отже, надзвичайно виразно вичитуйте йому його провини. Далі можна прискорювати темп і доводити до читання швидкого, як тільки можна, але не перестаючи дбати весь час про найбільшу виразність (Д.Ревуцький).
Дмитро Миколайович Ревуцький (1881-1941) – мистецтвознавець, фольклорист, педагог, перекладач, автор праці «Живе слово», підручника з виразного читання для школярів.
Отже, звуки – це щось надзвичайне у мові, її «жива плоть і кров», як стверджує А. Матвієнко.
◊ Підготуйте усне коротке лінгвістичне повідомлення «Кожен звук промовляє до мене»
Фонема здатна змінювати значення або форму слова не тільки тоді, коли заступає іншу фонему, а й приєднавшись до нього: оса – коса, дуб - дуба.
◊ Додайте до початку кожного слова одну голосну або приголосну фонему так, щоб прозвучало інше слово. Назвіть пари слів, з'ясуйте їх значення
Вал, кран, снувати, рис, рація, арка, вінок, вісті.
Додайте до кінця кожного слова одну голосну або приголосну фонему так, щоб утворилось інше слово. Зіставте пари слів, з'ясуйте їх значення.
Гра, буква, роман, дія, четвер, ворота, віра, талан, їжа.
Доведіть, що фонема як мінімальна одиниця звукової будови мови служить для розпізнавання і розрізнення значеннєвих одиниць – морфем і слів.
"Мова існує тільки в душі», - стверджував Іван О. Бодуен де Куртене. Учений доводив, що будь-який конкретний звук є нетривалим, миттєвим, але люди якимсь чином зберігають його в пам'яті. Образ звука в пам'яті людини учений назвав фонемою.
Довідка
Iван (Ян) Олександрович Бодуен де Куртене (1845 - 1929) -поляк за походженням, росiйський учений. Академік Краківської академії, член-кореспондентом Петербурзької академії наук. Автор понад шестисот наукових праць. Вільно володів польською, російською, литовською, французькою, німецькою, італійською, писав майже всіма європейськими мовами. Читав лекції зі вступу до мовознавства, порівняльної граматики слов’янських мов, російської граматики, санскриту, німецької мови.
Засновник фонології. Довів, що мова проявляється лише мовній діяльності, отже треба вивчати живі мови та діалекти. Тільки за такого підходу можливо усвідомити, як функціонує мова.
У фонологічній системі української мови функціонують такі 38 фонем:
6 голосних (/а/, /о/, /у/, /е/, /и/, /і/) і 32 приголосні фонеми (/б/, /п/, /м/, /в/, /ф/, /д/, /д'/, /т/, /т'/, /з/, /з'/, /с/, /с'/, /ц/, /ц'/, /дз͡/, /дз͡'/, /л/, /л'/, /р/, /р'/, /н/, /н'/, /ж/, /ч/, /ш/, /дж͡/, /j/, /ґ/, /к/, /х/, /г/)
З-поміж приголосних фонем вирізняються 22 тверді (/б/, /п/, /м/, /в/, /ф/, /д/, /т/, /з/, /с/, /ц/, /л/, /н/, /р/, /ж/, /ч/, /ш/, /дз͡/, /дж͡/) і 10 м'яких (/д'/, /т'/, /з'/, /с'/, /ц'/, /дз͡'/, /л'/, /н'/, /р'/, /j/).
Простежте співвідношення між буквами і фонемами. Укладіть таблицю.
◊ Прочитайте подані нижче слова. Визначте, якими ознаками різняться фонеми в поданих словах. Для перевірки скористайтеся таблицею
лан – лань, кров – крос, уран – Іран, тіло – сіло;
бити – пити, дах – дух, сад – лад, сон – син;
люк – лук, рот – ром, ліг – літ, кран – крен;
буг - бук, гриб – грип, плід – пліт, казка – каска, везти – вести, мимохідь – мимохіть, вуж – душ, коржі -корчі.
Таблиця Функції фонем
| складальна або конститутивна (від лат. constitutio - складати, утворювати, будова) | розпізнавальна, або ідентифікаційна (лат. identicus – тотожний) | розрізнювальна, або дистинктивна /диференціальна (від лат. differens - розрізнювати, розпізнавати) |
| фонема виступає будівельним матеріалом для морфем і слів | фонема слугує засобом розпізнавання морфем і слів | фонема слугує засобом розрізнення морфем і слів |
Звук, що є статистично найуживанішим різновидом фонеми і сприймається слухачем як її еталон, головний вияв фонеми називається інваріантом.
Для голосних фонем інваріантом виступає звук на початку слова під наголосом ( /ве'рхній/, /ви'соко/ ) або між твердими приголосними (/а'втор/, / ма'ма/).
Для приголосних фонем інваріантом виступає звук на початку слова перед голосним, у середині слова між голосними. Інваріантом можуть бути поряд уживані два дзвінкі чи глухі (нешиплячі чи свистячі): зо'ряний, ши'роко, спита'ти, здобу'ти.
Наприклад, інваріантом фонеми /д]/у слові Дари'нка є [д] приголосний, шумний, дзвінкий, зімкнений, твердий, неносовий.
◊ Прочитайте речення. На вашу думку, кого називають словесником? Чи змінилося значення цього слова сьогодні? Поясніть правопис підкресленого слова. Випишіть слова, в яких наявні інваріанти фонем
Слов′яни вірили в магічну силу Слова, називали його символом знання, мудрості, пробудження самосвідомості. З пошани до мудрості саме так – словесником (“майстер говорити”, “велеречива людина") в давні часи називали вчителя рідної мови.
Підготуйтесь до Дня учителя. Підберіть вірші про школу, вчителя, учня, рідне слово. Вивчіть один-два з тих, що припали до душі.
Фонеми в мовленнєвому потоці зазвичай не виступають у «чистому» вигляді, тобто лише в головних виявах. Реалізуючись у звуках, фонеми взаємодіють одна з одною, як наслідок, зазнають певних змін. Так виникають варіанти фонем.
Зокрема, позиційний варіант фонеми зумовлюється певним фіксованим місцем фонеми у слові – початком, кінцем, серединою, перебуванням чи неперебуванням під наголосом.
Позиційнимваріантом фонеми є звук, що чергуючись із головним виявом фонеми, вимовляється у певній, властивій сучасній українській літературній мові, чітко означеній слабкій позиції.
Так, в українській мові голосна фонема /е/ реалізується в ненаголошеній позиції як [еи] або [ие], що виступають її позиційними варіантами: [виесна'], [виесна'].
Голосна фонема /и/ в ненаголошеній позиції реалізується як [ие] або [еи], що виступають її позиційними варіантами: [виесо'кий].
Фонема /о/ в українській мові в ненаголошеній позиції реалізується не тільки в звукові [о] /сон/, /ро'ку/, але й у звуку [оу] [кожу'х], що виступають її позиційними варіантом.
Приголосні набувають відтінку лабіалізованості перед [о],[у].
Позиційним варіантом є звуковий вияв приголосної фонеми /в/ як [ỹ] після голосного перед приголосним або на кінці слова: [воỹк, стаỹ, праỹда].
◊ Перепишіть речення. Укажіть, які фонеми в поданих словах виступають у головному вияві, а які є варіантами. З'ясуйте різновид речення, охарактеризуйте однорідні члени речення
Тепер огонь був просто перед ним – живий, неспокійний, чарівний, що вбирає й досі очі своєю палющою, гнучкою красою, що й досі дає відчути в собі могутність першого і неперевершеного бога. Вогонь ! (В.Підмогильний).
У нашій давній, багатій культурі є чимало прикладів уродженого чуття до краси живого слова. Перекази, легенди, казки, приповідки, примовляння, пісні, думи, колядки, щедрівки, наші молитви. У цьому величезному скарбі – мудрість народу, його психологія, філософія.
◊ Прочитайте текст. Визначіть його стильову приналежність. Коли може виконуватися дія, про яку йдеться в тексті. Запишіть побажання до свят від своїх рідних для участі в конкурсі на кращого знавця народних побажань «Живе слово – мудре слово»
Слова якої частини мови/ яких частин мови наявні в тексті? Яка їх функція? Запишіть текст у фонетичній і фонематичній транскрипціях, користуючись таблицею.
Збризну на Вас свяченою водою,
щоб Ви ніколи не зустрілися з бідою.
Кину Вам на стежку жита,
щоб Ваша сім'я завжди була сита.
А ще – кілька горошинок,
щоб Ви завжди були на вершині,
жменю ячменю –
щоб Ви були і з ріднею.
На стежку ж кину трохи кропиви,
Щоб жалили ноги, а не душу Ви.
Таблиця
| Правила фонематичної транскрипції | Правила фонетичної транскрипції |
| Спосіб запису живої мови, при якому передаються тільки фонеми мови, а не особливості звучання усного мовленняЗапис береться у прямі дужки / /. | запис живої мови, при якому з можливою точністю передається кожен звук з усіма його відтінками.Запис береться у квадратні дужки [ ]. |
| /с'/ — для позначення м'якості приголосної----/г/ - щілинна/ґ/ зімкненаЯ – /йа/; ю – /йу/; є – /йе/над голосним для позначення наголосу| для позначення звичайної паузи // для позначення тривалої паузи | [еи] – голосний у ненаголошеній позиції[с'] — для позначення м'якості приголосного[в’] - для позначення напівм'якості приголосного [н:] – так позначається подовження звука[ў], [і] - для позначення нескладових в, і[дÇж], [дÇз] – для позначення одного звука [г] - щілинний звук[ґ] зімкнений звукЯ – [jа]; ю – [jу]; є – [jе]Я – [а]; ю- [у]; є – [е]: після приголосного: лялька [л а л к а]¢ над голосним для позначення наголосу: [чиета¢тие].| для позначення звичайної паузи: [пишу \читаjу] // для позначення тривалої паузи |
Унікальна і велика сила звукового мовлення, усного слова. Польський письменник Адам Міцкевич писав: «Одного неточного, невдало висловленого або хоча б погано вимовленого слова іноді досить, щоб зіпсувати усе враження». Поясніть, як ви розумієте це висловлювання.