Кандидати усвідомлюють той факт, що необхідно розмовляти зрозумілою для виборців мовою. Саме тому у промовах присутні слова розмовної лексики, слова-паразити, навіть ідіоми, що робить промови емоційнішими і ближчими до аудиторії. У промовах чоловіків було виявлено більше таких елементів, але в промовах жінок вони також присутні: we know something is out of kilter (something is wrong)(С.МакКіні); … a plan that would gamble (to bet, tо risk) your retirement; You see, you see, we Democrats have a very different measure of what constitutes progress in this country; Well, it's time for them to own their failure… (Б.Обама); I wish that my dad (father)…; Give me a break…(Дж.Біден); We have to catch up to history…(Дж.МакКейн).
Усі політичні діячі, передвиборні промови яких були обрані для аналізу, нещадно критикують своїх опонентів, але не всі роблять це коректно. Як було вже зазначено, щоб мати змогу розкритикувати опонента і не викликати негативну реакцію з боку виборців, необхідно “м’яко вивести суперника з гри”, тобто проявити повагу до опонента, віддати йому належне. Проте, не всі промовці готові проявити повагу до опонентів та визнати їхні досягнення на політичній арені країни. С.Палін та С.МакКіні жодним словом не проявили повагу до своїх опонентів, а лише критикують їх. Вони знехтували цією тактикою аргументації і це негативно позначилося на враженні від їхніх промов. Адже це свідчить про їхню самовпевненість та зарозумілість.
Іноді, в якості аргументів, політики використовують посилання на власний досвід або на статистичні дані. Так, наприклад Х. Клінтон і С. МакКіні у своїх промовах наводять статистичні дані, тобто вдаються до раціональних аргументів: Today, even with the recent decline, 34% of teenage girls become pregnant at least once before their 20th birthday, and the US has the highest teen pregnancy rate of any industrialised country. By the way, 7% of American women who don’t use contraception account for 53% of all unintended pregnancies (Х.Клінтон); Women are still the overwhelming profile of the minimum wage worker in this country. 65% of all minimum wage workers are women, according to 2005 statistics. Despite the law, women still go to work every day, performing the same tasks as men, yet bring home less pay than their male counterparts. Asian-American and Pacific Island women make 88 cents for every dollar earned by men, but African-American women earn only 72 cents and my Latina sisters earn only 60 cents for every dollar earned by men. Overall, according to 2007 statistics, women with similar education, skills, and experience are paid 77 cents for every dollar a man makes. Equal pay for equal work is not yet a reality for working women in this country (С.МакКіні). В якості аргументів політики наводять конкретні статистичні дані які самі собою наводять на певні висновки. Хоча С.Палін та С.МакКіні також використовують для аргументації факти з власного досвіду: I fought to bring about the largest private-sector infrastructure project in North American history. And when that deal was struck, we began a nearly forty billion dollar natural gas pipeline to help lead America to energy independence. That pipeline, when the last section is laid and its valves are opened, will lead America one step farther away from dependence ondangerous foreign powers that do not have our interests at heart. The stakes for our nation could not be higher (С.Палін); With all kinds of certainty, I can say that my father and I— we McKinneys — we know too well how both the Republican and Democratic Parties operate. And that's why I know we need an opposition party in this country (С.МакКіні). С.Палін наводить в якості аргументів приклади своїх дій у ситуації яка має велике значення для країни. У своїй промові вона оперує поняттями які не залишать байдужим жодного громадянина: to energy independence, the largest private-sector infrastructure project in North American history, one step farther away from dependence ondangerous foreign powers. Впевненість С.Палін у правильності своїх дій виражена в наступному реченні: The stakes for our nation could not be higher. С.МакКіні намагається переконати аудиторію в тому що вона знає як працюють партії-опоненти і що не все так чудово як здається. Для вираження впевненості вона використовує вставну конструкцію – With all kinds of certainty, інтенсифікацію – tоо well. Підсумок усього вищезазначеного вона висловлює одним реченням, яке пов’язується з попередніми причинно-наслідковим зв’язком: And that's why I know we need an opposition party in this country.
Чоловіки також використовують у своїх промовах статистичні дані: We measure progress in the 23 million new jobs that were created when Bill Clinton was president... when the average American family saw its income go up $7,500 instead of go down $2,000, like it has under George Bush (Б.Обама). У цьому прикладі використані не лише раціональні аргументи (23 million new jobs, $7,500 and $2,000 income), але і протиставлення (go up – go down) та порівняння (like it has under George Bush).
Чоловіки частіше ніж жінки використовують в якості аргументації факти, які нібито є загальновідомими, а отже, не викликають сумнівів. Це, так звана, тактика “так…, але…”. Частіше за всіх вдається до цієї тактики Б.Обама: Yes, we must provide more ladders to success for young men who fall into lives of crime and despair. But we must also admit that programs alone can't replace parents, that government can't turn off the television and make a child do her homework, that fathers must take more responsibility to provide love and guidance to their children; We may not agree on abortion, but surely we can agree on reducing the number of unwanted pregnancies in this country (Б.Обама). Б.Обама спочатку погоджується із загальною думкою (Yes, we must provide more ladders), але потім вносить деякі корективи (But we must also admit that…, can't replace parents…, can't turn off the television…, fathers must take more responsibility…). Посиленню ефекту аргументації в даному випадку також сприяв повтор модальних слів must та can't. У другому прикладі Б.Обама спочатку йде на поступки (may not agree on), що сприяє усуненню бар’єру між промовцем і аудиторією, а потім переходить в наступ, переконуючи аудиторію у необхідності певних дій: butsurely we can agree on….
Як часто чоловіки та жінки звертаються до тієї чи іншої тактики показано в таблиці, яка подана в Додатку 1. В таблиці вказано скільки разів чоловіки та жінки застосовують у своїх промовах ту чи іншу тактику аргументації. Відповідно до результатів, поданих у таблиці, жінки у своїх промовах частіше вдаються до тактики емоційного тиску та тактики протиставлення. Чоловіки частіше звертаються до статистичних даних та посилання на власний досвід. Дані для таблиці були отримані методом суцільної вибірки.
Отже, у даному пункті було розглянуто як впливає гендерна приналежність політиків на побудову їхніх промов. Промови чоловіків і жінок мають багато спільного, але також можна знайти і відмінні риси. Як виявилось, тематика промов чоловіків і жінок дуже схожа. Основною темою для всіх політиків є тема економічної кризи. Проте, жінки звертають більше уваги на наслідки цієї кризи (погіршення соціального забезпечення, зниження рівня охорони здоров’я, погіршення якості освіти дітей і т. ін.), а чоловіки більше говорять про причини ( підвищення податків, зростання цін на товари та послуги). Було також виявлено, що у промовах чоловіків багато уваги приділяється питанню війни з Іраком та Афганістаном. Жінки у своїх промовах порушують питання соціального рівноправ’я чоловіків і жінок (особливо це стосується промови С.МакКіні).
Також було встановлено, що чоловіки і жінки у своїх промовах використовують одинакові тактики, але різні засоби їх вираження у мові. Так, наприклад, промови жінок відрізняються більшою емоційністю. Чоловіки у своїх промовах використовують більш нейтральну лексику та більш сухо викладають аргументи. Жінки у своїх промовах частіше вдаються до тактики емоційного тиску та тактики протиставлення. Чоловіки частіше звертаються до статистичних даних та посилання на власний досвід. Критика опонентів у промовах чоловіків побудована так, щоб якомога менше образити опонента. Тобто чоловіки не просто критикують, а проводять паралелі, щоб виборці чітко бачили різницю і могли зробити правильний вибір. Саме тому промови чоловіків справляють більш позитивне враження ніж промови жінок.
2.2 Особливості аргументації у промовах політиків різних партій
Як уже було зазначено, аргументація відіграє важливу роль у політичному дискурсі. Як відомо, аргументація, як стратегія, має певні тактики. Використовуючи ці тактики політики впливають на формування та зміну думки виборців. Проте, кожен політик по-своєму використовує ці тактики. Це позначається на його популярності серед виборців, адже для політика дуже важливо уміти переконувати та завойовувати аудиторію не тільки ділом, а й словом. Отож варто розглянути як саме за допомогою аргументації політики, які належать до різних політичних партій досягають поставленої мети – залучаються підтримкою виборців. Для даного дослідження було обрано промови кандидатів на пости президента та віце-президента США від двох найвпливовіших партій цієї країни – Барака Обами, та Джо Бідена (Демократична партія), а також Джона МакКейна та Сари Палін (Республіканська партія).
Під час дослідження було виявлено певну тенденцію побудови промов кандидатів на пост президента та віце-президента США. Так, наприклад, у промовах Джо Бідена і Сари Палін (кандидати на пост віце-президента) переважають агітаційні тези на користь їхніх кандидатів Б.Обами і Дж.МакКейна. Основу промов Б.Обами і Дж.МакКейна складають обіцянки дій та змін у майбутньому політичному житті країни. Під час порівняння промов Дж.Бідена та С.Палін було виявлено спільні та відмінні риси аргументації. Як уже зазначалося вище, обидва ці політики вдаються до тактики ототожнення себе з народом. У мові ця тактика виражається шляхом порівняння: And this is the time as Americans, together, we get back up (Дж.Біден); Our family has the same ups and downs as any other ... the same challenges and the same joys (С.Палін). Дж.Біден підкреслює те, що він та його партія є частиною американського суспільства і що прагнуть того, чого прагнуть усі американці – повернути добробут і процвітання своєї країни. С.Палін звертається до сімейних цінностей, наголошуючи на тому, що її родина така ж як і всі інші, з тими ж потребами і своїми діями вона прагне полегшити життя всім родинам країни. Емоційні аргументи Дж.Бідена виражені у емфатичній конструкції (this is the time...), у порівнянні (as Americans), а також у прислівнику together який позначає об’єднання політика і народу. С.Палін використовує порівняння (same… as) та повтор (the same ups and downs, the same challenges, same joys) для вираження власних аргументів. Кандидати використовують у своїх промовах розмовну лексику для того, щоб зробити свою промову зрозумілішою для аудиторії та створити образ звичайних, пересічних американців: going into harm's way, average hockey mom, kids, they wrote him off (С.Палін); dug us into a very deep hole, climb out, Americans have been knocked down (Дж.Біден);