Смекни!
smekni.com

Основні підходи у формуванні вмінь монологічного та діалогічного мовлення у загальноосвітній школі (стр. 7 из 7)

Робота над діалогічним мовленням починається зі сприйняття діалогу-зразка, який згодом подається учням у виді структурно-логічної схеми. Далі учні працюють з опорою на ситуацію, яка описується вербально. Вона не регламентує чітко набір реплік діалогу, вона лише позначає русло, у якому слід направляти розмову. У цьому також допомагає структурно-логічна схема.

Запропоновані фрагменти уроків не тільки вирішують успішно усі поставлені завдання, а також цілком відповідають основним вимогам уроку англійської мови та програмі для середніх загальноосвітніх шкіл з іноземної мови.

Також вчитель повинен пам’ятати, що постійне навчання одним й тим же шляхом не призведе до бажаного результату – формуванню вмінь монологічного та діалогічного мовлення. Щоб сформувати достатню мовну компетенцію учнів, вчитель мусить користуватися обома шляхами на всіх стадіях навчання іноземної мови.

Висновки

У даній курсовій работі були розглянуті різні підходи до формування умінь монологічного та діалогічного мовлення в загальноосвітній школі. Напочатку роботи було поставлено три основних задачі, виходячи з яких можназробити наступні висновки.

Перш за все, навчання монологічному та діалогічному мовленню неможливе без урахування психолого-педагогічних особливостей учнів загальноосвітньої школи.Центральними характеристиками у психофізіологічному плані виступають мислення, пам’ять, увага та емоції. Усі ці психологічні процеси перебувають у постійному взаємозв’язку. Так успішність роботи пам’яті залежить від емоцій, а джерело емоцій – це дійсність, це участь у цікавій та осмисленій діяльності, що пов’язана з потребами особистості. Отже у навчанні іноземної мови учнів усіх вікових груп необхідно враховувати потреби учнів, їх інтереси, життєвий досвід, що підвищує їх емоційний тонус, стимулює до активної роботи.

У першій віковій групі ( 7 -13 років) суттєвою особливістю оволодіння іноземною мовою є навчальна мотивація. Навчання повинно бути організовано таким чином, щоб учень добував знання, а не отримував їх для запам’ятовування в готовому виді.

Друга вікова група характеризуються витком таких центральних психологічних процесів як самосвідомість та самореалізація. Зростає роль самостійної роботи, яка готує учнів до самостійного доучування” та удосконалення володіння іноземною мовою.

Таким чином, знання вікових психолого-фізіологічних і психологічних особливостей учнів усіх ступенів дає вчителю можливість визначити саме ті прийоми, форми та засоби навчання, які приведуть до успішного вирішення практичних завдань.

Монологічне та діалогічне мовлення характеризується деякими лінгвістичними особливостями. У монолозі той, хто говорить висловлює в розгорнутій формі своє розуміння навколишніх подій, своє бачення світу, свої думки, наміри, свою оцінку подій, іноді передає думки інших. На відміну від діалогічного мовлення монолог характеризується розгорненністю, пов’язаного з прагненням достатньо повно виразити зміст висловлювання. Це вимагає використання поширених конструкцій, їх оформлення за допомогою нормативних граматичних засобів і стиля вимови.

Під діалогом розуміється така форма мовлення, при якій відбувається безпосередній обмін висловлюваннями між двома або кількома комунікантами. В основі будь-якого діалогу полягають різні висловлювання, комбінування якими складає його сутність.

Діалогічне мовлення має свої особливості щодо підбору, оформлення та функціональної спрямованості використання мовного матеріалу. Так для діалогу є характерним вживання вставних слів, вигуків, штампів, висловлювань оцінного характеру, які віддзеркалюють реакцію комуніканта на отриману інформацію, що заперечують або підтверджують висловлену думку.

Діалогічне мовлення характеризується також широким вживанням екстралінгвістичних засобів вислову думки: жестів, міміки, вказувань на навколишні предмети. Співвіднесеність мовних і немовних знаків у мовленні визначається як ситуативність.

Таким чином, лінгвістичні особливості діалогічного мовлення у багатьом визначають його структуру.

У сучасній методиці навчання іноземних мов у середній школі існують різні підходи до навчання монологічного та діалогічного мовлення, з яких можна виділити декілька основних.

Професори І.Л.Бім та Г.В.Рогова виділяють підхід „зверху” та підхід „знизу” до формування вмінь діалогічного мовлення. У роботах деяких методистів, зокрема О.П.Проніної , ці підходи зустрічаються як „дедуктивний” та „індуктивний”.

Відповідно до першого – „зверху” – навчання діалогічному мовленню розпочинається зі слухання діалогу-зразка у виконанні вчителя або в аудіозаписі. Наступним етапом є варіювання цього діалогу, а згодом і створення власних діалогів в аналогічних ситуаціях спілкування.

Других підхід – „знизу” – перебачає шлях від засвоєння спочатку елементів діалогу, тобто реплік, до самостійної побудови діалогу на основі запропонованої навчальної комунікативної ситуації, що не виключає прослуховування діалогів-зразків.

Але, якщо в роботі на формування вмінь діалогчного мовлення йти тільки одним із цих шляхів, то в умовах обмеженого часу в школі це ніколи не приведе джо формування досить мобільних продуктивних мовленнєвих умінь.

У свою чергу В.Л.Скалкін виділяє багатоступінчастий підхід до навчання діалогу, при якому навчання починається з мікродіалогу. Але водночас потрібно формувати здібності до створення окремого висловлювання в діалогічному зв”язуванні спочатку на рівні слова, потім словосполучення, речення, а згодом тексту.

Відносно навчання монологічного мовлення, методисти І.Л.Бімі Г.В.Рогова вказують також на два підходи – „шлях зверху” та „шлях знизу”.

Підхід „зверху” полягає в тому, що формування вмінь моноллогічного мовлення починається зі сприйняття тексту – зразка, прямуючи до створення власного монологу.

В основі навчання монологічного мовлення „шляхом знизу” – речення, що відображає елементарне висловлювання. Цей підхід припускає розширення висловлювання від елементарної одиниці – речення до закінченого монологу.

Отже, проаналізувавши методично-дидактичні фактори і взявши до уваги психофізіологічні та психологічні особливості учнів, вчитель повинен обрати найбільш раціональний підхід до формування вмінь як монологічного так і діалогічного мовлення. Але, як вже було зазначено, навчання мовленню тільки одним шляхом не є ефективним, тому в процесі формування вмінь як монологічного так і діалогічного мовлення мають бути елементи комбінування обох підходів.

У практичній частині роботи були запропоновані фрагменти уроків на формування вмінь монологічного та діалогічного мовлення у 8 класі підходом „зверху”.

Вивчив вікові особливості учнів середнього ступеня навчання було визначено найбільш раціональний та ефективний підхід, а також прийоми, форми та засоби навчання, які призведуть до успішного вирішення завдань, поставлених перед вчителем.

Підхід „зверху”, у даній роботі, вважається найбільш ефективним, тому що, йдучи таким шляхом можна відмітити, що до роботи задіюються інші види мовленнєвої діяльності, що дуже сприяє навчанню на середньому етапі; вправи, які використовуються при цьому підході сприяють не тільки тому, що підключуються різні види механізмів, а й позитивно впливає на розвиток складних форм мислення.

Таким чином, для систематизації роботи з формування вмінь монологічного та діалогічного мовлення необхідно методично правильно підібрати комплекс вправ, використовувати та поєднувати нетрадиційні та традиційні форми організації учбової діяльності, безперервно та послідовно викладати матеріал. Дуже важливо, щоб учні усвідомили реальну можливість користування мовою як засобом спілкування.


Список використаної літератури

1. Алхазшивили А.А. Психология обучения устной речи на иностранном языке. – М.: Просвещение, 1988.- 125с.

2. Артемов В.А. Психология обучения иностранным языкам – М.: Просвещение, 1969. – 279с.

3. Беляев Б.В. Очерки по психологии обучения иностранным языкам. – М.: Просвещение 1965.-227с.

4. Бим И.Л. Теория и практика обучения немецкомцу язку в средней школе. – М.: Просвещение, 1988.- 256с.

5. Будих И.В. Приемы обучения устной речи во взаимосвязи с развитием мышления. – М.: Высшая школа, 1969.с.27-32.

6. Гез Н.И., Лиховицкий М.В., Миролюбов А.А. и др. Методика обучения иностранным языкам в средней школе. – М.: Высш.школа, 1982, с 242-263, 373с.

7. Зимина Г.Я., Маркелова Л.К. Обучение могнологическому высказыванию на старшем этапе средней школы. – М.: Просвещение, 1989.-177с.

8. Зимняя И.А. Психологические аспекты обучения говорению на иностранном языке.- М.: Просвещение, 1985-160с.

9. Зимняя И.А. Психология обучения иностранным языкам в школе.-М.: Просвещение, 1991.-220с.

10. Крутецкий В.А. Психология.-М.: Просвещение, 1980 – 352с.

11. Корутецкий В.А. Психология обучения и воспитания школьников. М., Просвещение, 1976.-287с.

12. Методика навчання іноземних мов у середніх навчальних закладах / Колект. автор. під керівн. С.Ю.Ніколаєвої. – К., 1999. – с.142 -186, 318с.

13. Основы методики преподавания иностранных языков. /Под ред.В.А.Бухбиндера, В.Штраусса. – К.: Вища школа, 1986. – с.227-263, 323с.

14. Очерки методики обучения устной речи на иностранных языках. К.: Изд-во при Киевском ун-те, 1980, с.11-32; 68-78; 191-201.

15. Панова Л.С. Обучение иностранному языку в школе.-К.: Рад.шк., 1989.-144с.

16. Пассов С.И. Урок иностранного языка в средней школе. – М.: Просвещение, 1988.-223с.

17. Плахотник В.М., Мартинова Р.Ю. Підручник англійської мови для 8 класу середньої школи. – К.: Освіта, 1994.

18. Програми для середніх загальноосвітніх шкіл Іноземні мови. 5-11 класи / Іноземні мови.- 1997.-№1.

19. Пронина О.П. Особенности обучения диалогическому общению. – М.: Наука, 1990. – с.66 – 103, 157с.

20. Рахманов И.В. Обучение устной речи на иностранном языке. М.: Высш. шк., 1980.120с.

21. Рогова Г.В., Верещагина И.Н. Методика обучения английскому языку на начальном этапе в средней школе. – М., 1988.

22. Рогова Г.В., Рабинович Ф.М., Сахарова Т.Е. Методика обучения иностранным языкам в средней школе. – М.: Просвещение, 1991. с.123-138, 287с.

23. Скалкин В.Л. Обучение диалогической речи. – К.: Рад.шк., 1989.-158с.

24. Скалкин В.Л. Обучение монологическому высказыванию. – К.: Рад. шк., 1983. – 119с.

25. Скляренко Н.К., Онищенко Е.И., Захарова С.Л. Обучение речевой деятельности на английском языке в школе. – К.: Радян. Школа, 1988 – 150с.