3. губи – dieLippen
маленькі губи – як рутяний лист [19, с. 54];
die kleinen Lippen wie Zwirnfaden [31, c. 171];
Повні та червоні губи в українській мові асоціюються із червоною калиною [24, с. 100].
Крім того є ще порівняння у німецькій та українській мові для характеристики рота:
укр. рот як у сома [19, с. 87],
нім. der Mund wie eine Raspel [35, c. 38].
4. шкіра – dieHaut:
ніжна шкіра – як шовк [19, с. 125];
einezarteHaut– wieeinSammet [31, с. 162].
Також в українській мові зморшкувата шкіра обличчя асоціюється із пом’ятою банкнотою [24, с. 342], а у німецькій мові біла шкіра порівнюється із слоновою кісткою – dieHautwieElfenbein [31, c. 173].
5. руки – dieArme:
укр. руки як кочерги [19, с. 54];
нім. diespindeldürrenArme [34, с. 29].
У німецьких текстах ми знаходимо зіставлення рук із кігтями – dieHändewieKrallen [34, c. 132], а також порівняння і для таких частин тіла як нігті – mitdickenNadelwieeinBrillanten [31, c. 165], а також для пальців (на руці) – wassiefürspitzeFingerhaben, vornumbogen, wieWiderhagen [34, с. 81].
6. фігура – dieGestalt:
а) струнка фігура – гнучка станом, як тополя [19, с. 54];
eineschlankeGestalt– wie eine Tanne [34, с. 54], ein Mädchen von schlankem Wuchs [34, с. 97], ihre schlanke, immer etwas gebückte Gestalt gleicht einer überschossenen Pflanze, die im Wind schwankt [31, с. 160].
б) худорлява фігура– тоненька, як очеретина [19, с. 54], сама, як дошка [19, с. 54], стан наче копистка [19, с. 54], тонка, мов билина [19, с. 22], суха, наче циганськаголка [24, с. 45], худа як струна [19, с. 100], суха, як тріска [24, с. 102],
eine magere Gestalt – wie die einer jungen Silberlinde [31, с. 9], wie eine Schlange [34, с. 83].
Порівняння, які позначають повноту фігури, ми виявили тільки в українській мові:
- як кадівб, що бублика з’їси, поки кругом об’їдеш [19, с. 54],
- сама товста, як бодня [19, с. 54],
- кругла, як цибулька [24, с. 123],
- сама дівка здорова, як тур [24, с. 37],
- здорова, як корова [19, с. 54].
7. ніс – dieNase:
ніс – як за сім гривень сокира [19, с. 37], як ключка [19, с. 37], своїм кирпатим носом чує, як у небі млинці печуть [19, с. 53];
dieNase – dieGurkennase [34, c. 139], wieeingesunkenerSatell [34, c. 138].
8. груди – dieBrust:
груди – як у богатиря [24, с. 239];
die Brust – wie zwei metallenen Teile [34, c. 107].
Лиса голова в українській мові порівнюється із облизаним макогоном [27, c. 345], у німецькій із свіжим салом – wiefrischerSpeck [34, c. 46], борода в українській мові співвідноситься із жовтком яйця [24, c. 99], в німецькій мові – з росинкою – wie ein Tautropfen [34, c. 168].
В опрацьованій художній українській літературі ми знайшли багато порівнянь, що стосуються такого структурного елемента лексико-семантичного поля «Зовнішність людини» як волосся, а саме:
- коса як праник [19, с. 54],
- на голові у неї волосся неначе копиця сіна або куделя вовни [27, с. 31],
- волосся, як павутина [24, с. 45],
- шорстка, біла, як молоко чуприна [24, с. 56],
В німецьких художніх текстах ми також виявили порівняння, які стосуються слова dasHaar, але вони мають дещо іншу семантику і порівнюється із іншими предметами, явищами:
- ihrHaarwieeinMetall [34, c. 45],
- rote, kurzgeschnittene Haare, die wie Borsten vom Kopf abstanden [34, c. 88],
- ihrHaarwarwieseidigerSchimmer [32, c. 41]
- ihrkupfernes Haar davor prunken und schreien würde, wie Pallas Athene vor einem Hain von Ölbäumen [34, c. 134],
- mitdickemHaarwieeinKranz [38, c. 235],
- ihr Haar wie ein blutiger Strick [34, c. 138],
- tieferalsderWeinbluteteihrHaar [31, c. 281].
Крім вище названих порівнянь ми виявили ще порівняння в українській художній літературі для таких структурних елементів лексико-семантичного поля «Зовнішність людини» як брови, щоки, зуби, шия, а саме:
- брови як шнурочки [27, с. 52],
- брови як пацюки [24, с. 37],
- чорні брови, густі-прегусті, як шовк [19, 100],
- зуби як біла ріпа [19, с. 54],
- щоки як червонобокі яблука [19, с. 100],
- шия хоч обіддя гни [19, с. 54].
Кількісне і якісне співвідношення порівнянь лексико-семантичного поля «Зовнішність людини» української і німецької мов можна спостерігати за нижче наведеною таблицею:
| Українська мова | Німецька мова | ||
| поняття | к/співвідн. | поняття | к/співвідн. |
| Обличчя | 12 | Gesicht | 9 |
| Очі | 14 | Augen | 8 |
| Рот | 3 | Mund | 2 |
| Шкіра | 2 | Haut | 2 |
| Руки | 1 | Arme | 4 |
| Hände | |||
| Груди | 1 | Brust | 1 |
| Ніс | 3 | Nase | 2 |
| Волосся | 5 | Haar | 8 |
| Борода | 1 | Bärtchen | 1 |
| Фігура | 13 | Gestalt | 5 |
| Шия | 1 | Hals | - |
| Брови | 3 | Augenbrauen | - |
| Щоки | 2 | Wange | - |
| Зуби | 1 | Zähne | - |
| Загальна кількість | 62 | Загальна кількість | 42 |
| Якісне співвідношення | |||
| 59,6% | 40,4% | ||
Із вище зазначеного ми приходимо до висновків, що:
- в українських художніх текстах частіше зустрічаються порівняння, ніж у німецьких;
- саме національні асоціації зумовлюють входження тих чи інших слів до специфічних для кожної мови порівняльних зворотів.
Висновки
Спираючись на результати дослідження ми приходимо до таких висновків:
1. Контрастивна лінгвістика – це розділ мовознавства, метою якого є виявлення подібностей і відмінностей двох чи більше мов на всіх рівнях їх структури.
2. Становлення контрастивістики бере свій початок ще в далекому минулому, коли зіставлялися шумерський та аккадський діалекти у Вавилоні та санскрит з ведійською мовою у Паніні. До перших досліджень в галузі контрастивістики слід віднести праці І. А. Бодуена де Куртене, а також дослідження вчених празького лінгвістичного гуртка. Великий внесок у розвиток контрастивістики зробили й українські і російські мовознавці, особливо цікавими є праці А.А. Потебні, Ф. Є. Корша, Є. Д. Поліванової, В.О. Богородицької, Л.В. Щерби, Ю.О. Жлуктенка, М.П. Кочергана та ін.
3. Однією із галузей контрастивної лінгвістики є контрастивна лексикологія, об’єктом дослідження якої є зіставлення лексико-семантичних систем двох чи більше мов. Через складність об’єкта дослідження, а особливо через те, що різні елементи структури лексико-семантичних систем перебувають у різноманітно переплетених зв’язках і відношеннях, лексична семантика залишається недостатньо опрацьованою. На сьогоднішньому етапі триває розробка і апробація найбільш задовільної методики здійснення контрактивних досліджень.
4. Для лексичної семантики дослідження національно-культурного компонента є одним із найважливіших завдань. Найбільше матеріалу для вирішення цієї проблеми дає лексико-семантичний рівень, особливо продуктивним у цьому плані є зіставлення структур лексико-семантичних полів і пов’язаних із ними явищ гіперо-гіпонімії і синонімії. Саме на основі гіпонімії (видових назв) об’єднуються лексеми в лексико-семантичні поля. Слід відзначити той факт, що одні мови надають перевагу гіпонімам (українська, німецька та ін.), а інші мови гіперонімам (англійська, французька тощо).
Провівши дослідження в галузі синонімії, ми встановили факт, що як і українська, так і німецька мова є багатими на синоніми, а для структурних елементів лексико-семантичного поля «Зовнішність людини» вони мають майже однакове число синонімів (укр. – 65, нім. – 67). Більшість із синонімів в обох мовах є національно забарвленими.
5. Аналізуючи складові лексико-семантичного поля «Зовнішність людини» в українській та німецькій мовах, ми виявили:
- Хоч, як уже зазначалося вище, німецька і українська мови надають перевагу видовим поняттям, все-таки є в кожній із цих мов свої особливості (наприклад, нім. derHals і укр. шия і горло і ін.).
- Для структурних елементів лексико-семантичного поля «Зовнішність людини» є характерні, як і для німецької мови в цілому, складені слова. Українська мова послуговується в цьому випадку простими словами (наприклад, укр. долоня і нім. Handfläche і ін.).
6. Лексико-семантичні поля двох мов ніколи не збігаються, оскільки зафіксовані особливості поняття в одній мові не повторюються в такій самій формі в іншій мові. Розбіжності і подібності між співвідносними полями української і німецької мов спричинені способом життя двох народів, характером їх мислення, відмінностями культури тощо.
7. Кожне слово посідає певне місце в лексико-семантичному полі «Зовнішність людини» зіставлюваних мов і має неоднакові семантичні асоціації. Ці асоціативні зв’язки є дуже специфвчними, оскільки відтворюють мовну картину світу. Виявити їх надзвичайно важко, бо вони знаходяться не на поверхні мови, а приховані в глибинах національної ментальності. Особливо національна специфіка асоціювання виявляється в семантиці порівнянь. Загальновживані слова, які входять в лексико-семантичне поле «Зовнішність людини», української і німецької мов асоціюються з різними поняттями, предметами і явищами. Виявлені асоціації ми наводимо у кількісному і якісному співвідношенні, що дає чіткіше уявлення про їх частотність, а отже, і вживаність у кожній з порівнюваних мов.
Отже, опрацювавши 6 українських художніх текстів і стільки ж само німецьких ми прийшли до думки, що в українській мові частіше зустрічаються порівняння (62 (59,6%), ніж у німецькій (42 (40,4%).
Zusammenfassung
Auf Grund unserer Forschung sind wir zu folgenden Schlussfolgerungen gekommen:
1. Die kontrastive Linguistik ist ein Bestandteil der Sprachwissenschaft, deren Ziel es ist, Ähnlichkeiten und Verschiedenheiten zwischen zwei oder mehr Sprachen auf verschiedenen Ebenen ihrer Struktur zu untersuchen und zu beschreiben.
2. Zu den ersten Forschung auf dem Gebiet der kontrastiven Linguistik gehören die Werke von I.A. Boduen de Kurtene, und auch die Untersuchungen von den Linguisten der Prager linguistischen Schule. Die ukrainischen und russischen Sprachwissenschaftler übten auch einen großen Einfuß auf die Entwicklung der kontrastiven Linguistik aus, besonders interessant sind die Werke von A.A. Potebnja, F.J. Korsch, J.D. Shluktenko, M.P. Kotscherhan, J.D. Polivanowa, W.O. Bohorodyzjka, L.W. Schtscherba u.a.
3. Die kontrastive Lexikologie ist eines der Gebiete der kontrastiven Linguistik, dessen Forschungsobjekt eine Gegenüberstellung der lexikalisch-semantischen Systeme von zwei oder mehreren Sprachen ist. Lexikalische Semantik ist zu wenig erforscht, weil das Untersuchungsobjekt zu schwer ist und verschiedene Einheiten der lexikalisch-semantischen Systeme zueinander in mannigfaltigen Beziehungen stehen. Bis heute dauert Erforschung und Approbation der Methodik der Verwirklichung der kontrastiven Untersuchungen.
4. Die Untersuchung der national-kulturellen Komponenten ist für die lexikalische Semantik eine der wichtigen Aufgaben. Die lexikalisch-semantische Ebene ist die Grundlage die Lösung dieses Problems, besonders produktiv ist Gegenüberstellung der Strukturen von lexikalisch-semantischen Wortfeldern und der mit ihnen verbundenen Hyperonymisch-Hyponymisch-Beziehungen sowieder Synonymie. Gerade auf Grund der Hyponymie verreinen sich die Wörter yu lexikalisch-semantischen Wortfeldern. Besonders interessant ist die Tatsache, dass einige Sprachen (Ukrainisch, Deutsch u. a.) Hyponyme un andere (Englisch, Französisch u. a) Hyperonyme überwiegen. Auf Grund der Untersuchungen von Synonymie stellen wir fest, dass Ukrainisch und Deutsch reich an Synonymen sind und für die Bestandteile des lexikalisch-semantischen Wortfeldes «Das Äußere des Menschen» fast gleiche Anzahl der Synonyme (deu. – 67, ukr. – 65) ist. Die meisten dieser Synonyme sind in beiden Sprachen national gefärbt.