Отже, контрастивні дослідження дозволяють констатувати, що лексико-семантичні поля двох мов ніколи не збігаються, оскільки зафіксовані елементи діяльності в одній мові не повторюються в такій самій формі в іншій мові. Розбіжності і близькість між співвідносними полями різних мов спричинені способом життя народів – носіїв цих мов, характером їх мислення, відмінностями культури тощо.
2.2 Аналіз структурних відмінностей лексико-семантичного поля «Зовнішність людини» у німецькій і українській мові
«Порівняння, – як зауважив видатний український педагог К. Ушинський, – є основою будь-якого розуміння і будь-якого мислення. Про все в світі ми дізнаємося не інакше, як через порівняння». Тому закономірним є той факт, що порівняння (зіставлення) є універсальним прийомом у теоретичному і практичному мовознавстві. Міжмовне зіставлення є, на нашу думку, найефективнішим способом дослідження своєрідності концептуалізації світу в різних мовах [13, с. 12].
Важливим є питання про те, що потрібно зіставляти при контрастивному вивченні лексичної семантики. Виходячи з принципу системності, слід зазначити, що зіставлення ізольованих лексем не може бути продуктивним. Оскільки значення слова зумовлюється певною мірою його місцем у лексико-семантичній системі, то зіставлятися повинні парадигматичні об’єднання – синонімічні, антонімічні, гіперо-гіпонімічні, а також лексико-семантичні групи й поля. Зіставляючи лексико-семантичні парадигми, можна виявити квантитативні відмінності їх складових елементів, що завжди сигналізує про якісні відмінності між цими лексичними об’єднаннями [12, с. 5].
Найбільшим парадигматичним об’єднанням є лексико-семантичне поле. Лексико-семантичне поле – це сукупність лексичних одиниць, які об’єднані спільністю змісту і відображають поняттєву, предметну або функціональних подібність позначуваних явищ [11, с. 265].
Національна специфіка лексико-семантичних полів виявляється як у кількості наявних у полі слів, так і в характері опозиції між компонентами поля [11, с. 266]. Проілюструємо це положення на прикладі лексико-семантичного поля «Зовнішність людини» у німецькій і українській мовах.
Українська мова Німецька мова
голова der Kopf das Haupt
обличчя das Gesicht
зморшкаdie Runzeldie Falte
чоло die Stirn
ніс die Nase
око das Auge
бровиdie Augenbrauen
вії die Wimpern
очне яблуко der Augapfel
повіки die Lider
щоки dieWange
вухо das Ohr
рот der Mund
губи die Lippen
підборіддя das Kinn
борода der Bart
вуса der Schnurrbart
шкіра die Haut
волосся das Haar
шия горло der Hals
рука der Arm die Hand
нога das Bein der Fuß
лікоть der Ellbogen
палець der Finger die Zehe
ніготь der Nagel
долоня die Handfläche
спина der Rücken
плече die Schulter
груди die Brust
ріст der Wuchs
статура der Körperbau
тулуб der Rumpf
тіло der Körper
постава die Haltung
Хоч позначувані тут явища є універсальними, але деякі із них в українській і німецькій мові неоднаково розподілені між словами. Справа в тому, що в одній мові не обов’язково передається та відмінність, яка в іншій мові повинна бути обов’язково вираженою. Це явище спостерігається в тих випадках, коли в одній мові використовується родове поняття, а в іншій – видове. Хоч німецька й українська мова надають перевагу видовим поняттям, але й тут є істотні відмінності. Коли ми проаналізуємо структурні елементи лексико-семантичного поля «Зовнішність людини» в українській і німецькій мовах, ми побачимо, що в одному випадку німецька мова надає перевагу гіперонімам, а в іншому – гіпонімам. Те ж саме стосується і української мови.
Порівняємо:
- нім. Armi Hand (гіпоніми) із укр. рука (гіперонім);
- нім. BeiniFuß (гіпоніми) із укр. нога (гіперонім);
- нім. Hals (гіперонім) із укр. горло і шия (гіпоніми);
- нім. FingeriZehe (гіпоніми) із укр. палець (гіперонім);
- нім. Kopf і Haupt (гіпоніми) із укр. голова (гіперонім);
- нім. Runzel і Falte (гіпоніми) із укр. зморшка (гіперонім).
Слід звернути увагу на те, що тенденція німецької мови до утворення складених слів є наявною також і в лексико-семантичному полі «Зовнішність людини», в той час, коли для української мови характерні прості слова.
Зіставимо:
- укр. брови із нім. Augenbrauen,
- укр. вуса із нім. Schnurrbart,
- укр. лікоть із нім. Ellbogen,
- укр. долоня із нім. Handfläche,
- укр. статура із нім. Körperbau.
Порівнюючи лексико-семантичне поле «Зовнішність людини» в німецькій і в українській мовах, можна помітити ще й таке явище, що для позначення одного і того ж поняття, в українській мові використовується два слова, а в німецькій – лише одне, хоч і складне слово: укр. очне яблуко і нім. Augapfel.
Досить яскраво специфічні властивості німецької і української мов виявляються також в синонімії.
Порівняємо наступні синонімічні ряди:
1) голова – лоб, казан, макітра, макотиря, довбешка, кумпал, глава, гиря [2, с. 345]
der Kopf – Haupt, Schädel, Birne, Dach, Rübe [36, с. 389].
2) обличчя – лице, вид, образ, фізіономія, фізія, лик, морда, рило, пика, писок, будка, мармиза, мармуза, твар [2, с. 564]
das Gesicht – Phisiognomie, Angesicht, Anlitz, Fratze, Visage, Fresse [36, 245].
3) око – немає синонімів;
das Auge – Sehorgan, Augapfel, Gucker, Seher, Guckäuglein [37, с. 32].
4) ніс – нюхало, кирпа [2, с. 1025];
die Nase – Geruchs – und Riechorgan, Kartoffel, Gesichtserker, Zinken, Zacken, Riecher, Gurke, Rüssel, Knolle, Gummel [21, с. 376].
5) щоки – лице, маніта [2, с. 933];
die Wange – Backe[21, с. 533].
6) вухо – немає синонімів;
das Ohr – Hörorgan, Lauscher, Luser, Löffel, Horcher, Horchlöffel [37, с. 432].
7) рот – уста, паща, пащека, пелька, верша, хавка, писок, гавра [2, с. 581],
der Mund – die Lippen, das Maul, die Schnute, die Gasche, die Gusche [36, с. 564].
8) підборіддя – воло, підгорля [2, с. 200],
dasKinn – не має синонімів.
9) борода – не має синонімів;
der Bart – Stoppelbart, Schnauzbart, Backenbart, Vollbart, Dreitagebart [37, с. 54].
10) волосся – вовна, шерсть, волосіння, рослинність, щетина [2, с. 300];
das Haar – Fell, Pelz, Zotteln, Wolle, Strähnen [37, с. 245].
11)горло – горлянка, гортанна [2, с. 360]
шия – карк, в’язи, гамалик [2, с. 907]
der Hals – Rachen, Kehle, Gurgel, Kragen, Schlund [37, с. 256].
12)рука – лапа, лебети [2, с. 585]
die Hand – Pfote, Flosse, Pranke, Tatze, Patsche, Klaue [21, с. 235]
derArm– не має синонімів.
13) груди – лоно, перса, грудь, пазуха, бюст [2, с. 366];
dieBrust– немає синонімів.
14) ніготь – пагність, пазур [2; с. 12];
15) палець (на руці) – перст, палюх [2, с. 114];
der Finger – немає синонімів.
16) плечі – рамена, рам’я, коркові, ґорґоша [2, с. 45];
die Schulter – Achsel [36, с. 25].
17) спина – хребет, горб, хребтина, хорбак [2, с. 654];
der Rücken – немає синонімів.
18) зморшка – немає синонімів;
die Falten – Runzel, Furche, Krähenfüße, Schrumpel [37 с. 355].
19) повіка – немає синонімів;
das Lid – Augendeckel [36, c. 220].
20) нога – немає синонімів;
das Bein Stelze [37c.389].
Проаналізувавши вищеназвані синонімічні ряди ми прийшли до наступних висновків:
1. для української і для німецької мови типовим є надзвичайне багатство синонімії;
2. для слів, які входять в лексико-семантичне поле «Зовнішність людини» в українській і німецькій мовах загалом характерне майже однакове число синонімів, хоч окремі цього поля суттєво різняться кількістю своїх синонімів. Це явище ми можемо побачити у таблиці:
Таблиця 1
| № п/п | Українська мова | Німецька мова | ||
| Поняття | к-сть синонімів | поняття | к-сть синонімів | |
| 1 | Голова | 8 | Kopf | 5 |
| 2 | Обличчя | 14 | Gesicht | 6 |
| 3 | Око | - | Auge | 5 |
| 4 | Ніс | 2 | Nase | 11 |
| 5 | Щоки | 2 | Wange | 1 |
| 6 | Вухо | - | ohr | 6 |
| 7 | Рот | 8 | Mund | 5 |
| 8 | Підборіддя | 8 | Kinn | - |
| 9 | Борода | - | Bart | 5 |
| 10 | Волосся | 5 | Haar | 5 |
| 11 | Горло | 2 | Hals | 5 |
| 12 | Шия | 3 | ||
| 13 | Рука | 2 | Hand | 6 |
| 14 | Груди | 5 | Brust | - |
| 15 | Ніготь | 2 | Nagel | - |
| 16 | Палець | 2 | Finger | - |
| 17 | Плечі | 4 | Schulter | 1 |
| 18 | Спина | 4 | Rücken | - |
| 19 | Зморшка | - | Falte | 4 |
| 20 | Повіка | - | Lid | 1 |
| 21 | Нога | - | Bein | 1 |
| Всього | 65 | Всього | 67 | |
Більшість із цих синонімів є експресивно забарвленими (для української мови – 50, для німецької мови – 51) і мають оригінальну національну форму.
3. Порівняння як об’єкт дослідження контрастивної лексикології
3.1 Визначення структурних елементів порівняння
Уся структурна організація лексичної системи мови визначається асоціативними відношеннями, що постійно урізноманітнюються в зв’язку зі змінами у змісті мислення та через збагачення мислення новими якостями і поняттями. На ґрунті асоціацій невпинно відбувається синонімізація, антонімізація, омонімізація та паронімізація слів.
Прагнення пізнати світ приводить людську думку насампереддо порівняння. Ще Аристотель прославляв здатність сприймати подібне як властивість величі духу. Е. Енгель відзначав, що «кожна людська оцінка є лише порівнянням, тому мова повинна формуватися більш художньо, враховуючи силу оцінювання об’єкта» [28, c. 16].
Порівнювані предмети (явища, ознаки, дії) асоціюються за певною найхарактернішою ознакою, унаслідок чого ця ознака виступає дуже яскраво, експресивно [29, с. 135].
Особливо національна специфіка асоціювання виявляється в семантиці порівнянь.
Як об’єкт дослідження порівняння розглядалися різними галузями мовознавства. Цікавими є праці І. Чернишової, Г. Пермякова, Г. Зейдлера, Е. Різеля та Е. Шендельса, Р. Дітмара та ін [12, c. 45].
Структура будь-якого порівняння є чотиричленною:
- comparandum – предмет (суб‘єкт) порівняння, тобто предмет чи явище, ознаки якого ми пізнаємо, розкриваємо за допомогою іншого;