Таким чином, визначення терміну “неологізм” достатньо умовно. Будь-яке слово має якість неологізму доки колективна мовна свідомість реагує на нього як на нове.
Опитування в Англії і США показали, що багато слів у словниках Барнхорта не сприймаються носіями мови як нові. Вони втратили часову конотацію новизни, так як використовуються носіями мови вже більше двадцяти років.
Однак. Ця лексика все ж таки відноситься до нової, так як цей відрізок часу є дуже коротким у плані історичного мовного розвитку, і в гносеологічному плані ця лексика ще не втратила своєї новизни.
Таким чином, неологізми – це нові слова або фрази, нові значення для існуючих слів чи запозичень із іноземних мов.
Закони ефективного спілкування вимагають максимального семантичного сигналу за мінімум часу. Для виконання цієї вимоги адаптивна лексична система не тільки додає нові частини, вона по новому виправляє способи та засоби словотворення.
Сучасна мова – це продукт довгого історичного розвитку, в процесі якого мова змінюється. Зміни торкаються всіх сторін (рівні, яруси, аспекти) мовної структури, але діють в них по різному. Історичний розвиток кожного рівня залежить від конкретних причин та умов, які стимулюють зміни в лексичному складі мови, в її фонологічній (фонетичній) організації, та в її граматичному устрої.
До розвитку мови належать процеси росту та розпаду. Так, в англійській мові розвиваються аналітичні форми, складні система дієслівного формотвору. Але розпадається система відмінювання та особових закінчень дієслова, випадають слова із словникового складу, з’являються нові шляхом запозичення або новоутворень.
Історія мови розкриває усі процеси, які відбуваються в мові на різних етапах її існування. Причини (фактори змін, які є в мові), називають лінгвістичними ( або інтералінгвістичними), а фактори, які пов’язані з історією народу, з загальним процесом розвитку суспільства, екстралінгвістичними факторами. Ці два поняття та дві сторони постійно діють разом.
Накопичення знань про історію розвитку різних сторін мови повинно призвести у підсумку до такого рівня підготовки, коли за допомогою етимологічного словника, а значною мірою і без нього, можна пояснити джерела форм та явищ, які відображаються в будь-якому сучасному слові.
Таблиця 1. Етимологічна структура словника англійської мови.
| Місцевий елемент | Запозичений елемент |
| 1. Індоєвропейський елемент2. германський елемент3. англійський елемент | 1. кельтський (V – VI ст.н.е)2. латинський I група (І ст.н.е.) ІІ група (VII ст.н.е.)3. скандинавський (VIII – XІ ст.н.е.)4. французький:1) нормандські запозичення (XI – XIII ст.н.е.)2) парізькі запозичення (Відродження)5. грецький (Відродження) 6. італійський (Відродження)7. іспанський (пізнє Відродження)8. германський9. індійський10. російський |
Ця таблиця вимагає пояснень. По-перше, треба звернути увагу на те, що друга колонка в таблиці включає не лише більше груп, а й велику кількість слів. Це пояснюється високим відсотком запозичених слів в англійській мові (75%), що прибули в результаті численних явищ та міжнародних зв’язків.
З точки зору словникового складу треба класифікувати англійську мову як мову міжнародного походження, або як одну з романських (тому що переважають французькі та латинські слова). Але беручи до уваги відносну частоту розповсюдження слів ,ясно ,що місцевий елемент в англійській мові має велику кількість часто повторюваних слів, таких як артиклі, прислівники, з’єднання, допоміжні дієслова, а також слова які означають предмети повсякденного життя.
Крім цього граматична структура германська, залишилась недоторкана іншомовним впливом.
Також треба відмітити, що в різні часи пуристи намагалися виключити слова іншомовного походження з англійської мови.
Перша колонка таблиці представляє місцевий елемент, основу словникового складу. Колонка складається з трьох груп і тільки третя має дати. Слова цієї групи з’явилися в англійській мові в V столітті, або ж пізніше.
Під індоєвропейським елементом треба розуміти слова, загальні для всіх, або більшості мов індоєвропейської групи. Англійські слова цієї групи означають елементарні поняття без яких неможливе людське існування.
Германський елемент представляє слова, загальні для всіх, або більшості мов германського походження. Деякі основні групи германських слів є спільними з групами індоєвропейського елемента. Треба зазначити, що власне англійський елемент є протиставленим першим двом групам. Ці слова мають іншу рису: вони визначено англійські і не мають спільного походження зі словами інших мов, тоді як в індоєвропейських та германських словах можна знайти спільний корінь.
Роль запозичень (borrowings, loan words) в різних мовах неоднакова і залежить від конкретно-історичних умов розвитку кожної мови. В англійській мові відсоток запозичень значно вищий ніж в багатьох інших мовах, тому що за історичних обставин він є дуже проникливим. Англійська мова більш ніж будь-яка інша мова мала можливість запозичувати іншомовні слова в умовах прямого безпосереднього контакту: спочатку в середині сторіччя від загарбників, що змінювали один одного на Британських островах, а пізніше – в умовах торгівельної експансії і колонізаторської активності самих англійців. Підраховано, що число передвічних слів в англійському словнику складає всього 30%.
Не можна вважати ,що роль слів в мові визначається тим, чи є воно запозиченим, чи передвічним. Тим паче, що найбільше вживані прислівники, прийменники, сполучники, прислівники часу та місця, всі допоміжні і модальні слова, всі сильні дієслова і займенники, всі числівники, включаючи second, million, billion є в сучасній англійській мові передвічними словами.
Той чи інший вплив однієї мови на іншу завжди пояснюється історичними причинами: війни, завоювання, мандри, торгівля і т.і., - призвело до тісної взаємодії різних мов. Інтенсивність притоку нових запозичених слів, в різні періоди різноманітна. В залежності від конкретних історичних умов, вона то збільшується то падає. Ступінь впливу однієї мови на іншу при цьому залежить здебільшого від мовного фактора.
Помилкові уявлення, які переважали в лінгвістиці відносно проблеми запозичень, не зводились лише до перебільшення їх ролі в розвитку мови. Сам підхід до теми був одностороннім і формальним. Дослідників цікавили здебільшого джерела та дати запозичення.
Треба приділяти увагу не тільки питанню від кого запозичення, а й тому що додалося та було створене в результаті діяльності при запозиченні слова від іншого народу. Треба творчо підходити до питання і тим самим створювати можливість виявити закономірності, що ним підпорядковується розвиток словникового складу мови, пояснити явища, які відбуваються в ньому і виявити їх причини. Це можна пояснити прикладами.
Досліджуючи розвиток слова sport, ми не будемо зупинятися на тому, що це слово запозичене в середньо-англійський період із старо-французької мови, де воно було desport і походило з латинської desportus. Desport та desportus значили відволікання ,відхилення ,при запозиченні відбулася спеціалізація значення і в середньо-англійській мові ці слова мали більш загальне значення, ніж у сучасній, де означає спорт, розвагу. З тим словом в той же період із французької мови в англійську запозичувалися інші слова, які були пов’язані з розвагами заможних людей, це пояснюється тим, як в XI столітті нормандські барони стали власниками країни, англосаксонська верхівка завоювала їх звичаї і нормандський діалект старо-французької мови. Слово sport підкорюється англійській системі граматичних змін іменників, отримуючи можливість в множині закінчення –s. В ньому не тільки замінюються всі звуки англійськими, але й відпадає перший склад (аферезис). В ново-англійській мові це слово має ще деякі зміни в семантиці і означає фізичні вправи, у вигляді ігор та змагань.
В словниковому складі англійської мови паралельно зберігається дієслово disport – розважатися, яке називається маловживаним.
Зараз в сучасну англійську мову були запозичені слова з різних мов, які зберегли своє значення. Наприклад, aiki-jutsu, boutique, kelim, kletten prinrip. Ці слова здебільшого мають теж значення яке вони мали в похідній мові, але деякі з них приймають більше значень ніж вони мали.
Таким чином, ніяке нове поповнення словника запозиченими словами не може пройти безслідно для словникового складу. Запозичене слово приймає на себе одне або декілька значень семантично близьких до нього слів, що вже раніше існували в мові.
Взаємодія запозичень і словникового складу мови, що їх прийняла, добре видно з історії слів, які означають поняття працювати, які є синонімами до слова work. Після запозичення в середньо-англійський період дієслів: labouren “працювати” (із ст.-фр. labourer, лат. laborare) і travaillen “важко працювати” (із ст.-фр. travaillen, нор. лат. trepaliare “мучити”), перше з цих дієслів близько до англійського swincan. Друге дієслово travailler не витримало конкуренції з дієсловом werken і має значні зміни в змістовій структурі. Після цього його основне значення – “мандрувати” to travel.
Деякі зміни проходять із словами, які були запозичені з французької мови. Слово extheticienne було запозичене англійською мовою, де зберегло своє значення, але змінило вимову – aestheticlenne.
Загальний закон явищ мови до проблеми запозичень можна сформувати так: усілякі зміни в словниковому складі мов і у вигляді проникнення іншомовних запозичень тягне за собою семантичні і стилістичні зміни в словах, які вже є в мові.
Неологізми-запозичення в англійському словниковому складі являють собою ту сферу лексики, яка найбільше та безпосередньо рефлектує історію Англії та її традиції, показуючи вплив на мову зовнішніх нелінгвістичних причин. Тому їх необхідно прослідити в хронологічній послідовності, пов’язуючи зі змінами, які проходили в культурному та історичному житті країни.