Р Е Ф Е Р А Т
Модальні фрази як граматичний спосіб вираження модальності.
Скоцеляс Руслан
Вступ.
Модальність - явище багатоаспектне, і тому в лінгвістичній літературі висловлюються різноманітні думки з приводу сутності даного феномена. Як відомо, вже став традиційним поділ модальності на два типи: об’єктивну і суб'єктивну. Перша розуміється як відношення висловлення до позамовної дійсності, оформлене граматично, друга - як вираження відношення того, що говорить (пише) до того, що він повідомляє. Дослідники відзначають, що об'єктивна модальність обов'язкова для будь-якого висловлення, суб'єктивна ж факультативна.
Це цілком справедливе твердження. Більш того, два типи модальності, що описуються, настільки, відрізняються, що нам рекомендується раціонально розвести ці два терміни. Для кола явищ, підведених під поняття "об'єктивна модальність", можна використовувати термін "модальність", а для того, що іменується суб'єктивною модальністю, ввести термін "емотивність". Тоді можна буде розглядати дві універсальних якості висловів: модальність і емотивність. Вони будуть протиставленні одна одній за ознакою облігаторність - факультативність. Прийнявши такий поділ, ми зможемо так визначити модальність: модальність - це облігаторна якість висловлення, що полягає в граматично вираженому відношенні цього висловлення до позамовної дійсності.
Наше зауваження про модальність і емотивності носить, звісно ж, термінологічний характер, але слід зауважити, що номінація того або іншого явища дійсності дуже важлива, оскільки вона залежить від чіткості усвідомлення тих ознак, що характерні для даного поняття.
Мета даної роботи розглянути вираження об’єктивної модальності.
Про те, що об'єктивна модальність має своє граматичне вираження, лінгвісти говорили давно. Автори дуже солідних досліджень міркують про морфологічно-синтаксичний характер вираження модальності. Вони, безумовно, праві, але ми думаємо, що, досліджуючи таке складне і багатогранне явище, як модальність, ми повинні окремо роздивитися синтаксичну і морфологічну сторону даного лінгвістичного феномена. Такий підхід узгодиться з запропонованим у психологічних дослідженнях описанням мовоутворення.
Базуючись на теорії мовоутворення, ми можемо охарактеризувати особливості граматичного вираження модальності.
Як відомо, будь-яка пропозиція (висловлення) має свій денотат. Ним є позамовна ситуація. Модальність "накладається" на денотативний зміст висловлення, роблячи його комунікативно орієнтованим, цінним для спілкування. Описані процеси проходять на рівні формування думки.
Переходячи до аналізу фактів мови, зазначимо, що наш опис ми почнемо з синтаксичного рівня. Він відповідає рівню пропозицій і висловів. У структурі пропозиції (висловлення) існує компонент, що відповідає за вираження модальності. Ми його будемо називати модальним компонентом пропозиції (висловлення). Його задача - втілення модальності на синтаксичному рівні.
Якість модального компонента пропозиції (висловлення) характеризується нами як засіб вираження модальності. Вивчення засобів вираження модальності є вивчення її синтаксичного аспекту. Нам відомо, що синтаксичні компоненти мають своє морфологічне "наповнення". Іншими словами, та або інша синтаксична позиція заповнюється тими або іншими частинами мови у визначених формах. Модальні компоненти пропозиції (висловлення) у цьому змісті не є винятками.
Отже, ми спускаємося нижче на один рівень мовоутворення: на рівень морфем і слів. Йому будуть відповідати форми вираження модальності. Формами вираження модальності ми називаємо частини мови в конкретних морфологічних формах, що використовуються для вираження модальності.
Дослідження форм вираження модальності являє собою дослідження морфологічного аспекту цього лінгвістичного явища. Як нам здається, при формуванні висловлення повинна бути та ланка, що з'єднує засіб (синтаксичну позицію) і форму (морфологічне вираження) вираження модальності. Цією ланкою є засоби вираження відношення висловлення і позамовної дійсності (модальності).
Отже, засоби містять в собі зв'язок засобів і форм вираження
модальності. Але в деяких засобах є ще й інша функція: вони допомагають тій
або іншій граматичній формі пристосуватися до вираження модальності. Перші
з описаних засобів ми будемо називати універсальними (до них відноситься інтонація), другі - неуніверсальними. Засоби і форми вираження модальності об'єднуються у своєрідний блок. Засоби вираження модальності як би з'єднують форми вираження модальності з засобами її вираження. У цьому і полягає їхня роль при формуванні висловлювань. Підкреслимо, що неуніверсальні засоби вираження модальності відносяться до граматики, а універсальні - до фонетики. Це показано на схемі у вигляді різних рівнів їхнього розташування.( додаток).
Граматичні засоби виконують двояку функцію. З одного боку, вони допомагають формам, позбавленим відмін або тим формам, що використані не у своєму прямому значенні, стати формами вираження модальності, з іншого боку, вони сприяють тим самим з'єднанню форм і засобів вираження модальності.
Зазначимо, що інтонація як засіб вираження модальності з чисто фонетичного феномена перетворюється у феномен фонетико-граматичний, тому що він виконує і граматичну функцію.
Отже, ми бачимо, що адекватний опис модальності можна зробити тільки з опорою на тріаду "спосіб - форма - засіб". При такому підході аналізується кожен бік граматичного вираження модальності. Описаний підхід до дослідження модальності потребує дуже чіткого визначення способів, форм і засобів вираження модальності, а не безладного вжитку цих слів при описанні модальності. Звичайно, мова це синтезує, але задача дослідника – застосування аналізу для з’ясування сутності мови, її змісту.
Коротко охарактеризуємо форми вираження модальності.
У якості вираження модальності ми розглядаємо ті частини мови, що спроможні бути виразниками різноманітних модальних значень.
Перерахуємо їх.
1. Модальні дієслова
May, might, should, ought to, had better, be supposed to, be to, must, have to, have got to, will, be going to, could, be able to, would, used to, shall. Наприклад:
Will you please pass the salt? He is going to be here at 6: 00. You can use my car tomorrow. You could talk to your teacher. I will be able to help you. I would rather go to the park than stay home. I used to visit my grandparents every weekend. Shall I open the window? You may leave the room . He might have been at the library. She should do well on the test. I ought to have studied tonight. You had better be on time or we will leave without you. Party was supposed to begin at 10. You were to be here at 9: 00. Marta isn’t in class. She must be sick. I don’t have to go to class today. I have got to go to class today.
2. Перефразовані модальні двійники, такі як: be able to, be going to, be about to, have to, have got to, be supposed to, be to, ought to, be allowed to, used to.
3. Ехо конструкція в складних модальних фразах. Ехо конструкція присудка складається з be+доповнення, і повинна містити в собі форму be. Наприклад: Is your father at home? No but he will be this afternoon.
4. Питальні і заперечні конструкції зі складними модальними фразами. Наприклад:
Could this have been done yesterday? Will they have arrived tomorrow?
Заперечна частка not додається до першого слова фрази.
This couldn’t have been done yesterday. You won’t be believed if you tell that story. Couldn’t this have been done yesterday?
5. Більш складні модальні фрази. Наприклад:
He could have been working all morning. You ought to have been studying this morning. This could have been done yesterday. This work ought to have been finished already.
6. Модальна пасивна фраза. Наприклад: This can be done today. This picture may be painted tomorrow.
7. Модальна прогресивна фраза. Наприклад: He may be working. They may be singing.
8. Модальна досконала фраза .наприклад: What can he do with this money. I would have helped you if I could .
9. Лексичний спосіб вираження модальності. Наприклад: Perhaps he had somebody like her mind when he painted that girl ... (J. London)
Damnable how hard it was to recall anything. That is except his money, of course. What would Mabel look like? She would be illiterate, of course.
10. Граматичний засіб вираження модальності. Наприклад:
I think we should come here again tomorrow. Here will I stand till Caesar pass along. (Shakespeare)
It is desirable that a further copy be retained by the author.
Як ми вже відзначали раніше, усі засоби вираження модальних значень (модальності) можна розділити на два види: універсальні і неуніверсальні. Перші характерні для всіх без винятку висловлювань – це інтонація. Другі присутні лише в деяких висловлюваннях. Призначення засобів вираження модальності - зв’язувати форми і значення її вираження. Неуніверсальні засоби вираження модальності використовуються з метою створення для тієї або іншої форми умов, щоб вона стала формою вираження модальності.
До цих засобів відносяться: наявність двоскладної конструкції з прямим порядком слів, наявність односкладної конструкції, наявність структури складної пропозиції. Якщо дієслівний нахил використовується для вираження невластивого йому модального значення, то в якості засобу вираження цього значення вживаються частки.
В більшості робіт, так чи інакше пов’язаних з категорією модальності, мають місце відомі положення В.В.Виноградова про сутність цієї категорії, котрі стали майже класичними в мовознавстві. В.В.Виноградов перш за все відносить модальність до істотної конструктивної ознаки будь якого речення і характеризує її як оцінку відношення змісту вимови до дійсності.
Як відомо, В.В.Виноградов писав про російську мову, але його визначення модальності широко використовується в англістиці, очевидно в зв’язку з тим, що як відмічає І.Р.Гальперин “сучасні англійські граматики не дають визначення цієї категорії і коли торкаються її , то обмежуються лише визнанням форм, в котрих має місце модальність.
Питання про категорії меж модальності залишається і до теперішнього часу суперечливим. Так, Ф.Брюно сказав що в реченнях, в яких висловлюється загальновідомий факт, “об’єктивна ідея”, типу “Париж стоїть на Сіні”, модальність не має місця. Таке твердження все ж таки не узгоджується з наведеним ним же визначенням модальності: “Названа дія розглядається як реальне чи можливе. Вона або бажана або небажана, її або рекомендують, або не рекомендують здійснити. Ось в чому заключається модальність.” Але фраза “Париж стоїть на Сіні” стверджує цей факт, як реальний, і тому назвати її амодальною немає для цього підстав. А значить в ній модальність має місце як і в будь-якому іншому реченні.