Видiлення винної поезії у самостійний жанр І. Фільштинський відносить до початку VIII століття і пов’язує з іменем Абу Нувваса (762-815)22. Щодо специфіки жанру як такого вчений зазначає: "у віршах про застілля, складених з традиційних, стійких тем та образів - захмілілі учасники, чашник, співаки і танцівниці, опис вина, чаш та кубків, почуття, що переходять межі дозволеного, - усе наперед визначено умовами жанру. Таким чином, пісні про вино також стають засобом прояву професійної майстерності та знання традицій.
Своєю винною поезією ("застільною лірикою") відомі також арабські поети Аль-Фараздак, Аль-Валід ібн Акаба, Аль-Ахталь. Для прикладу нижче наводимо цитату з поезії останнього, подану у перекладі Н. Мальцевої:
Но ногу подняли его - другую поднял он,
Хотел сказать: "Налей еще!" - но погрузился в сон.
И мы глотаем за него, впадая в забытье,
На головню из очага похожее питье.
Налейте ж мне! Налейте всем! Да здравствует вино!
Как муравьи в песке, ползет в моих костях оно22 .
А ось цитата зі згадуваного вже Абу Нувваса, вірші якого свого часу намагалося наслідувати багато поетів:
Наливай меня способному чтить достоинства мои,
Кличь покраше виночерпия и арабов напои.
(переклад Н. Мальцевої)23
Серед персоналій перської літератури, у творах яких проходить мотив вина, слід, мабуть, згадати Фарабі (IX - X):
С двумя стеклянными сосудами коротаю я жизнь,
На них построил я все дела мои.
Один сосуд наполнен чернилами, Другой - наполнен вином.
С помощью одного - составляю я свод мудрости моей,
С помощью другого разгоняю тоску сердца.
(переклад Е. Бертельса)24
Знаменною за вмістом традиційних "винних" образів можна вважати "Мати вина" Рудакі (Xст.):
Вино к щедрости влечет скупого и дурного человека,
Красным тюльпаном делает бледную щеку,
Молчаливому дает разговорчивость,
Дряхлому дает силу юности, вино улучшает вкус пищи,
Усталость из тела прогоняет.
(переклад Е. Бертельса)25
У цьому ж творі натрапляємо на образ чашника, який потім, у сакінаме, набуде першорядної ваги: "Подносящий вино - кумир, редкий среди красавцев26 .
Що ж до власне турецької літератури, то, як зазначає Банарли, жанр сакінаме з XVII ст. посів одне з провідних місць поруч з месневі27 .
Що ж стосується "винних мотивів" у турецькій поезії взагалі, то Н. Бороліна відносить появу та розквіт їх до "золотої пори" турецької поезії, яка, у свою чергу, збігається з періодом найбільшої могутності Османської імперії, яка після взяття Константинополя у 1453 році та після нових завоювань стає однією з найбільших світових держав, поширює свою владу на Балканський півострів, узбережжя північної Африки, Близький Схід. Зростання міст, морської та караванної торгівлі, міжнародних зв"язків сприяє бурхливому розвитку науки та мистецтва. Культура епохи несе у собі новий світогляд, гуманістичне "відкриття" людини, радощів земного життя з багатством його барв та повнотою відчуттів. Ці нові життєствердні тенденції, що звучали викликом середньовічній ідеології, проявилися передусім у ліричній поезії. До неї приходить новий герой - ринд - волелюбний гуляка, що повалює релігійні та моральні настанови, прославляє духовну свободу, "багатство розуму й серця". Цей герой, що його оспівав Хафез у своїх творах, знаходить у Туреччині нову Батьківщину28 .
Основний пафос лірики Ахмеда паші та поетів його плеяди (Неджаті, Міхрі-хатун, Месіхі, Ревані) полягає у життєствердному світогляді. Співаки забороненого, вони прославляють любовні насолоди, веселість дружнього застілля, вино, красеня-чашника. Їх "беспутний" герой, що висміює блюзнірську мораль, - особистість яскрава, особистість, що протестує, їй відкриті великі пристрасті, вірні серця друзів, краса рідної природи.
Розділ ІІІ. Художньо-стилістичний огляд сакінаме Нефі.
Лексичні особливості твору
Перед тим, як починати художньо-стилістичний аналіз сакінаме Нефі, хотілося б звернути увагу на деякі стилістичні особливості, що їх було виділено у ході перекладу.
Як уже зазначалося у попередньому розділі, сакінаме - віршований твір, який писали поети дивану; у ньому вихваляли вино, чашника, звертали особливу увагу на фізичні принади останнього. Так у Рудакі ("Матір вина") знаходимо: "той, хто приносить вино, - кумир, рідкісний серед красенів"29 . Часом у змалюванні чашника (частіше за все це були привабливі молоді хлопці) зустрічалися й зовсім сороміцькі речі. Що ж до твору Нефі, маємо відзначити його стриманість у цьому питанні; декілька разів зустрічаємо шаблонний перський вираз "рожевогубий красеню", і на цьому, власне, обмежується опис фізичних принад. Натомість автор докладно зупиняється на враженні, що його справляє чашник на товариство; на вплив вина на свідомість людини тощо. Коротко твір Нефі можна було б назвати скоріше не описом фізичних принад хлопця - чашника, а інтелектуально - аналітичною рефлексією, де хлопець – чашник має другорядне значення. Це, очевидно, цілком зрозуміло з огляду на загальний характер творчості поета, про який вже йщлося вище: іще Банарли у своїй Історії турецької літератури підкреслював інтелектуалізм як одну з провідних ознак творчості поета30 .
Зокрема, перша половина твору насичена власними іменами, що передбачає певну обізнаність читача, для того щоб зрозуміти думку автора та образну систему твору.
Окремо звернімо увагу на гедоністичний пафос твору. Сакінаме Нефі містить велику кількість лексики із загальним значенням веселість, пияцтво, насолода, радість, краса. У Восточной поэтике зазначено, що специфіка будь-якого художнього образу багато в чому залежить від співвідношення у ньому абстрактного і конкретного, зображального й виражального компонентів. У східному традиційному образі ці компоненти далеко не рівноправні. На перший план зазвичай виступають виражальні ресурси образу; він не стільки пластичний та наочний, скільки несе емоційне або символічне навантаження31. Іншими словами, образи твору мають вразити читача, справити на нього певне враження, створити певну атмосферу, врешті.
У Нефі цю роль виконую лексика із загальним значенням веселість, пияцтво, насолода, радість, краса та широкий спектр значень цих слів.
Наведімо приклади:
isretгуляння, випивка, пияцтво
meygeleшинок, шинквас, місце випивки
meyhane-//-
bezmгуляння, дружня компанія
meclisзібрання (у тому числі зібрання друзів)
bezmgahмісце гуляння, випивки
rindaneвесело й безпутно, по-епікурейському
halavetприємність, насолода
ayinзастільні бесіди алевітів32
Окремо хотілося б подати лексику із загальним значенням вино, напій, широкий спектр значень яких, як, власне й інших смислових шарів, значно ускладнює переклад, але й робить завдання перекладача творчим та захоплюючим. Наприклад:
nusсолодощі, мед, напій, життя, еліксир
cur'aковток, остання крапля, останній ковток
meyвино (це ж - вид невеличкої зурни)
duhter-irezвино (перс. - дочка виноградного дерева)
badeвино
Тільки на позначення кухля, чаші для вина, знаходимо два слова:
peymaneвелика чаша, кухоль, чаша для вина
sagar чаша для вина
Наступна група лексики, яку нам хотілося б навести, відображає загальну атмосферу твору:
sevkсильне бажання, ентузіазм, поривання, воля, радість
feyzдостаток, родючість, щедрість, милість, успіх
safaрадість , насолода, радість, безтурботність
el-kissaрадість, розвага, веселощі
azadeвільний, незалежний
nes'eрадість, веселощі, стан легкого сп’яніння
meftunзахоплений, зачарований, безтямно закоханий
dildadeзахоплений, закоханий
lutfлюб’язність, прихильність, милість
mesrurрадісний, веселий, задоволений
mahbubкоханий, закоханий
halavetсолодощі, приємність
Насамкінець звернімось до вже цитованої раніше Восточной поэтики33, де зазначено, що східним літературним канонам властивий усталений, закріплений традицією набір стилістичних прийомів, типів героїв. У сакінаме Нефі зустрічаємо звичний для винної поезії набір героїв: чашник, веселе товариство, господар шинку (або ж власник чи господар місця, де відбувається застілля); головним прийомом, що його вживає автор, можна, очевидно, назвати гіперболу. Практично усе представлено у перебільшеному вигляді зі знаком вищості, зверхності: увесь світ схиляється перед чашником; немає слів змалювати його чесноти, щедрість та милість. Також широко використані порівняння: вино названо еліксиром, хижою водою, вогненною водою; воно порівнюється з живою водою з джерела пророка Ілії, з солодким шербетом, з жахливою отрутою.
Граматико-синтаксичні прийоми
Староосманську мову з синтаксичного боку характеризує широке використання перського ізафету, на відміну від турецького:
Cesme-i ab-i Hizir
вода з джерела пророка Ілії
Ab-i ruy-i devlet-i Cemsid
води й земля держави Джемшіда
Мало того, з наступного прикладу бачимо, що вживання турецького ізафету у поетичній мові заперечується. Очевидно, це пов’язано з його стилістичною невідповідністю літературним канонам:
Alemin cani degilsin can-i alemsin hele
Серед інших синтаксичних особливостей поетичної мови сакінаме Нефі варто назвати широке використання інверсій. Дуже часто не дотримується звичний порядок слів, коли підмет передує присудкові, а присудок, у свою чергу, стоїть на останньому місці у реченні:
Sensin ol piraye-i hikmet ki feyz-i kamilin
Kildi mir'at-i zamir-i ehl-i dilden def'ijeng
Cur'ana vermezdi can her asik-i efsurde-dil