У той час за поетичним етикетом обов"язком кожного поета було писати хвалебні вірші -медхіє. Хоча Нефі не був аматором поетичної майстерності, він також складав медхіє; причому, аналізуючи кількість хвалебних слів ужитих на свою адресу, доходимо висновку, що у цьому поет намагався дотриматись певної необхідної міри. Тенденція до уславлення самого себе зустрічається також і у перських та турецьких касидах письменника.
У касидах Нефі поруч з гармонійними, чіткими та стрункими їх частинами, де поет підносить хвалу владиці й самому собі, привертають увагу бейти-композиції знання, думки та розуму. У таких рядках прослідковуємо добре засвоєну культуру мислення тасаввуфу. Проте у касидах Нефі містицизм перебуває не у формі надмірно захопленого пантеїзму, але є відображенням просто містичної культури. Тонкий містицизм з глибоким змістом спостерігається переважно у перському дивані та у касидах на честь Мевляни Джеляледдіна.
У касидах Нефі передусім звертає на себе увагу свобода слова, далека від усілякого фанатизму. Просячи вина (касида Бахар), поет мовить:
Bir cam sun Allah icun bir kase de ol mah icun
Ta medh-i Sahensah icun alam ele levh u kalem
Як на той час, піднімати келих в ім"я Аллаха було дією надзвичайно сміливою та непристойною. Подібні слова поета змушують замислитись над питанням про релігійну толерантність митця.
На чолі найкращих касид Нефі - Наат. Це - вираз поетової поваги до ісламу, любові до пророка, яку Нефі виказує з притаманною для його поетичного слова культурою та оздобленням мови:
Ukde-i ser-riste-i raz-i nihanidur sozum
Silk-i tesbih-i dur-i seb’al-mesanidursozum
Bir guherdir kim naizrin gormemisdur ruzgar
Ruzgare alem-i gayb armaganidur sozum
починаючи таким чином, поет продовжує у тому ж дусі; у мові його бачимо ліризм та величну манеру.
Окремо варто зазначити, що поет, який вправність у мистецтві віршування ставить вищою за будь-яку високу посаду, ба навіть султана, сягає якісно нової вершини у жанрі хвалебних пісень медхіє, вдаючись у них до застосування принципів містичної культури.
Подані нижче рядки, після яких іде блискучий опис військових подій, з касиди, присвяченої тому ж таки Мураду VI, доповнить уявлення читача про касиди, що вийшли з-під пера Нефі:
Gamzen ne dem ki tig cekub hun-fesan olur
Usak-i dil-figare ecel mihriban olur
Cesmin o kahraman-i gazab-nakdur senin
Kim hismi zail olsa dahi bi-aman olur
Mujganiarinla seyr eden ol ebruvani der
Birden bu denlu tir nice der-keman olur
Bu naz u bu nigah-i tegaful ki sende var
Hizr olsa asikin sebeb-i terk-i can olur
Yeksan ise yaninda seven, sevmeyen seni
Hubane bu muameleden cok ziyan olur
Razi degilse ger buna namus-i dilberi
Ussaka derse boyle ihanet yaman olur
Her na-mahal'le ruhsat-i nezzare ya neden
Bir gun demez misin ki mahallinde kan olur
"Коли погляд твій почне проливати кров, витягши з піхов свого меча, для закоханого, серце якого ти вразиш, навіть смерть буд приємною".
"Очі твої настільки могутній воїн, що навіть коли минає їх гнів, вони все одно не знають жалю".
"Кожен, хто бачить твої вії, говорить: яким же чином у одного стрільця могло узятися стільки стріл?"
"Від твого погляду людина, що кохає тебе, навіть якби це був сам безсмертний пророк, може не витримати і померти".
"Тоді чому ж ти дозволяєш дивитись на тебе кожному, хто бажає цього? Чи не думаєш ти про те, що одного дня з цього ж таки обличчя потече кров?"
Риси "любовної лірики", що прослідковуються у наведених бейтах водночас є поєднанням гіперболізованої хвали з виявом тонкого розуму. У рядках присвячених описові військових подій у тій-таки касиді, Нефі підносить звитягу славного Мурада паші:
Saflar duzub hucum edicek hayl-i dusmense
Dehsetle asman u zemin pur figan olur
Sarsildigunca zelzele i hamle'den zemin
Asub-i rusta-hiz-i kiyamet'iyan olur
Gerd-i siyehde su'le-i semsir-i tabdar
Guya sehab-i tirede berk-i cehan olur
Oklar siham-i kava-i kazadan nisan verir
Peykan-i tir ise ecel-i nagehan olur
Evc-i havada siyt-i cekacak-i tigden
Avaz-i ra'd u saika reh-gum kunan olur
Gahi miyan-i safda durur kendi teg-ves
Gahi miyan-sikaf-i saf-i dusmenan olur
"Коли (Мурад паша), вишкував воїнїв і почав наступ на ворога, небо та земля опустилися від жаху".
"Удари його солдатів змушують землі тремтіти, як від землетрусу, і видається, що піднявся страшний переполох".
"Стріли нагадують чарівні стріли давнини. Потрапляючи в ціль, стріла миттєво вражає жертву на смерть".
"Звуки ударів шабель заповнюють простір, і за цими звуками не чутно голосів грому та блискавки".
"Іноді (Мурад паша) ніби прапор височить серед своїх солдатів. Він зсередини розбиває стрункі ряди супротивника".
Бачимо, що задля образного відображення та віддзеркалення звуків війни у своїй поезії Нефі використав усі можливості турецько-османської мови. Поетична мова Нефі надзвичайно багата; поруч з повним використанням можливостей османської мови він також вживає лексику та певні можливості арабської та перської мов, активізуючи усі поетичні можливості, принесені до Туреччини культурою ісламу.
Саме за чіткість та наочність картини, представленої Нефі у його віршах, саме за той звук мечів, що чується у рядках його поезії, відомий поет Фікрет, що належав до напрямку Сервет-і Фюнун, сказав про нього таким чином:
Ser-be-ser ra'd-i heyaha-yi velehza-yi sufuf
Su-be-su berk-i cekacak-i serernak-i suyuf
***
Касиди Нефі посідають помітне місце у його творчості, проте щодо його газелей, то вони не привертають до себе занадто уваги. Що й казати, порівнюючи газелі поета з творами, які по суті й зробили його відомим (сатири, касиди), хоч-не-хоч, мусимо визнати, що перші значно поступаються останнім. Наведені нижче слова поета Недіма:
Nef'i vadi-i kasaid;de suhan-perdazdir
Olamaz amma gazel;de Baki vu Yahya gibi
слід розуміти як вказівку на те, що у жанрі газелей Нефі не вдалося досягнути такого ж успіху й майстерності, якої митець сягнув у написанні касид. Щодо “технічного” боку, поетичної мови, способу вираження, не можна сказати, що газелі поета у чомусь поступаються його касидам. Очевидно справа у тому, що газелям Нефі не вистачає необхідного й властивого цьому жанрові почуття пристрасного кохання. У газелях цього поета вираз почуття кохання пом’якшено, мотив тремтіння, хвилювання, мук душі закоханого розвинуто недостатньо, принаймні не у такій мірі, як у інших поетів, що творили у цьому напрямку. Ось наприклад:
Tuti-i mu'cize-guyem ne desem laf degil
Gerh ile soylesemem ayinesi saf degil
Ehl-i dildir diyemem sinesi saf olmayana
Ehl-i dil birbirini bilmemekinsaf degil,
ці рядки поета-зразок досконалості мови, стрункості речення, побудованого за законами турецької мови; між рядків читаємо щирість почуттів поета і, знову ж
таки, майстерне поєднання гострої думки, наукового погляду та сили мистецького виразу.
Yoklamazsin hic var mi dilde dagin yaresi
Boyle mi gozler guzeller asik-i bicaresin
це бейти з газелі пера Нефі. Точно такі ж рядки про кохання міг би скласти будь-який другорядний поет того часу. Звичайно ж, хоча він і написав стосовно Мевляни:
Nef'i-i muciz-beyanim bende-i Molla-yi Rum
але тут немає звичного для поезії турецьких авторів священного тремтіння, що охоплює душу. Лише написані перською мовою касиди, газелі та рубаї поета містять сильні почуття та здатні схвилювати душу.
Проте ще одним жанром поезії (після касид), що завдяки йому Нефі зазнав неабиякої популярності та набув визнання, стали його сатири, у яких поет сягнув вершин мистецтва. Немає нічого дивного, що поет спромігся досягти успіху у написанні поезій у двох жанрах, що видаються настільки несхожими між собою. У сатирах Нефі відчувається вплив меткого почуття гумору поета та його гострого розуму. Проте основною причиною, що змусила митця узятися за розробку цього жанру, був час, період, у який він жив, жахливі події, свідком яких поетові довелося бути. До того як переїхати до Стамбулу, поет перебував у Центральній Анатолії. Коли він прибув до двору султана, то не знайшов там виплеканого у мріях красивого світу. Поет був безпосереднім свідком застою під час правління Ахмеда І; бачив, як незаконним чином на місце Явузів та Кануні прийшов
Мустафа І, що став султаном; був свідком також убивства молодого Османа. Молода людина з провінції, ознайомившись із, м’яко кажучи, неприємними подіями, що розгорталися у султанському дворі та навколо нього, зазнав повного краху ілюзій. Коли 12-річний Мурад VI став падишахом, поет спостерігав, як влада у палаці опинилася у руках жінок, що використовували державних службовців, ніби іграшки.
Нефі був людиною гострого розуму, крім того, це був патріот, виходець з турецької провінції, чоловік войовничого й прямого складу характеру; зрозуміло, що ні моральні принципи поета, ні його характер, ні совість не могли дозволити йому залишатися байдужим, спостерігаючи усе те, що відбувалось у султанському дворі та навколо нього. Нефі не стримував себе і у сатирах, з показною неповагою висловлювався про людей, яких спільнота вважала надто високими і надзвичайно поважними. Докази цього – відкриті нападки поета на візира Гюрджю Мехмеда пашу; їдкі сатири на такого жорсткого й суворого можновладця як Мурад VI, нехай навіть і у формі натяку. Отже, немає нічого дивного у тому, що поет продовжував писати сатири, які вже стали своєрідною звичкою, і не стримувався навіть перед загрозою смерті через страту.
У сатирах Нефі часом зустрічаються надто вже непристойні вирази. Можна припустити, що вони були написані у стані афекту, гніву, хвилювання, викликаних певними психологічними подразниками. Те, на що дійсно варто звернути особливу увагу, аналізуючи сатири поета, це їх майстерне виконання і той факт, що Нефі спромігся поєднати сатиру й витонченість та перетворити поезії цього жанру на справді мистецькі витвори.
Такі своєрідні “тонкощі” поетичного слова містяться навіть у сатирах, написаних на людей, що посідали значні посади у державі. Ось, наприклад, віршовані рядки адресовані Шейхульісламу Ях’я: