Камерний хор "Оранта". Концертна діяльність та творчі принципи роботи
Дипломний реферат випускницідиригентського факультетуТузової Інни Валеріївни
Львівський вищий музичний інститут ім. М. Лисенко
Міністерство культури і мистецтв України
м. Львів — 2000 рік
Вступ.
(Пс. 46)
Протягом тисячоліття в українському середовищі складалися, сприймалися, перероблювалися певні мелодії, які згодом утворили великий масив церковного співацького мистецтва. Діяльність композиторів, регентів, співаків сприяла тому, що церковний спів став першим та на кілька століть єдиним в Україні професійним видом музичного мистецтва. Також творці церковного співу використовували народні мелодії. Взаємозв'язок професійної творчості та народного епосу був плідним, лише видозмінювався у конкретні історичні періоди. Так в українському церковному співі, як і в народній пісні, містяться вікові традиції самоусвідомлення нації.
Події, що сталися у ХХ столітті, перервали церковну хорову традицію. зараз ми є свідками відродження духовно-музичної творчості в Україні, відновлення традиції богослужбового співу.
Цей рух відродження пройшов по всіх релігійних конфесіях на Україні після важливих політичних подій у нашій державі.
24 серпня 1991 року Верховна Рада УРСР проголосила незалежність України. У цей час органи влади офіційно зареєстрували утворення Української Автокефальної Православної Церкви. Патріархом був обраний митрополит Мстислав (Скрипник). Інтронізація відбулась 18 листопада 1990 року. А становище Української Православної Церкви суперечило політичному стану України, тому що вона підпорядковувалась Московському Патріархату.
25-26 червня 1992 року в Києві відбувся Всеукраїнський Православний Собор, що об'єднав Українську Православну Автокефальну Церкву та частину української Православної Церкви Московського Патріархату в єдину Помісну Православну Церкву — УПЦ Київського Патріархату. У 1993 році були спроби об'єднання українського православ'я. Але УПЦ Московського Патріархату категорично відкидала об'єднання з Київським Патріархатом. 11 червня 1993 року помер Патріарх Київський і всієї України Мстислав (Скрипник). На його місце був обраний Володимир (Романюк).
У цьому ж році від УПЦ Київського Патріархату відокремився архієпископ Львівський Петро (Петрусь). Він і єпископ Димитрій (Ярема) скликали Собор із своїх прихильників у місті Києві, обрали на ньому єпископа Димитрія Патріархом УАПЦ (так Собор назвав своє церковне об'єднання).
14 липня 1995 року помер патріарх Володимир (Романюк). В жовтні 1995 року Помісний Собор обрав патріархом Київським і всієї України митрополита Філарета (Денисенка). Перед скликанням Собору митрополит Філарет зробив чергову спробу об'єднання, звернувшись до митрополита Володимира (Сабодана) Патріарха УПЦ Московського Патріархату та Патріарха УАПЦ Димитрія (Яреми). Він закликав:
“— Покладімо край нашим чварам та розладу! Єднаймося в Єдину національну Українську Помісну Церкву в ім'я Бога і України!”
Його голос не був почутий і відповіді не було. На сьогоднішній день стан справ і відносин між УПЦ Київського Патріархату, УАПЦ і УПЦ Московського Патріархату залишається без змін.
* * *
Здається, це було зовсім недавно, а насправді минуло майже десять років відтоді, як у Хрестовоздвиженській церкві у Луцьку після довгої перерви було виконано літургію українською мовою. Це був водночас і день народження хорового колективу, народження “Оранти”, співаки якої уславили Волинь далеко за її межами.
Створено хор з ініціативи Олександра Йосиповича Головерси, викладача Луцького педагогічного училища, у 1990 році. Його метою було створити високопрофесійного рівня колектив. Добре знаючи хормейстерів, викладачів хорового співу в музичному училищі, в училищі культури, викладачів педагогічного інституту, своїх колег, інших людей, закоханих у хоровий спів, Олександр Йосипович персонально до кожного звернувся з пропозицією організувати хор духовного співу, духовної музики. Він же запропонував викладачу Луцького музичного училища, випускнику Київської консерваторії імені П. Чайковського Василю Васильовичу Мойсіюку очолити цей колектив.
Уперше хор прозвучав 27 вересня 1990 року під час літургії на престольне свято церкви. З першої пам’ятної літургії і по нинішній день співають у “Оранті” Леся Дацик, Галина Гнатюк (викладачі Луцького училища культури і мистецтва), Василь Панасюк (директор училища культури і мистецтва), викладач педагогічного училища Валерій Павлійчук. В нашому колективі співає соліст обласної філармонії — Сергій Бень. Поряд із висококваліфікованими виконавцями учасниками хору були також співаки без музичної підготовки, але з хорошими вокальними даними: артисти театру, художники.
Основою створення колективу насамперед був патріотичний рух, ідея відродження національної церкви. Але створення колективу задумувалося не тільки як учасник Богослужіння, а як концертна одиниця, в репертуарній основі якої були б духовні твори для концертного виконання.
У 1990 році ще існував Радянський Союз і виконання музичного матеріалу як духовна музика в принципі було заборонено. Ціллю й бажанням колективу було ознайомлення широкого кола слухачів із музикою, яка була маловідома.
Із самого початку хор почав співати духовні твори українською мовою. Тому нотний матеріал шукали і на Україні і за кордоном: Канада, Польща, США. Перший регент Хрестовоздвиженської церкви передав з Америки тексти і ноти українською мовою. Несли хористам збережене з давніх часів. Люди зберегли україномовні щедрівки і колядки 1900 року видання і передавали їх до новоствореного колективу. Деякі матеріали вдалось знайти на місці: це літургія волинянина М. Тележинського, видана в період Української Народної Республіки, також твори, видані за окупацією Польщею Західноукраїнських земель упорядниками Завітневичем та Гноєвим. І сьогодні виконуємо духовні твори М.Леонтовича, М.Вербицького, К.Стеценко, А.Веделя, Д.Бортнянського, М.Березовського.
* * *
Уперше виступ хору відбувся на концерті, присвяченому відродженню Луцького братства імені Андрія Первозданного. Виконували “Молитву за Україну” М.Лисенка, “Херувимську № 7” Д.Бортнянського, “Радуйтеся праведнії” М.Березовського.
* * *
Першою знаменною подією колективу був конкурс церковних хорів автокефальної церкви, який проходив у місті Львові у січні 1991 року. Конкурс проходив у залі Львівського університету імені Івана Франка. Головою журі був Митрофонний прот. Володимир (Ярема), нині Патріарх УАПЦ Димитрій.
На конкурсі хор отримав “гран-прі” (фото). Виконали шість творів: А. Ведель “Величаю тя Господи”, колядка О.Нижанківського “Возвеселімся разом всі нині”, М.Леонтович “Нехай повні будуть уста наші” (із літургії М. Леонтовича), К. Стеценко “Хваліте ім’я Господнє”, О.Шикулін “Нині відпускаєш”.
Учасниками були здебільшого колективи Львівської області, зокрема, хор церкви Петра і Павла, молодіжний хор “Євшан”.
* * *
У червні 1991 року відбулося відкриття пам’ятника загиблим козакам у Берестецькій битві. Хор співав панахиду і вперше виконав гімн “Ще не вмерла Україна”. На цій події були присутні Патріарх УАПЦ Мстислав (Скрипник) і Голова Верховної Ради УРСР Леонід Кравчук.
Пізніше було дано багато концертів по області перед референдумом за незалежність України.
Колектив щорічно приймає участь у міських концертах, благодійних концертах для дітей сиріт. Перший сольний концерт відбувся 19 грудня 1991 року на день святого Миколая у міському будинку культури. Це стало традиційним — проводити своєрідні звіти колективу.
* * *
В лютому 1992 року на запрошення української громади Республіки Польща хор дав декілька концертів у містах Хелм, Красностав. Там же співали літургію в єдиному православному монастирі в Польщі — Яблучинському.
В тому ж році хор виступав у звіті творчих колективів Волині в місті Києві. На концерті виконали твори Я.Яциневича “Богородице Діво” та К. Стеценка “Благослови душе моя Господа”.
На час утворення колективу в хорі було 16 учасників, а в 1992 році кількість співаків збільшилась до 24 осіб.
* * *
Знаменною подією для хору в 1993 році була участь в інтронізації Патріарха Володимира (Романюка). Співали всенічну в кафедральному Володимирському соборі, а на наступний день — Літургію в соборі святої Софії міста Києва.
Це була рідкісна можливість відчути атмосферу святості, глибину нашої історії і культури, відчути дух національної святині. Адже в цьому храмі, на жаль, не проводяться богослужіння. Ми гордились, що саме наш колектив був запрошений на таку важливу велику подію для нашої країни, нашої Церкви.
* * *
У цьому ж році за концертно-просвітницьку діяльність колектив був удостоєний звання Лауреата обласної літературно-мистецької премії імені Агатангела Кримського.
До цього часу хор мав назву Архієрейський хор Свято-Троїцького кафедрального собору міста Луцька, а у зв’язку з концертною діяльністю, введенням у репертуар світських творів виникла потреба у назві короткій і об’ємно змістовній.
Пропозицій було багато: “Доброслав”, “Нащадки Володимира”, “Відродження”. Зупинились на назві “Оранта”. Дослівно з грецької мови перекладається — та, що молиться. Оранта як збереження духовності, наших культурних надбань. Тому ця назва підходила якнайкраще, бо виконувались хором твори невідомі чи маловідомі, у свій час заборонені, стрілецькі пісні.
* * *
У 1994 році в місті Луцьку проходив Другий міжнародний конкурс хорових колективів імені Лесі Українки. В умовах конкурсу було виконання твору волинського композитора Віктора Герасимчука на слова Лесі Українки “Вечірня година”, інший твір на слова Лесі Українки (хор “Оранта” виконав твір І.Шамо “Якби мені дістати струн живих”), духовний твір (М. Львов “Вечері твоєї тайної”), четвертий твір виконувався за бажанням (українська народна пісня в обробці Є. Козака “Човен хитається”).