гультяй (знев.[11, II, 193]): “...сигналили на дружний свист гультяїв...” (Є.Пашковський. Безодня.)
‘людина лінива / не любить, не хоче працювати, учитися / малознаюча / негативна оцінка / образність’:
бельбас (знев.[11, I, 155]): “...сиділи два бельбаси, що завжди сміялися, як тільки він переступав їхній поріг.” (В.Шевчук. Стежка в траві.)
‘людина лінива / не любить працювати / любить спати, лежати / негативна оцінка / образність’:
вайло (розм.[11,I,282]): “Перетворивс я в почвару, нечупару, безсиле вайло, скиглія, що тільки й знає похвалятися власними недугами”, “...раніше – мамлакуватий вайло, а тепер – ні...” (В.Шевчук. Стежка в траві.)
бевзь (лайл.[11,I,118]): “Хто проворніший, то й живеться лучше. А бевзь скрізь бевзь, хоч ти йому корону на голову посади...” (В.Шевчук. Стежка в траві.); “Отож, як у воду батько зирив, та перечити не став: хоче йти за цього бевзя, хай іде” (В.Врублевський. Милоська.)
У художньому тексті така лексика несе певне експресивно-стилістичне навантаження та використовується як засіб передачі зневажливого ставлення, засудження певних вад людини, а також виконує характеристично-номінативну функцію. Лайливі одиниці (напр., бевзь) містять у собі вказівку на емоційний стан того, хто говорить, – роздратування, гнів, неприязнь тут є яскравими виразниками експресивності.
Моносемні і деякі полісемні ЕЛО характеризуються “однією направленістю” або одноаспектністю, наприклад: ‘лінивий і любить спати, лежати’ / ‘лінивий, не працює, живе за чужий рахунок’ / ‘лінивий, безтурботно проводить час’. Денотативний базис даних слів досить визначений.
Негативна, презирлива оцінка, як правило, реалізується через особливу синтаксичну позицію–звернення–характеристику і виконує номінативну функцію. Більшість полісемних експресивів характеризуються різною орієнтацією сем або різноаспектністю та доволі широкою дифузною семантикою.
Ми зафіксували цілий ряд дієслівних лексем ЛСГ ‘ставлення людини до роботи / людина лінива / роботяща’. Так, на позначення позитивної оцінки виконуваної чи виконаної роботи використовуються, зокрема, такі лексеми:
пальнути ‘за короткий час виконати досить вагому роботу’ (в СУМ не зафікс.): “...тако до вечора пальнемо цього города...” (Є.Пашковський. Вовча зоря.)
їшачити ‘важко працювати’ (в СУМ не зафікс.): “...чим вдавити себе, коли оцей шашлик по п’ятірці, день на нього їшач, питається?” (Є.Пашковський. Безодня.)
У наведених прикладах на денотативний базис накладається конотативний. Конотативність лексем пальнути, танцювати виявляється лише у певній мовленнєвій ситуації. Інтенсивність виступає у функції посилення конотативної семантики даних експресивів. Між інтенсивністю та експресивністю існують причинно-наслідкові відношення: інтенсивність веде до експресивності.
Даній ЛСГ протиставляється ЛСГ ‘негативне ставлення до роботи’:
сачканути ‘якимось чином звільнитися від якихось завдань’. Ця лексема зафіксована у словнику С.Ожегова [7, 686] (“уклоняясь от работы, бездельничать, лентяйничать”) як просторіччя. В українській мові це просторічний експресив. “Можна було б у черговий раз сачканути, тим більше, що у дипломаті лежав готовий бланк медичної довідки з печаткою” (В.Врублевський. Вбивство на зупинці.)
відлинювати ‘свідомо уникнути якоїсь роботи, завдання тощо’ (в СУМ не зафікс.): “...заходив за колючий кущ, таки відлинявши від примусової праці” (Є.Пашковський. Безодня).
прошлангувати (значення див. вище): “...дідові ж вдалося прошлангувати веселіш...” (Є.Пашковський. Безодня.)
Ця мікросистема мовних одиниць (просторіччя) репрезентує некодифіковане народнорозмовне мовлення. Із стилістичного погляду вона характеризується афективністю, дозволяючи письменникові відтворити інтонаційний малюнок мовлення. Просторічна лексика функціонує в текстах як естетичний знак стилізованої народнорозмовної стихії.
Можна зробити висновок, що для мовної системи однаково важлива одна й та ж ознака, репрезентована як “предметною”, так і “процесуальною” семантикою.
Серед словотворчих деривативів виокремлюємо складну лексему з образною внутрішньою формою:
трудотерапія (в СУМ не зафікс.); “Словарь русского языка” фіксує дану лексему як медичний термін ’применение трудовых процессов с лечебными целями для более быстрого и полного восстановления трудоспособности человека’: “...по лікарні синіло розгублення, чужа загибель звільнила: відпросився з трудотерапії за цигарками...” (Є.Пашковський. Безодня.); “Хворі з вензелями “ПБ” поверталися з трудотерапії” (Є.Пашковський. Вовча зоря.)
У контексті художнього твору ця лексема отримує нову функцію: комунікативна функція відтісняється на другий план експресивною функцією. Також тут спостерігаємо професійну відкріпленність лексеми та набуття нею виразних ознак просторіччя із значенням ’примусова праця’. Для ЕЛО даної ЛСГ, як і для інших ЛСГ, характерна варіативність емоційної оцінки в діапазоні від іронії, жарту, насмішки, несхвалення до зверхності, презирства.
Лексичні одиниці ЛСГ ‘людина лінива’ виступають у функції образних чи необразних характеристик і негативної оцінки особи мовцем. Основний її склад утворюють загальні характеристики, які вживаються стосовно осіб жіночої і чоловічої статі, що знаходить відображення у граматичній категорії спільного роду.
Таким чином, денотативна структура ЛЗ кожного слова ЛСГ являє собою комбінацію ієрархічно підпорядкованих сем, які актуалізують соціально негативні ознаки людини. Характеристика ‘лінивий / не хоче, не любить працювати’ соціально значима для загальної оцінки людини як особистості.
Даній денотативній структурі відповідає конотативна структура: всі слова ЛСГ виражають негативну оцінку особи із загальною ознакою ‘лінива’.
Емоційна оцінка – константна та ядерна сема конотативної структури. КС ‘інтенсивність’ і ‘образність’ – факультативні. Виявляється пряма залежність між ступенем міри ознаки ‘лінивий’ і видом оцінки: чим вищий ступінь, тим різкіша (негативніша) оцінка. Презирство, іронія як різновид оцінки реалізується переважно в позиції звернення-характеристики. В інших випадках контекст дещо пом’якшує конотативну семантику.
ЛСГ ‘людина лінива’ має багато спільного з ЛСГ іменників – характеристик особи і мікросистемами інших частин мови. Матеріал цього дослідження демонструє, що в ЛСГ ‘людина лінива’ представлені як словотворчі, так і метафоричні ЛСВ, хоча переважають словотворчі деривати, а метафоричні ЛСВ – малочисельні і периферійні.
Як бачимо, на підставі проведеного дослідження ми можемо навіть на рівні певної мікросистеми скласти уявлення про багатоплановість використання та особливе місце експресивної лексики в сучасній українській прозі.
Список литературы
Арутюнова Н. Типы языковых значений: Оценка. Событие. Факт. – М., 1988.
Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка. – М., 1989-1991. – Т. IV.
Кузнєцова Т. Мова білінгвальної сім’ї у функціональному аспекті: Автореф. дис.... канд. філол. наук: 10.02.01 / Ін-т мовознавства ім. Потебні. – К., 1999.
Манакин В. Конвернентные образования и проблемы интерференции в условиях близкородственного двуязычия // Проблеми міжпредметних зв’язків в умовах білінгвізму. – Дрогобич, 1990.
Матвеева Т. Лексическая экспрессивность в языке.– Свердловск, 1986.
Новиченко Л. Мова, мова... – Освіта. – 1996.– 4 грудня.
Ожегов С. Словарь русского языка. – М., 1990.
Плотников Б. Основы семасиологии. – Минск. – 1984.
Потебня А. Из записок по русской грамматике. – М., 1958. – Т. 1-2.
Словарь русского языка в IV т. – М., 1957-1961. – Т. IV.
Словник української мови в XI т. – К., 1970-1980
Толковый словарь русского языка / Под ред. Д.Н.Ушакова. – М., 1940. – Т. IV.
Шаховский В. Категоризация эмоций в лексико-семантической системе языка. – Воронеж, 1986.