Цікавим у цьому відношенні є факт існування для усіх назв, окрім враза, функціонально аналогічних, але протилежних за родовою ознакою відповідників, що мають однакову кореневу основу. Українські фольклорні матеріали дозволяють виявити лише одну таку пару-золотник-золотниця. Встановити ж інші допомагає залучення даних сусіднього білоруського фольклору. Так, у північно-східній частині Білорусі фольклористами було записано кілька оказіонально-обрядових творів, у яких до двох західнополіських назв дна, матіца містяться їхні “чоловічі” регіональні відповідники- доннік, матачнік: Доннік, доннік, доннічок- залаты залатнічок, стань ля пупа-быць табе тута. Рабу Божыю (імя жанчыны) не крушы. Амін,амін [6, № 821]; Прашу я цябе, малю я цябе, маташніка, маціцу і нябесную царыцу, і ўсю сілу гасподнюю, і ўсю калясніцу нябесную! Залатэй доннік, сярэбраны доннік, прашу ж я цябе, выступі ты з бодрых ног… [6, № 812].
Якщо зіставити в структурному плані ці та інші тексти, у яких фігурують згадані персонажі, між ними можна виявити чимало спільних типологічних ознак. Так, скажімо, в кожному з них обов’язково мова ведеться про приблизно однакові описи місць, куди необхідно встановити зрушений орган (золоте крісло, пуд пуп та ін.), згадуються причини порухи, описуються шкідливі наслідки немочі, в композиції творів трапляються мотиви задобрення, обіцяного обдарування, а також містяться апеляції до божественних сил за допомогою чи благословенням.
Названі структурно-типологічні особливості поетики оказіонально-обрядових творів разом із явищем синонімії різних за родовою ознакою найменувань дають змогу прояснити ряд цікавих явищ. Так, скажімо, враз і золотник не можна вважати суто “чоловічим” за природою органом. Іноді в міфопоетичних текстах він може стосуватися й адресатів жіночої статі, що обумовлюється в короткій гетеросугестивній характеристиці замовлянь: Враз-вразище, Боже-поможице, стань собі на містичку, на зеленому пристолочку, де матка породила, а бабка постелила. Тут тобі стояти, жовтої кості не ламати, червоної крові не смоктати молитвенної, народженої (на ім’я) [2, 105]. Це саме стосується і “жіночих” назв – дни, матіци.
Такої ж думки дотримувався записувач і дослідник народної медицини Василь Милорадович, який не вбачав принципової різниці між вразом і маткою. “Не можна точно визначити,– писав він,– яку саме хворобу має на увазі народ під ім’ям ураза або порухи матки у чоловіків. Народ характеризує цю хворобу так: ураз або матка особливий чоловічий орган, який міститься у здоровому стані поблизу пупка, дещо вправо від нього, пошкоджений зривається з місця, “збунтується, підходить під груди, такий, як дітська голова, у бік, у пахви, всюди ходить. Тоді кажуть: матка підійшла, матка пре, чоловік жовкне, ноги йому пухнуть” [14, 81-82]. Отже, з позиції першого пояснення стає абсолютно зрозумілою відсутність у західнополіському замовлянні прямої жіночої назви образу Навської дочки, яка, по суті, вже два рази згадувалася під синонімічним чоловічим ім’ям враза.
Окрім першого пояснення, суть якого зводиться до синонімічності усіх виявлених назв і, відповідно, тотожності означуваних ними явищ, існує ще одне, цілком альтернативне, за яким Навськая дочка та її безпосередні жіночі найменування відрізняються від враза і золотника, тому що характеризують різні органічні об’єкти. Однак, незважаючи на те, і перші, і другі представлені в організмі кожної людини незалежно від статі в парі-чоловічий-жіночий. Вірогідність такого пояснення підтверджується окремими опублікованими та польовими записами оказіонально-обрядового фольклору. Так, серед матеріалів того ж Василя Милорадовича є цікаве замовляння, з якого дізнаємося, що ураз і матка, хоч народилися і були охрещені разом, проте реально мисляться нарізно як дві незалежні міфопоетичні істоти: Уразу-уразу, ти хрищений і молитвенний. Ти з маткою родився, ти з маткою хрестився…[14, 83]. Інший близький до попереднього текст також протиставляє, з одного боку, матку, з другого – враза і золотника. Крім того, існує ще одне не менш цікаве українське замовляння, у якому розрізняються враз та дниця: Вразойку-братойку, / стань на своє місцичко, / у золоте крісличко, / Там тебе Божа Мати породела,/ там тобі місце встановела. / Днице-сестрице, / ни ходи по кущах, / ни ходи по лозах./ Ходи по наших нозях. / і постав враза на місце (Тоболи К-К В). Особливість цього твору полягає у тому, що між двома назвами тут відображена певна ієрархічна взаємозалежність. Дниця в цьому плані є міфопоетичним персонажем більш значущим, вищим, адже саме її виконавець просить встановити на місце враз, а не навпаки. В контексті таких міркувань можна розглядати й образи Навської дочки, золотого князя, які є різними альтернативними звертаннями до двох взаємопов’язаних в організмі об’єктів – жіночого і чоловічого.
Вирішити остаточно, якому з двох пояснень архаїчного фольклорного образу Навськая дочка віддати перевагу, на цьому етапі дослідження неможливо через відсутність додаткових фактологічних відомостей. Таке завдання можна розглядати як наукову перспективу, здійснення якої стане можливим лише при залученні до аналізу більш широкого фольклорного матеріалу сусідніх слов’янських народів.
Список литературы
Буковинські примівки // Етнографічний збірник. – Т.У. – Львів, 1898.– №2.
Ви, зорі-зориці… Українська народна магічна поезія (Замовляння) /Упоряд. М.Василенка, Т.Шевчук; Передм. М.Василенка. – К., 1992.
Виноградова Л. Заговорные формулы от детской безсонницы как тексты коммуникативного типа // Исследования в области балто-славянской культуры. Заговор. – М., 1993.
Глушко М. Від уборті до Дніпра: заключний етап комплексного історико-етнографічного дослідження Центрального Полісся // Народознавчі зошити. – 1997. - №6. – С.380.
Жуйкова М. Номінація смерті та архаїчне мислення // Студії з інтегральної культурології. 1.Tanatos (Спецвипуск “Народознавчих зошитів”). – 1996. - №1.
Замовы / Уклад., сістэм. тэкстау, уступ. арт. і камэнт. Г.Барташэвіч. – Мінск, 1992.
Зоряна вода. Таємниці поліських знахарів/Упор. В.Давидюка. – Луцьк, 1993.
Кримський А. Звенигородщина, Шевченкова батьківщина, з погляду етнографічного та діалектологічного. – Ч.І. – Вип.І (Вступне слово. Побутово-фольклорні записи). – К., 1930.
Мишанич С.Усні народні оповідання: Питання поетики.– К., 1986.
Мойсієнко В. Поліські замовляння // Древляни. Збірник статей і матеріалів з історії та культури Поліського краю. – Вип.І. – Львів, 1996.
Новицкий Я. Малорусские народные заговоры, заклинания, молитвы и рецепты. – Екатеринбург, 1913.
Петров В. Український фольклор. – Мюнхен, 1947.
Пинчуки.Этнографический сборник / Собрал Д.Булгаковский. – СПб., 1890.
Українські чари / Упоряд. О.Таланчук. – К., 1992..
Черепанова И. Дом колдуньи. Суггестивная лингвистика. – СПб., 1996.
Список скорочень назв областей та районів
Б – Брестська область (Республіка Білорусь): Брз – Березівський район, Лнн – Лунінецький район, Пнс – Пінський район.
В – Волинська область (Україна): Квл – Ковельський район, Квр – Ківерцівський район, К-К – Камінь-Каширський район, Лбш – Любешівський район, Мнв – Маневицький район, Ртн – Ратнівський район.
Р – Рівненська обл. (Україна): Зрч – Зарічнянський район, Кст – Костопільський район.