Вступ.
Форми безготівкових розрахунків розрізняються між собою видом застовуваних розрахуноквих документів та порядком їх обігу.
На сьогоднішній день безготівкові розрахунки між господарюючими органами можуть здійснюватися в таких формах: платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, чеки, акредитиви, векселя.
Способи платежів визначаються порядком та умовами виконання госпорганами своїх грошових зобов’язань один перед одним.
При кожній формі розрахунків можуть застосовуватися різні способи платежів, що дає можливість підприємствам виконувати свої грошові зобов’язання на більш вигідних для себе умовах.
Основними видами міжнародних банківських розрахуноквих операцій є акредитиви та інкасо. Найпоширенішою формою розрахунків в ринковій економіці є акредитиви, що переважно застосовюється в іногородніх та міжнародних розрахунках за товари та послуги, коли постачальник хоче забезпечити собі гарантію оплати.
З огляду на необхідність розвитку міжнародної торгівлі в Україні, та як попередня умова започаткування цього процесу, вихід на світовий ринок резидентів, застосування загальноприйнятих в міжнародній практиці форм безготівкових розрахунків набувають як ніколи великої важливості та значущості.
У зв”язку з цим і обумовлено вибір визначеної теми та її розгляд у запропонованій Вам науково-дослідній роботі.
Перш за все, метою виконня роботи був розгляд акредитиву як форми безготівкових міжнародних розрахунків, що проводиться у роботі через ознайомлення з його теоретичною сутністю та економічним підгрунтям використання.
Окрім того, виконавці намагалися здійснити посильну спробу аналізу практичного впровадження акредитивної форми розрахунків в міжнародних безготівкових операціях.
В заключній частині роботи запропоновано певні оцінки після детального ознайомлення з акредитивом, його безпосереднім впливом на фінансово-господарську діяльність суб”єктів мікро- та макроекономіки.
Акредитивна форма розрахунків за експортноімпортними операціями.
1.1.Міжнародні розрахунки без помилок і затримок.
Вітчизняні комерційні банки, прилучаючись до міжнародного співробітництва, опановують різні форми розрахунків, прийнятих у світовій банківській практиці. Все більше уповноважених банків України (на сьогодні – близько вісімдесяти) самостійно встановлюють кореспондентські відносини з іноземними. І все ж сфера зовнішньоекономічної діяльності наших банків поки що одна з найменш розвинутих. Українське законодавство, яке регулює діяльність комерційних банків України щодо виконання операцій, пов'язаних із міжнародними розрахунками, містить нормативні акти, що у ряді випадків обмежують можливості здійснення таких операцій. З іншого боку, у вітчизняній банківській практиці ще досить погано освоєні основні міжнародноправові положення, які регулюють окремі форми міжнародних розрахунків і значною мірою визначають характер міжбанківських взаємовідносин.
На жаль, через брак практичного досвіду у цій галузі як перед банками, так і їхніми клієнтами постає ряд серйозних проблем, що призводить до різного роду помилок і затримок у розрахунках. Ситуація ускладнюється ще й тим, що українські банки мають недостатню внутрішню інструктивнометодологічну базу. Іноземним підприємцям часто Важко визначити фінансове становище, надійність та технічні можливості свого українського партнера. Але, використовуючи різноманітні форми акредитивів, експортери та імпортери можуть звести до мінімуму труднощі та проблеми, які виникають у міжнародній торгівлі, а саме:
Експортер має змогу, використовуючи акредитивну форму розрахунків, звести до незначних ризики, спричинені його поганою обізнаністю з вимогами, стандартами нового освоюваного ринку збуту, політичною та економічною стабільністю в країні імпортера; незнанням місцевих законів щодо розрахунків в іноземній валюті, специфіки перевезення, страхування товару, оформлення документації на його ввезення та відправку.
Імпортер, у свою чергу, скориставшись акредитивною формою розрахунків, може звести до мінімуму ризики, пов'язані із закупівлею товару у незнайомих країнах; незнанням особливостей валютного законодавства країниекспортера (зокрема, стосовно можливості ввезення товару); невпевненістю у добропорядності експортера.
Систематизувавши різноманітні ризики, які виникають у експортерів та імпортерів у процесі зовнішньоекономічної діяльності, вважаємо, варто наголосити на тих передумовах, що впливають не вибір контрагентами тієї чи іншої форми розрахунків. Це:
Фінансова надійність експортера/імпортера.
Взаємовідносини: продавецьпокупець (агент із продажу, дочірнє підприємство, перша угода).
Політична та економічна стабільність країниімпортера.
Вид товарів.
Особливості даної галузі.
Сума угоди.
Отже, саме акредитивну форму розрахунків можна порекомендувати у випадках, коли між експортером та імпортером укладаються:
а)перша угода;
б)угоди на великі суми;
в)угоди, пов'язані з кредитами на тривалі строки;
г)угоди з імпортерами із країн, які перебувають у важкому економічному становищі, відомих низькою культурою оплати та нестабільністю політикоекономічної ситуації;
д)угоди з резидентами й країн, які потребують оформлення платежів виключно через акредитиви.
1.2. Види акредитивів, які використовуються у міжнародній торгівлі.
Таким чином, усвідомивши необхідність розвитку та подальшого вдосконалення акредитивної форми розрахунків, проаналізуємо різноманітні види акредитивів (Таблиця 1.1.), які використовуються у міжнародній торгівлі.
При здійсненні розрахункових операцій у формі документарного акредитива банки та їхні клієнти повинні керуватися "Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів", розробленими та затвердженими Міжнародною торговою палатою в редакції від 1993 року, публікація МТП № 500 (надалі – "Уніфіковані правила", або "правила"), та чинним законодавством країни, яке регулює зовнішньоекономічну діяльність суб'єктів господарської діяльності.
В "Уніфікованих правилах" визначено:
• види акредитивів;
• спосіб та порядок їх виконання і передачі;
• зобов'язання та відповідальність банків;
• умови, яким повинні відповідати надані за акредитивом документи.
Крім того, в цьому документі подаються тлумачення різних термінів, вирішуються інші питання, які виникають у практиці акредитивних розрахунків. "Уніфіковані правила" є складовою частиною кожного документарного акредитива, на що вказує примітка, яка обов'язково повинна міститися в акредитиві.
Визначення акредитива.
Акредитив, який використовується у розрахунках за зовнішньоторговельними угодами, незалежно від того, який він ("документарний акредитив", "акредитив", "акредитивний лист" тощо) – це одностороннє умовне грошове зобов'язання банкуемітента, видане ним за дорученням клієнтанаказодавця акредитива (імпортера) на користь його
Таблиця 1.1. Види акредитивів та їх класифікація.
| 1. | За способом використання | документарні (товарні);грошові (циркулярні) | |
| 2. | За формою | документарні акредитиви;акредитивні листи | |
| 3. | За способом повідомлення бенефіціара (експортера) про відкриття акредитива на його користь | а) прямо авізовані акредитиви; акредитиви, авізовані через авізуючий банк;б) попередньо авізовані акредитиви | |
| 4. | За ступенем гарантованості оплати сум, які мають бути сплачені експортеру | відкличні; безвідкличні | |
| 5. | За наявністю або відсутністю підтвердження за акредитивом з боку авізуючого або іншого банку | підтверджений; непідтверджений | |
| 6. | За валютою платежу | у національній валюті бенефіціара (експортера);у національній валюті імпортера;у третій валюті | |
| 7. | За характером платежу у зв'язку з можливістю/ неможливістю здійснювати часткові поставки продукції | подільні;неподільні | |
| 8. | За місцем та суб'єктом виконання | виконуються банкомемітентом у країні імпортера;виконуються авізуючим або підтверджуючим банком, який знаходиться у країні бенефіціара (експортера);виконуються за участю третього банку | |
| 9. | Залежно від виду зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів господарювання (експорту чи імпорту товарів та послуг) | акредитиви на імпорт акредитиви на експорт | транзитні акредитиви |
| 10. | За способом виконання | шляхом платежу за пред'явленням;шляхом акцепту;шляхом платежу з відстрочкою;шляхом негоціації | обмежені;необмежені |
| 11. | Залежно від наявності депонованих грошових коштів у підтверджуючому банку | покриті;непокриті | |
| 12. | Залежно від наявності других бенефіціарів | переказні (трансферабельні);непереказні | |
| 13. | Спеціальні форми акредитивів | компенсаційні акредитиви;зустрічні акредитиви;резервні акредитиви ("стендбай");відновлювані акредитиви;револьверні акредитиви;акредитиви з червоною смугою | фінансова модель;комерційна модель;кумулятивні;некумулятивні;чисті;;документарні |
контрагента за контрактом бенефіціара (експортера). За цим грошовим зобов'язанням банк, який відкрив акредитив (банкемітент), повинен здійснити
бенефіціару платіж (негайно або з відстрочкою) чи акцептувати тратти бенефіціара та сплатити їх в строк. Або він може уповноважити інший банк здійснити такі платежі, акцепт або негоціацію тратт бенефіціара за умови надання ним документів, передбачених в акредитиві, також якщо виконані інші умови акредитива.
1.3. Види акредитивів та їх класифікація.
1. За способом використання акредитиви поділяються на документарні (товарні) та грошові (циркулярні):