З вибіркових бесід з майбутніми вчителями, стають зрозумілими мотиви вибору ними пріоритетних цінностей. Більшість з них керується популярними думками про те, що ХХ століття характеризується інтенсивним наступом людини на природу, технократизмом, який спричинив негативне втручання людини в розвиток природи і породив низку екологічних проблем і що ХХІ століття стане в історії людства періодом гуманітаризації всіх сфер суспільного життя та запобігання катастрофам глобального характеру. Слід зазначити, що лише незначна частина респондентів, надаючи перевагу духовно – моральним цінностям, орієнтується на іншого роду вартості. Так, лише 22,5% респондентів до пріоритетних цінностей відносять інтелектуальні якості і лише 5,2% здоров’я людини.¹
Аналіз матеріалів анкетування свідчить, що вони здебільшого усвідомлюють себе, як особистості з властивими їм духовно – моральними цінностями, на яких ґрунтуються відносини з іншими людьми.
Водночас, не виявилося даних про самоусвідомлення студентів в ролі майбутніх фахівців – професіоналів. Тому, серед пріоритетних цінностей, по суті, не бачимо таких, що свідчили б про професійні орієнтири майбутніх педагогів та відповідні цінності (професійні знання, вміння та навички). Стосовно громадянського статусу молоді, то в матеріалах анкетування не було виявлено цінностей, які характеризують громадянина України (знання історії та теорії національної культури, патріотизму). Від себе слід додати, що дане дослідження проводилося ще 1997 року, тому треба надіятися, що з того часу в свідомості майбутніх педагогів відбулися необхідні позитивні зміни.
Аналіз цінностей, які, на думку студентів, стали їхніми надбаннями, показує, що в цьому аспекті майбутні педагоги досить скромно, об’єктивно та критично оцінюють себе. Так лише 31% опитаних вважають себе добрими, 27,6% чесними, 25,9% справедливими, 8,6% людяними, 6,9% порядними та відвертими. Значно менше студентів вважають себе чуйними, безкорисливими.
Відповідно поділилися і прагнення майбутніх вчителів. Зокрема 19% опитаних прагнуть інтелектуально розвиватися, 15,5% мріють стати добрішими, 5,2% духовно багатими, 12,1% розвинути силу волі.¹
Значна частина опитаних була неспроможною визначити цінності, якими вони б хотіли оволодіти. Це свідчить про серйозні прогалини в організації самовиховання та профорієнтаційної роботи. Від себе додамо, що за той час, який пройшов, все ж деякі позитивні зрушення в цьому плані відбулися, про що більш докладніше ми розповімо в частині про наше практичне дослідження впливу вчительської моралі на виховання учнів.
Дуже важливо, що б майбутній вчитель глибоко усвідомив свій професійний ідеал, як своєрідну модель, на яку орієнтуватиметься в процесі навчання та самоосвіти, виховання та самовиховання.
Особливої уваги тут потребує питання про значення загальнолюдських цінностей в професійній діяльності педагога.
Більшість науковців небезпідставно вважають, що в системі професійних цінностей вчителя повинні синтезуватися якості фахівців кількох профілів. В умовах педагогічного вузу доцільно формувати виховний ідеал студентів, залучаючи їх до вивчення проблем шкільного виховання, як в теоретичному, так і в практичному аспектах.
Вивчення студентами цінностей школярів, надзвичайно корисне, бо, виконуючи функції дослідника, майбутній педагог, з одного боку, уподібнюється учневі та оцінює його з позиції школяра, а з іншого – поводиться як дослідник і оцінює школяра з позиції педагога. Іншими словами, студент ніби перевтілюється і завдяки цьому здобуває ту систему знань про людські цінності, які допомагають йому сформувати виховний ідеал і керуватися ним в своєму становленні, як особистості і громадянина.
Результати анкетного опитування на тему: “Вплив моральних якостей вчителів на виховання майбутніх громадян України”.
Щоб визначити пріоритетні цінності наших педагогів і оцінити їх вплив на моральне виховання учнів, ми скористувалися методом анкетування.
Аналітичний розгляд термінів, які позначають громадянські якості особистості, дав нам змогу розробити анкету, якою можна скористатися для визначення рівня їх сформованості у педагогів нашої середньої школи.
Було опитано 45 чоловік в віці від 25 до 57 років, з педагогічним стажем від 3 до 30 років. З них 25 жінок і 15 чоловіків, з них класних керівників – 11. Опитування проводилося в школах м. Миколаєва.
Аналіз здобутих результатів показав, що з моральним станом у педагогів Півдня України серйозних проблем немає.
І. Так 54,2% респондентів вважають, що вчитель обов’язково повинен бути високоморальною людиною, 8,5% погоджуються з тим, що це є дуже бажаним, 22,8% погоджуються з тим, що це обов’язково, але не завжди вдається, і лише 8,5% думають, що в наш час моральною людиною бути дуже важко.
ІІ. На питання про довіру до оточуючих людей, 11,4% респондентів відповіли, що довіряють оточуючим людям повністю, 48,6% респондентів схильні довіряти, 17% не дуже схильні довіряти оточуючим людям, 8,5% опитаних – відповіли, що частіше за все не довіряють оточуючим і, нарешті, 2,8% опитаних – взагалі вважають, що довіряти будь-кому – не варто.
ІІІ. На питання, щодо зайвості в нашому сучасному суспільстві провідних моральних цінностей (чесність, порядність, справедливість, взаємоповага), 71,4% респондентів заявили, що не погоджуються з цими положеннями, а 28,6% відповіли ще категоричніше.
ІV. На питання, щодо визначення головних негативних та деструктивних явищ, які сьогодні мають широке розповсюдження в сучасному українському молодіжному середовищі, педагоги майже одностайно визначили в числі таких наркоманію, сексуальну революцію – 77,1%. 28,6% вважають в числі найбільш негативних – знецінення престижу вищої освіти, ще 28,6% вважають такими неповагу до старшого покоління.
V. В питанні, що до того, яку дію можна вважати крадіжкою, у випадку з невиплатою заробітної плати, 71,4% респондентів погодилися, що дана дія є крадіжкою, 28,6% не погодилися, а 5,7% взагалі не визначилися з відповіддю.
Майже 100% респондентів назвали крадіжкою несплату податків та неоплачений проїзд в громадському транспорті. В питанні про хвору матір 28,6% респондентів погодилися з тим, що це є крадіжка, 28,6% не погодилися і 42,1% респондентів – не визначилися з відповіддю.
VІ. На питання, щодо відмови від головних демократичних прав та свобод в обмін на матеріальне благополуччя, 65,7% респондентів заявили, що вони не відмовляться, 2,8% заявили про це, ще більш категорично. 28,6% опитаних не визначилися з відповіддю на дане питання і лише 2,8% визнали, що вони б відмовилися від основних своїх прав та свобод в обмін на матеріальний достаток.
VІІ. В питанні, щодо пріоритетності головних громадянських якостей, які слід прививати підростаючому поколінню, в першу чергу, 40% респондентів на перше місце поставили громадянську мужність, 31,4% опитаних зупинили свій вибір на такій якості, як чесність, 5,7% зробили вибір на користь підтримки ближніх та співробітництва, по 2,8% обрали в якості найважливіших рис підприємництво та індивідуалізм і, нарешті, 17,1% опитаних визначили в якості найголовнішої громадянської риси – релігійність.
VІІІ. В питанні, щодо того, яким є реальний стан справ з громадянським вихованням в нашій середній школі, 62% респондентів зазначили, що вони усвідомлюють для себе невідповідність між системою ідеалів, які вони пропонують майбутнім громадянам України, та реальним життям, 14,3% опитаних взагалі не вірять в ефективність сучасної системи виховання, у 5,7% респондентів взагалі відсутня чітка громадянська позиція і, нарешті, 17,1% опитаних вважають, що система виховання старої радянської школи все-таки була більш ефективною, ніж сучасна.
Таким чином, виходячи з результатів нашого соціологічного дослідження, можна сказати, що педагоги Півдня України (і, будемо сподіватись, всієї нашої держави), в переважній своїй більшості усвідомлюють себе, як громадян своєї держави, як особистостей з властивими їм морально – духовними цінностями та орієнтирами. Вони усвідомлюють також основні ціннісні орієнтири, які вони, в свою чергу, і намагаються прищеплювати сучасній українській шкільній молоді.
Результати дослідження також переконливо свідчать, що педагогічний склад української середньої школи серйозно занепокоєний широким розповсюдженням в сучасному молодіжному середовищі різних негативних явищ (наркоманія, злочинність та інші).
Але незважаючи на більшу чи меншу одностайність, викликає занепокоєння той факт, що значна частина наших педагогів усвідомлює невідповідність між тими цінностями морального характеру, які вони повинні прищеплювати учням і реаліями українського сьогодення.
На нашу думку, дана ситуація багато в чому має своєю причиною те, що наша держава знаходиться зараз в лещатах перехідного періоду, який, як відомо, характеризується хитаннями не лише в економіці, але і в свідомості народу, особливо ж молодої його частини. Як вже згадувалося, така несприятлива ситуація спричинює процеси духовно – моральної деградації частини української молоді і це небезпечно.
Але ми повторюємо, треба виходити з того, що вищезгадані явища негативного характеру є тимчасовими і треба докладати значних зусиль, що б подолати їх і рухатися далі в напрямі побудови справжньої демократії, де б наміри системи виховання повністю б співпадали з реальними потребами суспільства. Треба з оптимізмом дивитися в майбутнє.
Як бачимо, педагогічний склад нашої шкільної системи, незважаючи на тимчасові труднощі, продовжує знаходитись на висоті, дотримуючись головних вимог до власного морального стану і відповідно, морального розвитку своїх вихованців, які в майбутньому повинні стати справжніми громадянами України.
Висновки.
Наша робота підійшла до свого завершення. В ході роботи нами були вирішені наступні завдання:
здійснення аналізу поширених у вітчизняній педагогічній та політологічній науці теоретичних підходів до проблеми громадянського виховання підростаючого покоління;