У навчальній рольовій грі особистість здійснює перетворення свого “Я” в іншу соціальну форму. Для цього необхідно проявити актину уяву, щоб сконцентрувати і сконструювати новий варіант своєї особистості, підкріпивши його відповідними діями. Методично вірно організована гра, особливо рольова, вимагає від її учасників активної пізнавальної діяльності не тільки на рівні відтворення чи перетворення, але й на рівні творчого пошуку, сприяє співробітництву вчителя і учнів в процесі навчання.
Отже, активні методи навчання при вмілому їх застосуванні дозволяють оптимально розв’язати одночасно три навчально-організаційні завдання:
1) підпорядкувати процес научіння керівному впливові вчителя;
2) забезпечити включення в активну навчальну роботу всіх учнів;
3) встановити безперервний контроль за процесом засвоєння навчального матеріалу.
Крім того, активні методи навчання, набувають цінності ще й тому, що сприяють успішному формуванню в учнів комплексу позитивних ділових якостей, наприклад таких:
1) здатність швидко адаптуватися в групі, яка зайнята розв’язанням загального для всіх завдання;
2) уміння встановлювати особисті контакти, обмінюватися інформацією і формувати необхідні точки зору;
3) готовність прийняти на себе відповідальність за діяльність групи;
4) здатність встановлювати контакти з людьми, правильно розподіляти і організовувати роботу;
5) уміння переборювати протидію оточуючих, попереджати зіткнення;
6) бажання бути корисним і потрібним людям;
7) знання рівня своєї компетентності, уміння аналізувати і оцінювати свої дії;
8) готовність розглядати проблеми з точки зору свого товариша по навчанню, вчителя;
9) уміння знаходити причини і джерела критичних ситуацій;
10) здатність висувати і формулювати ідеї, пропозиції і проекти;
11) готовність йти на розрахований ризик і приймати нестандартні рішення;
12) уміння уникати повторення помилок і прорахунків;
13) здатність чітко і переконливо викладати думки, бути небагатослівним, але зрозумілим;
14) здатність передбачати наслідки тих дій, які використовуються;
15) уміння цінувати і продуктивно використовувати робочий час.
В 6-х класах, при вивченні історії стародавнього світу, для кращого засвоєння великої кількості термінів, дат, географічних назв, імен історичних діячів ми використали ряд навчально-пізнавальних ігор, які краще за все проводити в кінці уроку. Прикладом використання їх на уроках історії може служити розробка нами 3-х варіантів навчально-пізнавальної гри на уроці по темі “Греко-перські війни”.
Варіант А. Гра-пошук. Мета гри - полегшити засвоєння нових дат, імен, термінів. Гра проводиться в кінці уроку на протязі декількох хвилин. Учитель призначає трьох асистентів і ділить клас на 3-4 команди. Учні шукають в підручнику нові дати, назви, терміни, потім вчитель починає опитування. Асистенти оцінюють відповіді. За кожну правильну відповідь команді ставиться один бал, за неправильну - один бал знімається. В кінці гри визначається переможець.
Варіант Б. Гра “Дата”. Вчитель перед початком цієї гри також ділить клас на команди (краще за все по рядах) і призначає асистентів. Учням за останніми партами в кожному ряду дається листок паперу, на якому стоїть номер команди. Учень пише на листку будь-яку дату, пов’язану з пройденим матеріалом, і передає листок школяру, який сидить перед ним. Той також пише дату і передає листок наступному. Якщо учень не пригадав ніякої дати, він передає листок далі, нічого не написавши. Користуватись підручником чи зошитом заборонено. Гра продовжується протягом хвилини. Асистенти збирають листки, перевіряють їх і визначають команду-переможницю. Замість дат на листках можна записувати імена історичних діячів, терміни чи географічні назви.
Варіант В. Гра “Питання-відповідь”. Мета гри - повторення і закріплення пройденого матеріалу. Ця гра також проводиться в кінці уроку на протязі декількох хвилин. Асистенти роздають всім учням листки. Школярі по команді вчителя записують своє прізвище і формулюють будь-яке питання по пройденому матеріалі. (Наприклад: “Яка подія відбулася у 480р. до н.е.?, “Хто такий Ксеркс?”, “Коли відбулася битва під Фермопілами?”) Асистенти збирають листи паперу, перемішують їх і роздають знову. Учні, отримавши листок із запитанням, пишуть на другій стороні своє прізвище і відповідь на запитання. Асистенти через хвилину знову збирають листи, сідають за останню парту і оцінюють роботи. Частина відповідей зачитується і аналізується вчителем і школярами.
Така форма навчання відповідає психологічним особливостям школярів даного віку, відповідає їх пізнавальним потребам. Ігрова форма створює певний емоційний настрій, загострює мислительну діяльність школярів. В результаті матеріал краще засвоюється. Саме завдяки нестандартності таких уроків вдається сконцентрувати увагу більшості учнів на найбільш важливих питаннях курсу. Дані експерименту свідчать, що гра на уроках історії допомагає залучити всіх школярів до плідної роботи, наочно - показати їм необхідність глибоких і міцних знань, самоосвіти, сприяє розвитку їх творчої активності.
Активні методи навчання дають можливість учням відійти від стандартів мислення, стереотипу дій, розвивають прагнення до знань, сприяють виробленню характеру людини, зумовлюють розвиток всіх трьох сфер особистості: інтелектуальної, емоційної і вольової. Активні методи навчання набувають цінності ще й тому, що сприяють формуванню в учнів комплексу позитивних ділових якостей: уміння встановлювати особисті контакти і обмінюватися інформацією, переборювати протидію оточуючих, цінувати час. Учні на таких уроках вчаться чітко і переконливо викладати свої думки, бути небагатослівними, але зрозумілими.
Список литературы
1. Балаев А.А. Активные методы обучения. М., 1986.
2. Бодалев А.А. Восприятие и понимание человека человеком. М.,1982. - С.46,52.
3. Головаха. Е.И., Панина Н.В. Психология человеческого взаимопонимания. К., 1989.
4. Демиденко В.К. Психологічні основи засвоєння історії учнями. К., 1970. -С.123
5. Емельянов Ю.Н. Активное социально-психологическое обучение. Л., 1985. - С.54,88.
6. Кан-Калик В.А. Педагогическая деятельность как творческий процес. М., 1977. - С.46.
7. Ковалёв Г.А., Коряк Н.М., Петровская Л.А. Проблеми активного социального обучения. // Вопросы психологии, 1982, №5.
8. Кучерук В. Учебные игры на уроках истории. // Преподавание истории в школе. 1989, №4.
9. Лернер И.Я. Развитие мышления учащихся в процессе обучения истории. М., 1982.
10. Матюшкин А.М. Психологическая структура, динамика развития познавательной активности. // Вопросы психологии, 1982, №4.
11. Сыроежин И.Н., Вербицкий А.А. Методика разработки и использования деловых игр как форма активного обучения студентов. М., 1981.
АНОТАЦІЯ
У статті йдеться про уміння вчителя мобілізувати увагу учнів на засвоєнні змісту уроку і досягнення ефекту співучасті і співпереживання при сприйманні історичного матеріалу. НА конкретних прикладах розглядаються методи розвитку творчості і активності учнів на уроках історії. Показано адаптивний і продуктивний види активності, їх найбільш загальні структурні елементи, а також нестандартність уроків історії.
ANNOTATION
The article is about the ability of the teacher to mobilize the attention of pupils on the assimilation lessons and to achieve the effect of participation and cooexperience in the perception of historical material. Concrete examples consider the methods of development of creativity and activity of pupils on historical lessons. The article shows adaptive and productive kinds of activity, the most general structural elements and non-typical lessons of history.