Наприклад:
а) у навчальному процесі: допомога товаришам у навчанні, допомога вчителеві, участь у олімпіадах, конкурсах, змаганнях, конференціях, поглиблене вивчення предмету, правом викладання якого хоче оволодіти та ін.;
б) у позакласній роботі: проведення оглядів новин, бесід, конкурсів, робота екскурсоводом у шкільних та інших музеях; шефство над молодшими школярами; участь у організації вечорів відпочинку; участь у гуртковій роботі, робота у органах учнівського самоуправління та ін.
в) у спеціальній профорієнтаційній роботі: відвідування вечорів-зустрічей з ветеранами педагогічної праці, уроків та позакласних заходів досвідчених вчителів; проведення уроків або їх фрагментів під керівництвом вчителя; заняття у школі “Юного педагога”, у педагогічних класах та ін.
Якщо абітурієнт не має достатнього “активу” по цих основних лініях профорієнтаційного екзамену, то його професійний вибір у даний момент не можна рахувати достатньо усвідомленим.
Сам екзамен проводиться по білету, у який включено три питання, що зорієнтовані, природньо, на структуру готовності абітурієнта до свідомого вибору педагогічної діяльності (с.2,3) та на спеціальність, якою він прагне оволодіти.
Отже, дані білети на кожному факультеті складаються екзаменаційними комісіями факультетів і є, як відомо, документами для службового користування. Тому, нижче наводиться лише один з можливих варіантів такого білета, з яким можна познайомити абітурієнта:
Білет № (для профорієнтаційного екзамену на географічному факультеті)
1. Обґрунтуйте значення праці вчителя для становлення і розвитку України.
2. Наведіть головні якості, якими повинен володіти вчитель географії. Чому саме такими?
3. Уявіть, що Вам доручили у одному з старших класів провести бесіду про книгу як джерело знань з географії. Про які книги вчених-географів і мандрівників Ви розповіли б? Чому саме про них?
Важливим моментом є визначення критеріїв оцінки при проведенні такого екзамену. Аналіз уже наявного у цьому напрямку досвіду дозволяє виділити такі з них:
Оцінка “5” ставиться тоді абітурієнту, коли він відмінно розуміє суспільну значимість педагогічної праці, знає її найважливіші ознаки, протипоказання до вибору, вміє вірно обґрунтувати головні її вимоги до людини, має вірні уявлення про свої нахили до роботи з дітьми, критично їх оцінює, без особливих помилок аналізує доступні йому педагогічні ситуації, вибирає альтернативи поведінки у заданих умовах спілкування з дітьми, невимушено почуває себе у діалогічному спілкуванні, досить вільно аргументує свої висловлювання про життя сучасної школи, його мова грамотна, чітка, логічно завершена. Він однозначно зробив свій вибір, який перевірений досвідом цілеспрямованої громадсько-педагогічної діяльності, в т.ч. з урахуванням профілю факультету. Прослідковується єдність провідних суспільно значимих прагнень абітурієнта: любов до дітей, прагнення навчати і виховувати їх інтерес до профілюючих на факультеті предметів.
Таким чином, вибір ним педагогічної спеціальності можна рахувати усвідомленим і обґрунтованим.
0ц1нка “4” ставиться тоді, коли абітурієнту добре зрозуміла суспільна значимість праці вчителя, коли він знає її найбільш важливі ознаки, протипоказання до вибору та головні вимоги до людини даної праці.
Він в цілому добре уявляє собі зміст і особливості праці вчителя, про свої нахили до даної діяльності, аргументовано оцінює відповідність своїх психологічних особливостей вимогам педагогічної праці.
Абітурієнт має досвід суспільно-педагогічної діяльності, може застосовувати уже наявні у нього знання в оцінці педагогічних ситуацій, у розв’язанні доступних для нього педагогічних завдань, показує схильність до аналізу ситуацій навчально-виховного процесу. Він володіє досить добре розвиненою мовою, може вести невимушену бесіду, чітко викладає свої думки.
Провідними мотивами вибору педагогічної діяльності виступають: любов до дітей, інтерес до профілюючих предметів.
Разом з тим, абітурієнт не може аргументувати свій професійний вибір або не впевнений у ньому. Причини можуть бути різні: деяка обмеженість знань про обрану спеціальність, не зовсім впевнена самооцінка своїх можливостей до праці вчителя, наявність альтернативних варіантів у професійному самовизначенні (можливість вступу на другий факультет педвузу, у педучилище та ін.).
Отже, вибір педагогічної спеціальності добре забезпечений інформативно, позитивною самооцінкою професійно важливих якостей, досвідом суспільно-педагогічної діяльності, але характеризується нестійкістю, відсутністю впевненості у вірності прийнятого рішення.
Оцінка “3” ставиться тоді, коли фіксується задовільне усвідомлення значимості педагогічних спеціальностей, знання окремих їх особливостей та вимог до людини.
Абітурієнт має певний досвід суспільно-педагогічної діяльності, але ця діяльність ним не розглядалась як цілеспрямована підготовка себе до майбутньої педагогічної діяльності. Тому, в нього недостатньо попереднього досвіду роботи з дітьми, він не може критично оцінити свої можливості і перспективи професійного самовизначення.
Професійний вибір обумовлений різними мотивами, серед яких суспільно-значимі (любов до дітей, прагнення їх навчати і виховувати, інтерес до профілюючих предметів) відсутні або не усвідомлюються як провідні.
Знання його про обрану професію фрагментарні, тому він не може розв’язувати аналітичні і практичні завдання, його мова не завжди логічна, допускаються мовні неточності.
Таким чином, обрання педагогічної спеціальності не має логічного завершення, його не можна рахувати цілком усвідомленим і суспільно значимим.
Природньо, дані критерії не можна сприймати як якийсь шаблон, зразок, так як в ходу даного екзамену виникне багато ситуацій, які не можна повністю “підвести” під дані критерії оцінки: світ професійних орієнтацій людини не завжди підпадає під ті чи інші стандартизовані схеми і рішення.
Тому, дані критерії бажано розглядати як базовий матеріал для знаходження оптимальних рішень у кожному конкретному випадку.
При одержанні абітурієнтом позитивної оцінки в ході даного екзамену (а можливо лише оцінок “5” та “4”, що було б у значній мірі суспільно виправдано) він допускається до другого етапу діагностування його педагогічного покликання.
Вище нами виділено головні, стержневі, на наш погляд, професійно значимі показники особистості абітурієнта, які підлягають вивченню шляхом тестування. Це:
1. Вивчення емоційної стабільності (методика Г.Айзенка).
2.Вивчення комунікативних і організаторських здібностей (методика КОС-1).
3. Вивчення вміння виразно і зв’язно говорити (методика В.Маклені).
4. Вивчення рівня розвитку мислення і пам’яті (методика “Складні асоціації”).
Приймальна комісія повинна неухильно дотримуватись певних, чітко визначених “правил гри”. Найголовніші з них :
1. Проведення даної роботи вимагає значної попередньої підготовки:
а) зміни стереотипів на проблему (необхідність розв’язання питання профвідбору абітурієнтів, в т.ч. на педагогічні спеціальності, на сучасній науковій основі сьогодні розуміють, на жаль, лише невеликі групи спеціалістів);
б) створення на факультетах компетентних екзаменаційних комісій (включення у їх склад осіб, що мають наближену до проблеми наукову спеціалізацію);
в) організація необхідного науково-методичного, інформативного забезпечення (розробка екзаменаційних білетів стосовно окремих спеціальностей та підбір відповідної літератури; розмноження тестів, що пропонуються абітурієнтам; розробка програм аналізу відповідей абітурієнтів при допомозі сучасної техніки та ін.);
г) необхідної орієнтації відділів освіти, шкіл, батьків, самих абітурієнтів про перехід педагогічного навчального закладу на принципово нову систему прийому.
2. Необхідно пам’ятати про існування ряду моральних і медичних протипоказань при виборі педагогічної професії. До них необхідно відносити:
- наявність ідеалів, несумісних з цілями і завданнями народу, держави;
- користолюбно-егоїстичну спрямованість;
- аморальність (нетактовність, несправедливість, лицемірство, грубість, інтриганство, брак доброти, недбалість, безпринципність, зневага до людей, особливо дітей);
- емоційна нестабільність, сварливість, безвільність;
- відсутність цілеспрямованості, ініціативності, витримки;
- яскраво виражена неуважність, низький рівень мислення і слабка память;
- низький інтелект;
- низька культура письмової і усної мови (словникова бідність, багатослів’я, засміченість діалектизмами, низька грамотність, мовна недбалість);
- низький рівень організаторських і комунікативних здібностей;
- тяжкий характер;
- наявність ознак психічних захворювань і різко виражені дефекти мови;
- фізичні недоліки (погане здоров’я, дефекти органів слуху, зору, опірно-рухового апарату).
Абітурієнти не повинні мати цих та інших протипоказань.
3. У абітурієнтів ще немає професійних педагогічних знань і навичок (крім випускників педучилищ). Тому, на профорієнтаційному екзамені перевіряється, як відмічено вище, перш за все їх готовність до свідомого вибору педагогічної спеціальності. При цьому важливим є при аналізові педагогічних ситуацій, розвязанні завдань та ін. слідкувати за рівнем вияву нахилів до роботи з дітьми, спостережливістю, уявою, інтуїцією, винахідливістю, схильністю до педагогічно вірних дій.