Регіональний розвиток харчової промисловості України.
Реферат З курсу “Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка“
Виконав студент ** гр.ФМЄ
Міністерство освіти та науки України
Одеський державний економічний університет
Одеса ОДЕУ 2003
Вступ
На сучасному етапі розвитку склалося важке економічне становище для всього народного господарства України і особливо для – харчової промисловості, так як ця галузь дуже залежить від інших галузей – машинобудівної, хімічної, нафтопереробної, і особливо платоспроможності населення. В цей скрутний час більшості громадян країн вимушені економити кожну копійку власного заробітку, а так як наша харчова промисловість вимушена конкурувати із сусідніми країнами – де продукти харчування дешевші, але в своїй більшості щоб зекономити в України поставляються неякісні продукти, або взагалі ті в яких вийшов строк реалізації, нерідко товари підробляються, а через несовершенну і невідпрацьоване законодавство дуже важко відсліжувати такі товари, і тому покупці купують цю продукцію ставлячи власну харчову промисловість у глухий кут. Тому харчова промисловість – немаючи можливості через те, що продукти нерозкуповуються, розплатитися з постачальниками, а також закупити, нову сировину. Беручи кредити для розрахунків, вона також ставить себе в залежність, а той навіть втрати право власності на власне підприємство.
Також великі проблеми має сировинна база харчової промисловості – сільськогосподарське виробництво. В кожного сільгоспвиробника велика заборгованість у держбюджет, через що їх рахунки у банках закриваються, вони не мають змоги розплатитися з постачальниками – запчастин, нової техніки, паливно-мастильних матеріалів – також попадають у залежність, від бізнесменів, і вимушені віддавати продукцію по мінімальній ціні, ледве покриваючи власні витрати. І навіть ціні за якими закупається продукти сільгоспвиробництва державою – також далекі від світових.
Але й у такій скрутній обстановці харчова промисловість функціонує – шукаючи шляхи подолання проблем – інвесторів, із-за кордону і у власній державі, запроваджуючі нові технології.
Збереження експортного продовольчого потенціалу України.
Відкритість економіки і лібералізація зовнішньоекономічної діяльності можуть сприяти вигідному включенню національної економіки в систему міжнародних економічних звязків, структурним змінам у зовнішньоторговельному обороті підвищенню ефективності зовнішньої торгівлі та їх позитивному впливу на народне госпо-дэрство. В 2000 році експортний потенціал України забезпечив экспорт продукції на 14573 млн. Дол США, або 115,3% від рівня 1998 року і 126% -1995-го Чистий експорт досяг 617 млн. проти 231 млн. дол. США у 1995 році. В останні роки спостерігається зростання експорту і поступове зменшення імпорту продукції.Складовою експортного потенціалу є продовольчий, який формується сільським господарством І харчовою промисловістю (табл. 1).Дані табл. 1 свідчать, що в товарній структурі експорту частка продукції харчової промисловості в останні роки залишалась на рівні 2,6-2,8% від загального обсягу експорту. ЦІ дані значно нижчі порівняно з рівнем 1995 року. На початок 2000 року харчова промисловість налічувала 2922 підприємства, що перебували на самостійному балансі, а також майже 5000 малих підприємств. У структурі промислового комплексу країни за обсягом продукції вона займає друге місце (17,4%) після чорної металурги (27,4%). У 2000 році підприємствами галузі було вироблено продукції на 25066 млн гри. Виробничий профіль харчової промисловості визначають такі галузі, як мясна (!//„ від загального обсягу продукції), хлібопекарська (147%) маслосироробна , молочна (11,1%), цукрова(11%) борошномельно-круп'яна (11,6%), кондитерська (5,8%), оліино-жирова (3,8%). У 2000 році в країні було вироблено 1551 тис. тонн цукру (в 1999 році 1948 тис. тонн), 19,4 млн. дал етилового спирту (14 2 млн дал), 925 тис. тонн олії (552 тис. тонн), 659 тис. тонн кондитерських ви-робіа (514.7 тис. тонн), 131 тис. тонн тваринного масла (108 тис. тонн)
Ще не досягнуто рішучого перелому, спостерігається неефективне використання наявних виробничих потужностей, високі витрати сировини, значні витрати на виробництво одиниці продукції і як результат — випуск неконкурентоспроможної продукції. Так, у 2000 році виробництво олії становило 86,4% від рівня 1990 року, цукру з цукрових буряків — 28,8, кондитерських виробів — 59,3, масла тваринного — 29,5, консервів — 20,8%.
1. Структура зовнішньої торгівлі продукцією АПК, млн. дол. США*
| Показники | 1 995 | 1998 | 2000 |
| Експорт | |||
| Всього по Україні | 1 1 566 | 12637 | 14573 |
| Продукція АПК | 1699 | 1379 | 1377 |
| У тому числі: | |||
| продукція харчової промисловості | 979 | 332 | 403 |
| в % до експорту продукції АПК | 57,6 | 24,1 | 29.3 |
| в % до загального експорту | 8,5 | 2,6 | 2.8 |
| Імпорт | |||
| Всього по Україні | 11335 | 14675 | 13956 |
| Продукція АПК | 472 | 1051 | 908 |
| У тому числі: | |||
| продукція харчової промисловості | 273 | 552 | 440 |
| в % до імпорту продукції АПК | 57,8 | 52,5 | 48.5 |
| в % до загального імпорту | 2,4 | 3,8 | 3,1 |
Наприклад, експорт цукру, що становив в 1995 році 1699,8 тис. тонн, скоротився в 1999 році до 87,6 тис. тонн, або в 19,4 раза'.
Діяльність галузей в 1999—2000 роках свідчить, що виробництво продукції поступово збільшується, що дозволяє нарощувати її експорт (табл. 2).
2. Зовнішня торгівля основними продуктами харчовоТ промисловості, млн. дол. США
| Продукція | 1997 | 1998 | 1999 | 1 1 місяців 2000 | ||||
| експорт | імпорт | експорт | імпорт | експорт | імпорт | експорт | імпорт | |
| Цукор | 243,9 | 2,3 | 13,4 | 5,1 | 21,9 | 64,5 | 5,1 | 65,2 |
| Меляса | 25,4 | 2,4 | 8,3 | 0,3 | 12,2 | 2,4 | 3,7 | 2,6 |
| Кондитерські вироби | 74,4 | 70,1 | 43,9 | 19,3 | 85,6 | 19,7 | 146,4 | 20,1 |
| Олія соняшникова | 110,3 | 4,6 | 42,8 | 0,6 | 105,3 | 4,2 | 201,2 | _ |
| Спирт | 47,6 | — | 10,3 | — | 11,3 | 0,2 | 13,0 | _ |
| М'ясо | 257,6 | 89.5 | 78,9 | 26,1 | 165,8 | 99,0 | 171,9 | 20,5 |
| Масло тваринне | 11,9 | 3,9 | 3,9 | 0,4 | 13,9 | 7,5 | 36,8 | 1,5 |
| Сухе молоко, вершки, казеїн | 57,8 | 0,3 | 15,0 | 0,2 | 39,9 | 0,8 | 67,6 | 0,9 |
| М'ясні консерви | 105,9 | 3,3 | 16,1 | 3,0 | 21,8 | 1,6 | 10,2 | 0,8 |
1Виробництво товарів народного споживання в Україні: Стат. збірник. — К.: Держкомстат України, 2000. — С. 10.
Як свідчать дані табл. 2, у 1998 році зафіксовано найнижчий рівень експорту" продукції харчової промисловості. Починаючи з 1999 року спостерігається зростання експорту, хоча в 2000-му зменшився експорт продукції цукрової промисловості та м'ясних консервів. Основними статтями експорту залишаються такі види продовольчої продукції, як олія, кондитерські вироби, м'ясні і молочні продукти, спирт. Цукрова промисловість втратила свої позиції експортера. Починаючи з 1999 року Україна має від'ємне сальдо в торгівлі цукром, що становить 42,6 млн. дол. США і зросло до 60,1 млн. дол. США за 11 місяців 2000 року.
Реструктуризація виробництва в харчовій промисловості — один з головних чинників збільшення виробництва й активізації зовнішньоекономічної діяльності, що має свої галузеві особливості.
Серед держав СНД Україна єдина, яка в перспективі може виробляти вдвічі більше цукру, ніж потрібно для внутрішнього споживання. Реструктуризація всього цукробурякового підкомплексу відновить роль України як потужного експортера цукру.
Спиртова промисловість була і залишається галуззю, що формує експортний потенціал держави. До її складу поряд з лікеро-горілчаними заводами входять 80 спиртових заводів і комбінатів з річною потужністю 65,9 млн. дал етилового спирту. Власна потреба країни оцінюється в 20 млн. дал. Програмою "Етанол" затверджено список з 22 спиртових підприємств, де буде організовано виробництво ВКД, та 36 підприємств для виробництва технічного етилового спирту. Реалізація заходів Програми дозволить за рахунок скорочення імпорту зменшити витрати валютних коштів і створити передумови для значного розширення експортного потенціалу.
У сучасних умовах олійно-жирова промисловість виступає як провідна експортна галузь харчової індустрії. За 11 місяців 2000 року експорт олії досяг 201,1 млн. дол. США, що значно більше, ніж по будь-якій іншій продукції харчової промисловості. Особливості реструктуризації виробництва тут полягають у тому, що, крім 25 вже приватизованих великих промислових підприємств, у різних господарствах організоано понад 1270 малих олієнь. На зовнішній ринок повинні працювати великі промислові підприємства, що можуть запропонувати якісну продукцію. Адже для випуску високоякісної олії потрібне глибоке очищення, що складається зі стадій гідратації, нейтралізації, вимороження та дезодорації. За повною технологічною схемою можуть працювати лише окремі підприємства, а саме: Вінницький ОЖК, Вовчанський ОЕЗ, Дніпропетровський ОЕЗ.Вихід на зовнішній ринок — це насамперед проблема як внутрішніх, так і зовнішніх інвестицій. Вона може бути вирішена силами самих підприємств.Загальним для всіх галузей харчової промисловості є відсталість і висока зношеність промислово-виробничих фондів, що зумовлює значні втрати сировини та високу собівартість одиниці продукції. У процесі реструктуризації необхідно забезпечити підвищення технічного рівня виробництва з переважній більшості галузей харчової промисловості, розширення і докорінну модернізацію матеріально-технічної бази, освоєння і розширення впровадження ресурсозберігаючих, маловідхідних технологій.