Нарешті, в нових виданнях історичного характеру зустрічаються приклади, коли змінюється графічна передача імені відомої з історії постаті, і тоді Сулейман І Пишний (саме так пише його ім’я у своїй “Історії Туреччини” А. Кримський, і в такому ж вигляді воно зустрічається і в інших джерелах, наприклад в українському перекладі “Історії запорізьких козаків“ Д.І. Яворницького) постає як Сюлейман І. З цього приводу можна зауважити, що загалом варіанти написання тих самих за походженням власних імен є принципово припустимими (пор. англ. Блейк і Блек), проте коли йдеться про історичні постаті (та особливо географічні назви) справа виглядає вже інакше. У цих випадках, як показує у своїй змістовній праці В.А.Успенський, різне написання пов’язується з відмінними конотаціями, зрештою формуючи різний зміст (сигніфікат) назви, та відбиваючи “вплив політичної точки зору на вибір імені” [Успенский 1996, 613].
Цікавими є приклади, коли подібний ефект досягається з наміром. Варто навести зовсім недавній факт, коли для назви ізраїльського міста Хеврон (наведене написання якого відповідає сучасній вимові в івриті і до того ж саме в такому вигляді зафіксоване в українських перекладах Святого Письма), було обрано варіант графічного оформлення Геброн, який етимологічно відповідає англійському написанню назви цього міста Hebron10 . Таке нетривіальне вирішення, тобто навмисне звернення до мови-посередниці, дозволило авторові статті, присвяченої сучасним політичним питанням, певним чином об’єктивізувати виклад, відсторонюючись від проблеми спірних територій. Цей випадок ще раз підтверджує тривкий зв’язок графічних та орфографічних засобів із складним комплексом історико-культурних значень, у контексті яких проблема вибору варіанта написання постає як проблема підкреслення бажаних етнокультурних дистанцій11.
Список литературы
Василь Іванишин, Ярослав Радевич-Винницький. Мова і нація. – Дрогобич: Видавнича фірма “Відродження”, 1994.
Мацько Л.І., Сидоренко О.М. Українська мова. Усний та письмовий екзамени: Навчальний посібник. – К.: Либідь, 1992.
3. Найдорожчий скарб. Слово про рідну мову/ Упоряд. В.І. Лучук. – К.: 1990.