Міське нас-ня Укр проживає у різних типає поселень: малих містах 9з населенням до 50 тис. жителів), середніх (50 – 100 тис жителів), великих (100 –250 тис жителів), крупних (250 – 500 тис жителів) та найкрупніших (понад 500 жителів), а також у селищах міського типу. На 1 січня 1999р. в Укр нараховувалося 448 міст, в т ч 169 обласного підпорядкування, 897 селищ міського типу та понад 28775 сіл. У міських поселеннях, які становлять менш ніж 5% всіх населених пунктів Укр, зосереджено більш як 2/3 нас-ня країни. В цілому міста становлять лише третину міських поселень Укр, але в них проживає близько 90% всього міського нас-ня. При цьому осн частина припадає на крупні і найкрупніші міста. В с.м.т. з людністю понад 20 тис чол проживає лише 2% нас-ня, а решта нас-ня проживає у поселеннях до 20 тис чоловік. В останні роки особливо гостро постала урбанізації з одночасним збереженям сприятливих прир умов проживання. Залежність фізичного стану людини, як і способу її діяльності, від особливостей прир умов дуже велика. Суч зміни в прир умовах пов з територіальною організацією в-ва та розвитком урбанізації. Особливо проблеми збереження належних прир умов загострюються у високо урбанізованих регіонах (Донбас, Придніпров¢я та ін). У таких регіонах рівень забруднення повітря, поверхневих вод і землі перевищує можливості їх самоочищення. ЦЕ призводить до деградації навк сер, що негативно впливає на здоров¢я нас-ня. Несприятливі екологічні умови є причиною близько 20% прямих захворювань. Укр нал до країн, що мають високі показники забруднення навк середовища. Осн центрами зосередження екологічних роблем є високо урбанізовані р-ни, міські агломерації та крупні промислові центри. Так, питома вага забруднених стічних вод у загальному її обсязі становить в цілому по Укр 28%, в т ч у Харківській та Луганській областях - більш ніж 70%, у Чернівецькій, Одеській, Донецькій областях – більше половини. Високим є рівень забруднення і атмосферного повітря. Нині в Укр майже четверта частина шкідливих викидів промислових п-в не уловлюється і потрапляє в атмосферу без будь-якого очищення. Найбільші викиди цих шкідливих речовин в атмосферу характерні для високо урбанізованих областей. Так, на частку Донецької області припадає майже третина всіх викидів по Укр в цілому, до 30% - на Дніпропетровську і майже 15% - на Луганську область. Звичайно, основні обсяги скидів у воду та викидів у повітря локалізовані у містах та міських агломераціях. Найбільші викиди речовин в атмосферу спостерігаються в Кривому Розі, Маріуполі, Запоріжжі, Дніпропетровську, Єнакієвому, Донецьку, Дебальцевому, Макіївці та ін. Особливості екологічних умов окремих регіонів повинні враховуватися і при територіальній організації с/г в-ва. Це стосується насамперед приміського господарства, оск приміські території дуже часто забруднені важкими металами та ін шкідливими елементами, які потрапляють з продуктами харчування в організм людини. Важливим напрямомполіпшення екологічної ситуації у високо урбанізованих регіонах є обмеження надмірного зростання пр-сті та чисельності нас-ня великих міст. Так, не контрольований належним чином промисловий розвиток таких великих міст Донбасу, як Донецьк, Луганськ, Макіївка, Горлівка призвів до ряду складних екологічних, ек та соц проблем. Один з шляхів їх вирішення полягає в обмеженні розміщення нових вир-в, які можуть лише ускладнити екологічну ситуацію. В складних екологічних умовах заслуговує на увагу концепція розвитку малих і середніх міст, у яких природне середовище значно краще, ніж у великих. До того ж ряд областей України взагалі не має великих чи середніх міст, крім обласного центру (Вінницька, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька). Особливо актуальним є подальший розвиток малих міст, в яких розміщені одне-два п-ва. В нових ек умовах банкрутство таких п-в може призвести до руйнації ек-го базису розвитку цього міста.
Єдиний экономический комплекс, його суть і структура.
Система в-ва, обміну, розподілу і споживання, що склалася в межах Укр, формує її н/г-й комплекс. Його об¢єднують в єдине ціле транспортна система, система розселення, упр-ня і зв¢язку. Інтегральним показником оцінки ек розвитку держави є показник валового внутрішнього продукту (ВВП), який хар-є рівень розвитку ек-ки, особливості його стр-ри, ефективність функціонування окремих галузей, рівень участі країни у світових інтеграційних процесах. Сукупний показник ВВП хар-є вартість товарів і послуг, які вироблені в Укр всіма галузями ек-ки і призначені для кінцевого споживання. В 1997р. ВВП (у фактичних цінах) становив 92484 млн грн, що в розрахунку на душу нас-ня становить 1824 грн. Індекс розвитку людського потенціалу Укр – 0,719. За рівнем розвитку людського потенціалу Укр посідає 80-е місце в світі. Вартість ОФ у у 1997р. становила 808 млрд грн, у т. ч. виробничих фондів – 518 млрд грн (у фактичних цінах на кінець року). На Укр припадає 18% нац доходу країн СНД. Стр-ра сусп в-ва – це співвідношення між його галузями, що виражає госп-кі пропорції та стан сусп поділу праці. Це поняття вживається для вираження всіх госп-х пропорцій і сукупності стійких зв¢язків в-ва, що забезпечують його цілісність. Стр-ра сусп в-ва визначається як натуральними, так і вартісними показниками (ВВП, чисельність зайнятих, вартість ОФ – основного капіталу). Вона хар-ся такими пропорціями: 1)відтворювальними – між в-вом засобів в-ва й предметів споживання, у використанні ВВП на заміщення спожитих ресурсів основного капіталу та особисте споживання й накопичення; 2)галузевими – співвідношення між різними галузями ек-ки; 3)територіальними – розміщення в-ва по окремих ек р-нах; 4)зовнішньоекономічними – ввезення продукції з різних регіонів і вивезення продукції різних галузей і р-нів у зарубіжні країни. Перехід України до ринкової ек-ки з усією гостротою поставив проблему оптимізації стр-ри ек-ки та шляхів її перетворення. Вдосконалення стр-ри в-ва – дуже складна і багатопланова проблема. Вона включає в себе насамперед соц-ек стр-ру ек-ки, яка хар-ся формами власності на засоби в-ва. Другим важливим елементом є організаційно-економічна будова ек-ки, що визначається співвідношенням різних форм організації в-ва. Існує також виробничо-технологічна будова ек-ки, яка виражає внутрішню організацію продуктивних сил, тобто співвідношення матеріального в-ва та сфери послуг, пр-сті й с/г, в-ва засобів в-ва та предметів споживання, видобувних та обробних галузей госп-ва. Вона хар-ся питомою вагою наукомістких та високоек-х галузей ек-ки – галузей з повільним обігом капіталу (суднобудування, ракетно-космічна техніка тощо) та галузей зі швидким обігом капіталу (в-во товарів широкого вжитку, пріоритетні галузі агропромислового комплексу, сфери побуту й торгівлі). Галузь госп-ва – сукупність п-в і організацій об¢єднаних спільністю функцій, які вони виконують у системі територіального поділу праці. Галузева стр-ра госп-ва безпосередньо відображає процес сусп поділу праці, вказуючи на функціональні відмінності між окремими галузями. На її основі проводиться аналіз міжгалузевих пропорцій і зв¢язків, зіставляються показники економічної ефективності в-ва. Вона слугує цілям упр-ня економікою. Галузі госп-ва відрізняються роллю в задоволенні суспільних потреб у матеріальних і духовних благах у процесі в-ва, розподілу та споживання мат-х благ або виконанні різних послуг. Залежно від їх ролі в госп-му комплексі виділяють виробничу і невиробничу сфери. До виробничої сфери належать ті види діяльності, які: 1)створюють матеріальні блага (пр-сть, с/г, буд-во); 2)доставляють створені мат блага споживачам (транспорт і зв¢язок по обслуговуванню мат в-ва); 3)пов¢язані з продовженням процесу в-ва у сфері обігу (торгівля, мат-технічне постачання, заготівлі, громадське харчування). Роль кожної галузі у створення сусп продукту і нац доходу різна. В таких галузях, як пр-сть, буд-во, с/г створюються нові споживні вартості. Вантажний транспорт завершує процес в-ва і на основі цього бере участь у створенні нац доходу. Невиробнича сфера – сукупність галузей госп-ва, які здійснюють функції щодо надання послуг немат-го характеру суспільству і населенню. До неї належать: 1)галузі послуг – житлово-комунальне госп-во і побутове обслуговування нас-ня, транспорт і зв¢язок по обслуговуванню нас-ня; 2)галузі соціального обслуговування – освіта, охорона здоров¢я, культура і мистецтво, наука і наукове обслуговування; 3)галузі органів упр-ня і оборони; 4)галузі, які включають кредитування, фінанси і страхування.
Галузева стр-ра господарського комплексу Укр та тенденції її розвитку.
Стр-ра сусп в-ва визначається як натуральними, так і вартісними показниками (ВВП, чисельність зайнятих, вартість ОФ – основного капіталу). Вона хар-ся такими пропорціями: 1)відтворювальними – між в-вом засобів в-ва й предметів споживання, у використанні ВВП на заміщення спожитих ресурсів основного капіталу та особисте споживання й накопичення; 2)галузевими – співвідношення між різними галузями ек-ки; 3)територіальними – розміщення в-ва по окремих ек р-нах; 4)зовнішньоекономічними – ввезення продукції з різних регіонів і вивезення продукції різних галузей і р-нів у зарубіжні країни. Перехід України до ринкової ек-ки з усією гостротою поставив проблему оптимізації стр-ри ек-ки та шляхів її перетворення. Вдосконалення стр-ри в-ва – дуже складна і багатопланова проблема. Вона включає в себе насамперед соц-ек стр-ру ек-ки, яка хар-ся формами власності на засоби в-ва. Другим важливим елементом є організаційно-економічна будова ек-ки, що визначається співвідношенням різних форм організації в-ва. Існує також виробничо-технологічна будова ек-ки, яка виражає внутрішню організацію продуктивних сил, тобто співвідношення матеріального в-ва та сфери послуг, пр-сті й с/г, в-ва засобів в-ва та предметів споживання, видобувних та обробних галузей госп-ва. Вона хар-ся питомою вагою наукомістких та високоек-х галузей ек-ки – галузей з повільним обігом капіталу (суднобудування, ракетно-космічна техніка тощо) та галузей зі швидким обігом капіталу (в-во товарів широкого вжитку, пріоритетні галузі агропромислового комплексу, сфери побуту й торгівлі). Галузь госп-ва – сукупність п-в і організацій об¢єднаних спільністю функцій, які вони виконують у системі територіального поділу праці. Галузева стр-ра госп-ва безпосередньо відображає процес сусп поділу праці, вказуючи на функціональні відмінності між окремими галузями. На її основі проводиться аналіз міжгалузевих пропорцій і зв¢язків, зіставляються показники економічної ефективності в-ва. Вона слугує цілям упр-ня економікою. Галузі госп-ва відрізняються роллю в задоволенні суспільних потреб у матеріальних і духовних благах у процесі в-ва, розподілу та споживання мат-х благ або виконанні різних послуг. Залежно від їх ролі в госп-му комплексі виділяють виробничу і невиробничу сфери. До виробничої сфери належать ті види діяльності, які: 1)створюють матеріальні блага (пр-сть, с/г, буд-во); 2)доставляють створені мат блага споживачам (транспорт і зв¢язок по обслуговуванню мат в-ва); 3)пов¢язані з продовженням процесу в-ва у сфері обігу (торгівля, мат-технічне постачання, заготівлі, громадське харчування). Роль кожної галузі у створення сусп продукту і нац доходу різна. В таких галузях, як пр-сть, буд-во, с/г створюються нові споживні вартості. Вантажний транспорт завершує процес в-ва і на основі цього бере участь у створенні нац доходу. Невиробнича сфера – сукупність галузей госп-ва, які здійснюють функції щодо надання послуг немат-го характеру суспільству і населенню. До неї належать: 1)галузі послуг – житлово-комунальне госп-во і побутове обслуговування нас-ня, транспорт і зв¢язок по обслуговуванню нас-ня; 2)галузі соціального обслуговування – освіта, охорона здоров¢я, культура і мистецтво, наука і наукове обслуговування; 3)галузі органів упр-ня і оборони; 4)галузі, які включають кредитування, фінанси і страхування.Суч стан ек і соц розвитку Укр пов з радикальними змінами, зумовленими переходом до ринкових відносин. Він передбачає створення соціально зорієнтованої ек-ки, яка означає поворот всього в-ва до потреб споживача. Соціально зорієнтована ринкова ек-ка розуміється як госп-ка система, в якій кожна групи і соц тип нас-ня одержують можливість для реалізації своїх життєвих здібностей і запитів на основі вільної праці і зростання особистих доходів. Властиві ринку механізми саморегулювання повинні забезпечити збалансованість ек-ки країни; найкращу координацію всіх виробників; рац використання трудових, мат-х і фінансових ресурсів; гнучкість в-ва, його сприйняття досягнень НТП; органічне поєднання вітчизняної ек-ки із світовим госп-вом. Перетворення на шляху до ринкової ек-ки здійснюються за кількома взаємопов напрямами: 1)лібералізація ек-ки, тобто зняття адміністративних обмежень з цін, госп-х зв¢язків, зовнішньоек-ї діяльності; 2)стабілізація фінансів і грошової системи, які забезпечують зміцнення гривні як загального еквівалента і єдиного платіжного засобу на території країни; 3)приватизація, розвиток піприємництва, створеня ін інституційних передумов ефектисного ринкового госп-ва і ек зростаня; 4)структурна перебудова ек-ки, її демілітаризація, інтеграція в світове госп-во, підвищення конкурентноздатності укр-ї продукції на світовому ринку; 5)створення конкурентного ринкового середовища; 6)активна соціальна політика з метою пристосування працездатного нас-ня до нових умов, соц захист найбільш вразливих верств нас-ня, створення передумов ек-го зростання на основі підвищення ролі ділової активності нас-ня. За концептуальними розробками науковців Ради по вивченню п/с Укр НАН України, основною метою розвитку н/г комплексу Укр в песпективі повинно бути неухильне зростання темпів ВВП як важливого джерела підвищення життєвого рівня нас-ня. Стратегічним напрямом ек реформ повинна стати їх соціальна спрямованість. Держ політика у цій сфері має бути спрямована на покращення соц-ек та вир-чих умов праці підвищення реальних доходів нас-ня зростання освітнього і культурно-технічного рівня нас-ня, покращення медичного обслуговування, посиленя охорони довкілля. Поступов становлення ек потенціалу Укр пов з реалізацією структурної політики у сфері мат в-ва. Така політика полягає у створення високорозвинутого н/г-го комплексу, який відповідає сучасним вимогам ринкового госп-ва. Основа формування структурної політики в галузях мат в-ва зумовлена тим, що нині склался недосконала стр-ра в-ва, а дія адміністративних, ек та соц-х важелів упр-ня значно послаблена. Осн напрямами у фінансовій сфері є: посилення контролю за діяльністю комерційних банків з боку нац банку, орієнтація на підтримку нац товаровиробників, запобігання створенню фіктивного капіталу, залученя коштів у довгострокові депозити. В сфері грошової політики необхідно приборкати інфляцію, забезпечити пріоритет нац валюти як платіжного засобу, підвищити золото-валютні резерви нац банку. Створенню збалансованого н/г-ва Укр значною мірою заважає невиважена цінова політика держави. Поступовий розвиток н/г Укр буде неможливим без активної науково-технічної політики, яка повинна забезпечити технологію оновлення виробничого потенціалу, сприяти випуску наукомісткої продукції. Зовнішньоек-на політика держави повинна бути спрямована на подальшу інтеграцію у світовий простір на базі створення могутнього експортного потенціалу та досягнення збалансованості торговельного балансу. Важливою складовою ек політики держави є її регіональний аспект. Тільки завдяки обгрунтованій нац політиці, спрямованій на подальше розширення повноважень і відповідальності місцевих органів влади, можна поєднати різні за своїми природними та сц-ек умовами регіони у єдиний н/г-й комплекс. Необхідно розробити не тільки регіональні цільові комплексні прогнами, а й прогнами розвитку і розміщення п/с окремих областей і АРК, програми прикордонного співробітництва та розвитку вільних ек-х зон.