Слово "метод" походить від такого ж давньогрецького терміну і в перекладі означає "шлях дослідження, спосіб пізнання". У широкому значенні цього слова під методом розуміють спосіб пізнання дійсності і її відтворення в мисленні. Метод невіддільний від предмета пізнання, є його аналогом. Це означає, що ми мусимо мати первісні уявлення і знання про предмет, перш ніж запропонувати певні прийоми його опису й дослідження, які й будуть складати метод. Таким чином, можна сміливо твердити, що головні методологічні прийоми формуються під впливом тих чи інших особливостей предмета, відбивають його провідні ознаки, служать для моделювання предмета в цілому або окремих його сторін. Загальнонаукові методи дослідження – емпіричні ( експеримент , спостереження , опис ) та теоретичні ( аналіз , синтез , абстрагування , узагальнення , індукція , дедукція , пояснення . і т. д.) [11, 34-37].
Аналіз (від грец. αναλυσις — розклад, рос. анализ, англ. analysis, нім. Analyse) — розчленування предмета пізнання, абстрагування його окремих сторін. Метод дослідження, який включає в себе вивчення предмета за допомогою мисленого або практичного розчленування його на складові елементи (частини об'єкта, його ознаки, властивості, відношення). Кожна із виділених частин аналізується окремо у межах єдиного цілого.
Синтез (від грец. συνθεσις — поєднання, з'єднання, складання) — поєднання абстрагованих сторін предмета і відображення його як конкретної цілісності; метод вивчення об'єкта у його цілісності, у єдиному і взаємному зв'язку його частин. У процесі наукових досліджень синтез пов'язаний з аналізом, оскільки дає змогу поєднати частини предмета, розчленованого у процесі аналізу, встановити їх зв'язок і пізнати предмет як єдине ціле.
Абстрагування (від лат. abstrahere -відволікати) — мислительна операція, філософський і логічний метод «відволікання», який дає змогу переходити від конкретних предметів до загальних понять і законів розвитку.
Походить з традиції античної філософії Платона, Аристотеля, та ін., далі отримав розвиток у філософії «Просвітництва» Локка, Юма, Спінози, Лейбніца, Декарта. Як метод найбільш завершеного вигляду набув у німецькій філософії «ідеалізму» Гегеля і Шеллінга. В 20 столітті в відчизняній загально-науковій і філософській літературі можна зустріти у вигляді парних діалектичних висловлювань: «Сходження від абстрактного до конкретного», або навпаки — «Перехід від конкретного до абстрактного». Як мислительний метод чи операція в наш час використовується скрізь у наукових дослідженнях, особливо при переході від прикладних досліджень до теоретичних висновків і навпаки. Як такий належить і розглядається у філософській галузі «Логіка і Методологія науки».
Узага́льнення — основний елемент логіки та міркувань людини. Узагальнення бере за основу існування множини елементів та однієї або декількох властивостей, спільних для цих елементів. Це є основою дедуктивних міркувань. Необхідно застосування процесу верифікації для з'ясування вірності узагальнення в кожній окремій ситуації.
Концепція узагальнення має широке застосування в багатьох дисциплінах, інколи, маючи спеціалізоване значення.
Під дедукцією розуміється логічна операція, за
допомогою якої невідоме окреме пояснюється через відоме загальне. На
противагу: індукція — метод умовиводів, за допомогою якого загальний
закон виводиться на підставі вивчення окремих явищ [11, 34-3 9 ] .
У ході написання курсової роботи використовувалися такі методи: узагальнення, абстрагування, синтез та аналіз. Наприклад, аналізуючи матеріали визначала тему, задум, ідею і т. д.
Під час написання курсової використовувався і метод узагальнення. З публікацій обиралися конкретні теми та узагальнювалися однією обширною. Таким чином виокремлювалася єдина тема із основних.
Розділ II Передумови створення журналістського матеріалу
2.1 Факт. Думка. Слово
Факт - мікроскопічна частка реальної дійсності. За його допомогою журналіст може вказати на зв'язок реальної конкретної ситуації з масштабною суспільною проблемою, продемонструвати ступінь своєї зацікавленості ситуацією, визначити варіанти розвитку подій тощо.
Факт - це явище або подія, що мають місце в дійсності. [ 12 , 54-59].
Факт (від лат. Factum - зроблене) - дійсна подія, явище, випадок.
Об'єктом журналістського відображення може бути як сама дійсність, так і соціальні явища, і процеси, і людина. Словом, у полі зору журналістів знаходиться різноманітний світ у всіх його проявах. Включаючись в процес пізнання дійсності, журналіст фокусує увагу на суспільно-значущих подіях. У самому акті вибору об'єкта пізнання, в специфіці його сприйняття, різних форм відображення, в оцінці та інтерпретації життєвої ситуації виявляється авторська позиція [15,73-75]. Тому, говорячи про співвідношення об'єктивного і суб'єктивного у факті, багато авторів сходяться на тому, що зміст факту - це об'єктивне відображення події, що знаходиться поза людською свідомістю, а форма, в якій здійснюється це відображення, суб'єктивна. Працюючи над текстом, журналіст систематизує і групує факти за відображеними в них явищами, за способами фіксування, типами опису, рівнем узагальненості. В аналітичному тексті він дає власну оцінку подіям та інтерпретує факти [15,75-76]. Факт в журналістиці - достовірне відображення фрагмента дійсності, що володіє реальною репрезентативністю. З його допомогою створюється модель дійсності.
Факт - це завжди результат вибору з великої кількості подій такої події, яка, на думку автора, має істотне значення [16,22-24].
Факт стає доступним тільки у формі судження, тому реальність існує незалежно від людини, а факт - ні. Людина виділяє насправді якийсь фрагмент, а в ньому - певний аспект (подію); потім вона «переводить» своє знання про дійсність (подію) на «природну» мову, будує знання у вигляді судження про предмет, потім перевіряє, чи правдиве є дане судження, чи помилкове («верифікує» його). І тільки тоді - якщо виявиться, що судження правдиве - те, що описано в цьому судженні, стає фактом [15,36-37]. Судження може бути різним за змістом, але містити один і той же факт. Це інтерпретація подій, наш образ ситуації. Образ, який в результаті перевірки (верифікації) виявився правдивим.
Отже, факт може бути достовірним або недостовірним. Встановити факт, тобто зробити його достовірним, означає здійснити його верифікацію. Інше питання, що зробити це не завжди можливо, інколи доводиться пробиватися через оцінку і коментар автора.
Достовірний факт - це судження про подію, що виявилося істинним в результаті його верифікації.
Недостовірний факт - це судження про подію, підтвердити яке виявилося неможливим. Якщо судження в результаті верифікації виявилося хибним, то про факт як таке взагалі не може бути й мови [17,123-124].
Спростувати факт можна тільки фактом. Проте в контекст науки входять, зберігаються й обробляються не самі по собі події чи явища, а їх теоретичні конструкції — як опис цих подій, фактів, як емпіричне знання.
Отже, журналістський твір – зафіксований у відповідному жанрі, процес міркування журналіста, призначений для масової аудиторії. В основі будь-якого журналістського твору лежить факт. Наприклад, у матеріалі «Без документа з вітерцем не проїдешся» (див. додаток 1) лежить факт ухвалення нового закону, за яким всі володарі мопедів та скутерів повинні їх реєструвати. В матеріалах може бути присутній не один, а декілька фактів, так в матеріалі «Чергові зміни, як їх сприймають охтирчани?» (див. додаток 2) в основі матеріалу лежить не один, а цілих три факти: прийняті законопроекти про повернення 11 –річної освіти, обов’язкова дошкільна освіта, та часткова оплата ЗНО(в перспективі). Тож, в основі журналістського матеріалу можуть лежати безліч фактів, головне – щоб вони були достовірними.
Думка – це те, що з’явилося в результаті міркування, продукт мислення. Думка – кістяк журналістського твору.
Слово — найменша самостійна і вільно відтворювана в мовленні відокремлено оформлена значима одиниця мови, яка співвідноситься з пізнаним і вичленуваним окремим елементом дійсності (предметом, явищем, ознакою, процесом, відношенням та ін.) і основною функцією якого є позначення, знакова репрезентація цього елемента — його називання, вказування на нього або його вираження. Слово - основна номінативна і когнітивна одиниця мови, що служить для іменування та повідомлення про предмети, ознаки, процесах і відносинах [18, 23-26] .
Слово – будівельний метеріал, виражає і думку і факт.
Факт і думка допомогли втілити замислене в слова.
2.2 Інформаційний привід
Інформаційний привід — соціально значуща, резонансна подія, яка привертає увагу журналіста і суспільства.
Інформаційний привід покликаний орієнтувати журналіста на володіння інформаційної ситуацією, тобто він повинен мати у своєму розпорядженні попередніми відомостями про майбутні події. А це можливо тоді, коли репортер постійно розширює свої джерела різноманітних відомостей.
Г. Усатенко розглядає інформаційний привід як «подію», що має значення для соціального, політичного, культурного життя громадян, а то й цілої країни. [ 28 , 54-56].
О. Литвиненко розглядає інформаційний привід як подію (можливо і «псевдоподію»), що її можливо використати як привід для пропагандиської компанії або інформаційної операції. [29 , 123-125].
У матеріалах інформаційні приводи з’являлися дуже швидко та мали резонансну значимість. У матеріалі « Без документа з вітерцем не проїдешся» (див. додаток 1) інформаційним приводом стали часті запитання та листи в газету щодо прийнятого законопроекту про реєстрацію скутерів.