Міністерство освіти і науки України
Національний авіаційний університет
Інститут міжнародних відносин
Публіцистика І. Франка
Курсова робота
Студентки 2-го курсу
Факультету міжнародної інформації і права
Спеціальності «Журналістика»
Грицевої Альони Михайлівни
Науковий керівник
Старший викладач кафедри журналістики
Ємець Валентина Олександрівна
Київ 2009
ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………………………………………………………………..………………3
1.Значення публіцистики Івана Франка для України…………………………….….………………5
1.1.Публіцистична спадщина Івана Франка …………………………………...………...…………………..5
1.2. Значення публіцистики в житті Івана Франка…………………………..........................................8
1.3. Сила публіцистики Івана Франка……………………………………………………...................................13
2. Відношення публіцистики Івана Франка до політики…………………………......................15
2.1. Політичний відтінок публіцистики Івана Франка…………………………............................15
2.2. Філософсько-політичний зміст публіцистики Івана Франка………………………..17
2.3. Франко не політик, а політолог………………………….................................................................................19
3.Франко І.Я. як редактор і журналіст ………………………………………………………………………. 21
3.1.Співпраця Франка з журналом "Друг"…………………………………………………………………21
3.2.Франко - редактор журналу "Світ" ………………………………………………………………………25
4. Іван Франко та українська публіцистика…………………………........................................................ 30
4.1. Іван Франко, як постать в українській публіцистиці…………………………................ 30
4.2. Вплив Івана Франка на українську публіцистику…………………………............................34
Висновок…………………………............................................................................................................................................................36
Список використаної літератури…………………………........................................................................................38
Додатки…………………………................................................................................................................................................................41
ВСТУП
Публіцистика Івана Франка на сьогоднішній день стає все більше актуальнішою, Впливі І. Франка на розвиток української публіцистики збільшується. Тому виникає необхідність комплексного вивчення публіцистики Івана Франка.
У своїх творах І.Я.Франко постає мислителем-гуманістом світового масштабу. Багатогранна творчість Івана Франка гідна великого подиву і викликає до себе постійний живий інтерес. Історичне значення публіцистики І.Франка дуже вагоме. Не було такого явища в тогочасному політичному й культурному світі, яке залишилося поза його увагою і яке б не знайшло у творчості письменника живого відображення. Та при тому Іван Франко не був просто письменником. У літературі він був першорозрядним майстром і теоретиком-учителем цілої генерації поетів і письменників-демократів, які виходили з гущі народних мас. Він був прекрасним драматургом, вченим-філологом, літературним критиком, пропагандистом, перекладачем, істориком, соціологом, філософом. І найголовніше він був чудовим публіцистом.
Мета даної курсової роботи – це всебічне та об’єктивне вивчення публіцистики Івана Франка, як ключового елементу всієї української публіцистики
Для реалізації поставленої мети виконано такі завдіння:
- аналіз публіцистичної спадщини Івана Франка;
- аналіз значення публіцистики в житті Івана Франка;
- дослідження політичного відтінку в публіцистиці Івана Франка;
- аналіз філософсько-політичного змісту публіцистики Івана Франка;
- дослідження Івана Франка, як постаті в українській журналістиці.
Об’єкт дослідження – це вся сукупність відношень різних аспектів та ланок публіцистики Івана Франка та відношень загалом з українською публіцистикою Івана Франка.
Предмет дослідження – це публіцистика Івана франка
Серед найцікавіших використаних джерел є:
- Денисюк І. «Франкознавство: здобутки, втрати, перспективи» // Іван Франко — письменник, мислитель, громадянин.
- Франко І. «Зібрання творів».
- Возняк М. «Матеріали до життєпису Франка» (з додатком двох недрукованих його автобіографій).
1. Значення публіцистики Івана Франка для України
1.1. Публіцистична спадщина Івана Франка
Досліджуючи національно-культурне життя українців Галичини другої половини ХІХ - початку ХХ ст., складно оминути літературну, громадську і наукову діяльність І.Франка, який відзначився плідною та невтомною працею для соціального і культурного поступу української нації. Творча спадщина Великого Каменяра є цінним джерелом до вивчення як життєвого шляху непересічного літератора та вченого, так і найважливіших подій у житті українців Галичини. Саме тому досить важливим є ретельне дослідження листів та публіцистичних творів І.Франка, які стосувалися як важливих аспектів життя літератора, так і проблем загальнонаціонального масштабу.
Епістолярні джерела та публіцистичні твори письменника зацікавили багатьох дослідників творчості Великого Каменяра.
Безперечно, заслуговує уваги публіцистичний доробок письменника. Окремі статі автора розкривають непрості сторінки життя І.Франка. В праці під назвою „Як це сталося” автор пригадав про арешт 1877 р., підозри в скоєнні злочину 1880 р., перебування в тюремній камері, під враженням від якого написав оповідання „На дні”. Окрім цього, звинувачення політичного характеру негативно вплинули на подальше професійне зростання І.Франка. З цього приводу він писав: ”Пропала для мене надія дістати посаду гімназійного вчителя, пропала марно ціль університетських студій. До того я не мав жодних засобів розпочати які-небудь інші студії, бо перестрашена процесом українська суспільність відвернулась від усіх засуджених...” .
Про те, що політичні арешти перешкодили І.Франку отримати посаду доцента Львівського університету, йшла мова у статті „Історія моєї габілітації”, вперше надрукованій у газеті „Діло” 1912 р.. Автор детально пригадав свої розмови з цього приводу з віце-президентом Галицької крайової шкільної ради, міністром освіти Австро-Угорщини, намісником Галичини графом Казимиром Бадені, котрий звернув увагу не лише на арешти І.Франка, але і його співпрацю з демократичною польською газетою, що виступала проти корупції в Галичині, та інше.
Не залишилися поза увагою письменника найважливіші проблеми національно-культурного життя. Про це свідчать праці письменника, присвячені театральному мистецтву в Галичині, виданню україномовних книг, необхідності реформувати вивчення української літератури в галицьких гімназіях, забороні надсилати ЛНВ(Літературно-науковий вістник ) до Росії. Досить цікавим був „Одвертий лист до галицької української молодіжи”, написаний під враженням революційних подій у Росії 1905 р., які І.Франко розглядав як перший крок до повалення царизму і покладав на них чималі надії, що мали суттєво вплинути на літературне, громадське та політичне життя. Саме тому письменник звернувся до молоді з проханням заздалегідь підготуватися до таких змін: „Здобувайте знання, теоретичне й практичне, гартуйте свою волю, виробляйте себе на серйозних, свідомих і статочних мужів, повних любові до свого народу і здібних виявити ту любов не потоками шумних фраз, а невтомною тихою працею”.
Слід зазначити, що І.Франко в багатьох працях, щоб переконливо показати найважливіші національно-культурні проблеми українців, використав дані статистичного характеру. Зокрема в статтях „Галичина в сьогорішнім бюджеті”, „Що коштують наші школи”, „Наші народні школи і їх потреби” автор прийшов до висновку, що серед усіх провінцій Австро-Угорщини Галичина отримувала найменше коштів з бюджету на розвиток освіти.
І.Франко не міг залишитися осторонь розвитку літературного процесу. Про це також засвідчують публіцистичні праці автора. Досить цікавими серед них були наступні: „Про видання творів Т.Шевченка”, „Із історії „москвофільського” письменства”, „Українська альманахова література” та інші. Проте особливий резонанс мала праця „Поет зради”, присвячена польському лірику Адаму Міцкевичу, де І.Франко зробив глибокий аналіз творчості відомого літератора та прийшов до наступного висновку: „Так оце розглянули ми майже всю поетичну творчість Міцкевича, і маю надію, що в достатній мірі переконалися, що головною темою майже всіх його творів була зрада в найрізноманітніших іпостасях, і, що дуже характерно, зрада представлена не як якась провина чи злочин, не як заперечення естетичного почуття, але часто як геройство, часом навіть як ідеал, оскільки породжений найвищими патріотичними поривами... і сумний мусить бути стан народу, який такого поета вважає своїм найбільшим національним героєм і пророком...” . Публікація вищевказаної статті в одному з німецькомовних видань викликала неабияке обурення серед польського населення Галичини; письменник змушений був відмовитися від редагування часопису „Кур’єр львівський”, де йому непогано платили. Згаданий факт в черговий раз підтвердив, що І.Франко не зраджував ні за яких обставин власних переконань.
Публіцистичні праці І.Франка, вперше опубліковані, як правило, на сторінках періодичних часописів Галичини, не менш цінні для дослідника, оскільки містять змістовний матеріал про окремі сторінки біографії письменника, важливі проблеми національно-культурного життя, які не могли залишитися поза увагою І.Франка, розвиток загальноукраїнського та світового літературного процесу.
1.2. Значення публіцистики в житті Івана Франка
Важливе, домінуюче місце публіцистики у творчому арсеналі І. Франка пояснюється декількома взаємопов’язаними між собою причинами. По-перше, за своїм характером, за темпераментом, внутрішнім покликанням він протягом усього свого життя не міг не вболівати за громадські справи. Перефразовуючи його відоме висловлювання про поета, він постійно болів чужим і власним горем, не міг бути байдужим до того, що стосувалось долі власного народу. Почавши свою творчість з лірики, постійно обсервуючи життя, він наполегливо прилучався до того, що сам назвав школою політичного думання. Цьому сприяла його інтенсивна громадська діяльність, про що переконливо говорять усі дослідники його життя і творчості.