Рання вагітність. Історії з життя
Рання вагітність. Історії з життя
Рання вагітність ― це велике випробування для дівчат. І дуже часто пережити її неймовірно важко. Цікаво якщо ця вагітність небажана. Для цього матеріалу я поспілкувалася зі своїми подругами, які народили в 17, 18 та 16 років.
Перша дівчина, умовно назвемо її Ірина, народила в 17 років. На цей час вона навчалась в 10 класі. В школі однокласники дивились на Ірину косим поглядом, вчителі дорікали їй, але попри це вона все сприймала як доречно. Мама Ірини, дізнавшись про новину, спочатку відмовилась від доньки і сказала тій щоб вона йшла до того, хто це зробив. Ірина була розгублена. Коли вона розповіла все батькові дитини той відмовився від дитини і від самої Ірини. Цікаво, чому ж чоловік в багатьох випадках залишається не винним? Чому за все розраховується дівчина? Дякувати Богу, мати Ірини все зрозуміла і прийняла її назад. Вона наполягала на аборті, на що Ірина чітко дала зрозуміти, що залишить маля попри все. Через дев’ять місяців вона народила свого первістка. Максим народився здоровим хлопчиком. Зараз у маленького є батько, який його любить і цінує. Ірина говорить, що рання вагітність принесла її сім’ї тільки щастя, і що за все своє життя вона не бачила свою матір такою щасливою.
Інша дівчина народила в 16 років. Нажаль її життя склалося трагічно. Анастасія завагітніла в 15, батько дитини, був шалено радий від почутої новини, рідні теж були не проти. Все складалося занадто добре. Лікарі були вражені здоров’ям плоду та самої матері, адже відомо мало випадків, коли мати в такому віці може виносити здоровий плід. Уся вагітність протікала дуже добре, а під час пологів сталося непоправне. Анастасія померла, її серце не витримало наркозу і вона померла. На жаль лікарі не змогли допомогти Анастасії.
Ох вісімнадцять років” ― з усмішкою на обличчі згадує Надія. У неї та ж історія, небажана вагітність, проблеми з коханим та батьками. Але для неї усе закінчилося досить добре. Коли Надія народила, вона деякий час жила в своєї бабусі, адже не було тих людей кому вона могла довірити себе і своє немовля. З часом бабусі набридли крики малюка, і вона попросили Надію звільнити кімнату, де та мешкала. Дівчині не було куди піти, грошей, щоб зняти квартиру, теж не було. Деякий час Надія жила на знятій квартирі, але це тривало не довго. Батько дитини нарешті зрозумів, що він має певні обов’язки перед дівчиною і тим паче перед Арікою, дочкою. Він запропонував Надії вийти заміж, на що та звісно погодилась. Зараз Надії 21, маленькій Аріці майже 3. Батько тепер не залишає їх на одинці, він намагається дати їм все, що ті бажають. Вони дуже люблять одне одного.