Документарний акредитив міжнародний лізинг 2 (стр. 1 из 7)

Операції по документарних акредитивах підпорядковані "Уніфікованими правилами і звичаями для документарних акредитивів", розроблені Міжнародною торговою палатою, публікація № 500, редакція 1993 року.

Основні принципи акредитивів:

1. Принцип суворого дотримання документів - банк ретельно перевіряє відповідність тексту наданих банку документів тексту умов акредитиву і здійснює платіж проти документів тільки у разі повної відповідності умовам акредитиву;

2. Принцип суворого дотримання термінів - банк ретельно перевіряє термін надання документів в банк і термін відвантаження товару, який обумовлений в акредитиві, у випадку якщо термін наданих банку документів прострочений і не відповідає межам терміну відвантаження товару то банк може відмовити в здійсненні платежу по акредитиву.

Рис.1. Порядок розрахунків у формі документарного акредитиву

1. підписання контракту;

2. у банк-емітент подається заява на відкриття акредитиву;

3. банк покупця пересилає акредитив в банк постачальника;

4. акредитив передається експортерові;

5. відвантажується товар;

6. екcпортер отримує транспортні документи від перевізника;

7. постачальник надає своєму банку реєстр і інші документи, які підтверджують відвантаження товару;

8. банк експортера перевіряє документи і направляє в банк платника з вказівкою, яким чином зараховується виручка;

9. банк-емітент перевіряє документи, списує гроші по акредитиву з розрахункового рахунку платника і перераховує їх в банк експортера;

10. сума акредитиву зараховується на рахунок постачальника;

11. імпортер отримує документи від банку-емітента;

12. імпортер отримує товар у власність від перевізника.

Список документів, необхідних для відкриття акредитиву:

* заява на відкриття акредитиву;

* контракт;

* документи згідно умов акредитиву;

* документи по заставі або покриттю по акредитиву;

* інші документи, які можуть бути необхідні банку.

Теоретичне питання 2. Особливості лізингу в сфері міжнародної торгівлі

Згідно із законом України "Про фінансовий лізинг" від 14.01.1999 року: Сучасні види міжнародного лізингу класифікуються за різними ознаками таким чином:

1. Залежна від каналу отримання об'єкта лізингу:

• прямий закордонний лізинг, тобто лізингові угоди між юридичними особами рідних країн:

• непрямий закордонний лізинг, в якому орендар та орендодавець є юридичними особами однієї країни, але капітал орендодавця частково належить іноземним фірмам - банкам та лізинговим компаніям.

2. Залежно від ролі орендодавця (лізингової компанії) в угоді:

• експортний лізинг - це лізингові угоди, при яких лізингова компанія купує обладнання у національної фірми і потім надає його закордонному орендарю; у цьому разі постачальник-виробник та лізингова компанія є резидентами однієї країни, а орендар - іншої;

• імпортний лізинг - не лізингові угоди, при яких іноземна лізингова компаній купує обладнання за кордоном і потім надає його вітчизняному орендарю; у цьому разі орендар та лізингова компанія є резидентами однієї країни, а постачальник-виробник - іншої;

• транзитний лізинг - це лізингова угода, при якій лізингова компанія, яка є резидентом однієї країни, купує обладнання у постачальника резидента другої країни та надає його в оренду орендарю - резиденту третьої країни.

3. Залежно від стану об'єкта лізинга:

• лізинг нового обладнання;

• лізинг старого обладнання (second-hand) широко використовується у відносинах із фірмами СРК. Лізингові платежі розраховуються із залишкової вартості майна та розподіляються на строк від одного до чотирьох років. Ця форма мас переваги порівняно з купівлею-продажем обладнання second-hand, тому що гарантією адекватної та безперебійної роботи орендованої техніки є те, що вона є власністю фірми-орендодавця.

Це с важливим особливо стосовно машин та обладнання, які були у використанні, оскільки на цю категорію товарів фірми зазвичай не дають післяпродажних гарантій.

4. Залежно від методу здійснення лізингу або залежно від економічного значення:

• фінансовий лізинг (financial leasing), який передбачає виплату орендарем протягом періоду дії угоди суми, що покриває повну вартість амортизації майна або більшу Ті частину, а також прибуток орендодавця.

Після закінчення строку дії договору орендар може:

• повернути об'єкт оренди орендодавцю;

• продовжити або укласти нову лізингову угоду; причому у цьому випадку лізингові платежі розраховуються із залишкової вартості;

• викупити об'єкт лізингу за залишковою вартістю; у цьому випадку фінансовий лізинг відрізняється від довгострокового кредитування моментом переходу права власності на об'єкт оренди орендарю.

Довгострокову оренду (лізинг) називають фінансовою орендою, оскільки у такі й угоді беруть участь три сторони, одна із яких - лізингова компанія - спочатку фінансує купівлю майна у виробника чи торговця-посередннка, а потім передає його у тимчасове користування лізінгоотримувачу.

Різновидом фінансового лізингу є зворотний лізинг (ліз-бек, lease-back), який передбачає продаж власником, наприклад, промисловим підприємством, частини власного майна лізинговій компанії з одночасним укладанням фінансової лізингової угоди; жодного фізичного переміщення майна у такому випадку не відбувається. В результаті угода є взаємовигідною, оскільки лізингова компанія отримує лізингові платежі, лізингоотримувач може відносити ці платежі на собівартість, а виручкою від продажу обладнання поповнити основний та оборотний капітал. Рентабельність угод зворотного лізингу зв'язана із розміром перевищення доходу від нових капітальних вкладень над вартістю та лізингових платежів.

Угода укладається у такій послідовності:

1) укладається лізингова угода між орендодавцем та орендарем;

2) лізингова компанія купує обладнання в орендаря - власника обладнання;

3) орендар регулярно сплачує орендні платежі згідно з умовами ліцензійної угоди.

Важливі переваги ліз-бек: використання обладнання, що вже експлуатується, як джерела фінансування будівництва нових об'єктів з випливаючою із цього можливістю використовувати інвестиційні податкові пільги та знижки, які є в багатьох закордонних країнах; він є найбільш ефективним та відносно дешевим способом поліпшення фінансового стану підприємства, зокрема стосовно отримання додаткових коштів у ВКВ.

Правовими основами міжнародного фінансового лізингу є Конвенція ООП про договори міжнародної купівлі-продажу (Відень, 1980 р) та Конвенція ЮНЩРУА про міжнародний фінансовий лізинг (Оттава, 1988 p), яка дозволяє учасникам договорів відступати від будь-яких її положень, за винятком трьох зазначених у ній пунктів;

• виробничий (операційний) лізинг (operation leasing), який укладається на строк, менший за амортизаційний період майна. Після закінчення строку оренди орендар може;

• повернути майно власнику;

• укласти нову лізингову угоду.

Рейтинг та хайринг називають операційною орендою, оскільки фактичний строк оренди у цьому випадку нижче нормативного строку служби і об'єкт оренди операційна здається декілька разів, для того щоб орендними платежами від декількох орендарів погасити повністю початкову вартість майна. У цій оренді беруть участь дві сторони - орендар та орендодавець; рейтингові та хайрингові контракти передбачають зобов'язання орендодавців страхувати та здійснювати технічне обслуговування об'єктів оренди; рейтингові та хайрингові ставки порівняно високі, оскільки орендодавач несе ризики, зв'язані з моральним старінням об'єкта оренди та необхідністю здійснювати реновацію після кожної чергової здачі майна в оренду; ці ставки визначаються на базі попиту та пропозиції; орендар може скористатись своїм правом в однобічному порядку із попереднім повідомленням розірвати договір оренди, вибрати нові, удосконалені вид, тип або модель. Оперативна оренда є зручною для орендаря у таких випадках: у зв'язку з виконанням термінового замовлення, при виконанні сезонних робіт, для попередньої експлуатаційної перевірки техніко-економічних показників обладнання з метою його подальшого придбання.

Правовими основами міжнародного оперативного лізингу є положення законодавств країн-учасниць та умови підписаних сторонами договорів Якщо в угоді не обумовлено, право якої країни має застосовуватись при розв'язанні суперечок, не питання вирішується арбітражем, що розглядає суперечку.