Механізм функціонування облігаційного кредиту (стр. 1 из 5)

Тема:

Механізм функціонування облігаційного кредиту

План

1. Методичні вказівки

2. Види облігацій

3. Державні позики

4. Муніципальні позики

5. Корпоративні облігації

6. Ціни облігацій

7. Доходи власників облігацій

1. Методичні вказівки

Особливе місце в структурі форм кредиту та фінансового ринку ринкової економіки обіймає облігаційний кредит. Метою виконання даної роботи є оволодіння основами організації провідного сегменту фінансового ринку і механізмом реалізації облігаційних позик, виробити вміння залежно від умов випуску й обертання класифікувати види облігацій, визначити розмір номінальної, викупної і курсової ціни облігації, обчислювати розміри регулярних купонних платежів, курсову різницю, дисконтний і конвертований дохід власника облігації.

Облігація – різновид цінного паперу, що засвідчує внесення його власником певних коштів і підтверджує зобовязання емітента відшкодувати власникові номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений термін з виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску).

В ринковій економіці облігації стали важливим інструментом мобілізації зовнішніх коштів для довгострокового кредитування галузей і сфер економіки. В Україні їх номінальна мінімальна вартість встановлена у 50 грн. вищі номінали можуть бути лише кратним.

Як об’єкт торгівлі на фондовому ринку і фінансовий інструмент облігації посідають друге місце після акцій в системі мобілізації розрізнених тимчасово вільних фінансових ресурсів.

Закон України «Про цінні папери та фондову біржу» наголошує такі провідні властивості облігацій:

а) облігація є фінансовим документом, що засвідчує позику і зобовязання боржника-емітента повернути взяті у борг кошти. Це означає, що облігація не є титулом власності на майно емітента. Вона становить лише інструмент позики, у якій емітент виступає заставодавцем, боржником, але не співвласником капіталу емітента. Продаючи облігацію, емітент фактично позичає грошові кошти у інвесторів-влісників і зобов’язується повернути їх у вказаний строк у вигляді номінальної вартості облігацій;

б) облігація має визначений кінцевий термін погашення або, як кажуть, строк виплати запозиченої грошової суми та відсотків. У більшості умов емісії облігаційних позик встановлені ставки процентів сплачуються з моменту випуску облігацій і до її погашення;

в) облігаційні позики гарантують власникам облігацій першочерговість сплати процентів (у порівнянні з механізмом виплат дивідендів) та першочергове задоволення інших зобов’язань на випадок ліквідації емітента.

Водночас облігаціям властиві такі вади:

По-перше, облігації не дають їхнім власникам прав участі в управлінні справами емітента та можливості отримати більший дохід від піднесення фінансово-економічної ефективності діяльності емітента.

По-друге, хоч облігація становить тверде боргове зобовязання емітента і тому є більш надійним фінансовим документом, ніж акція, проте й вона в отриманні вказаного доходу створює певні ризики. Облігаційний дохід досить часто піддається впливу різких коливань процентних ставок. А особливо дошкульні втрати власникам облігацій наносить нерівномірна інфляція.

Незважаючи на це облігації стали одним із провідних фінансових інструментів кредитування, в якому емітент облігації виступає заставодавцем, боржником, а власник облігації діє кредитором емітента, інвестором, але не його співвласником.

Стан боргових взаємовідносин кредитора і боржника в облігаційних позиках зумовлює законодавчо закріплені суворі покарання і навіть проголошення емітента банкрутом у випадку невиконання ним боргових зобов’язань перед власниками облігацій. Законом України «Про цінні папери та фондову біржу» передбачаються такі вимоги до емітентів облігацій:

- акціонерні товариства в Україні мають право емісії облігацій на суму, що не перевищує 25% розміру їхнього статутного фонду, і тільки тоді, якщо повністю вже сплачено всі раніше випущені облігації;

- для отримання дозволу на випуск облігацій претендент на емітента повинен бути не збитковим впродовж трьох завершених фінансово-господарських років або з часу утворення, якщо даний строк є меншим трьох років;

- емітент зобов’язаний повністю сплатити статутний фонд на той час, коли він приймає рішення про емісію облігацій.

Для отримання дозволу на емісію облігацій вказана інформація передається до Державної комісії з цінних паперів, там скрупульозно перевіряється й аналізується і лише після цього відбувається реєстрація емітента та надається дозвіл на випуск облігацій. Потенційні інвестори, зі свого боку, перед придбанням облігацій того чи іншого емітента можуть самостійно з’ясувати реальний стан емітента й переконатися у надійності його зобов’язань. Привабливість облігацій для інвесторів спирається на більшій надійності збереження заощаджень, ніж в акціях, стабільності і передбачуваності доходу, але з дещо нижчими можливостями для нарощування капіталу. Реалізуючи облігації на фондовому ринку, емітент офіційно засвідчує свою потребу у позикових коштах і розмір винагороди, яку він погоджується сплатити за них, та термін кредитування банком. До того ж власник облігації не отримує членства в акціонерному товаристві і не набуває права голосу у емітента. Форма стандартизованого одноманітного боргового свідоцтва, що реалізується конкретним емітентом на однакових умовах, робить облігації потенційним предметом торгівлі вже декілька віків.

2. Види облігацій

Залежно від особливих ознакових елементів облігаційних позик на ринку цінних паперів обертаються такі види облігацій:

Ознаки класифікації	Види облігацій
За ознакою емітента	Державні
	Муніципальні
	Корпоративні
	Іноземні
За способом реєстрації руху	Іменні
	На пред’явника
За формою виплати доходу	За фіксованим відсотком
	З плаваючим відсотком
	З дисконтом
	Виграшні позики
За строками випуску позики	Короткострокові (до 1 року)
	Середньострокові (1-5 років)
	Довгострокові (5-30 років)
	Безстрокові
	З правом дострокового погашення
За метою емісії	Фінансування нових інвестиційних проектів
	Рефінансування заборгованості емітента
	Фінансування невиробничої діяльності
За надійністю (наявністю забезпечення)	Забезпечені
	Незабезпечені
За наявністю обмежень обігу	Вільно обернені
	З обмеженим обертанням
	Без обігу

Державні облігації вважаються еталоном надійності, тому що держава має найменший ризик банкрутства. Але чим менший ризик, тим менше підстав для сплати високого відсотку. Ось чому із усіх облігацій, що обертаються на фондовому ринку, державні облігації приносять найменший дохід. Протилежна ситуація, тобто складається максимальна прибутковість облігацій тих емітентів, які викликають найменшу довіру. Наприклад, іноземні компанії нерідко сплачують найвищі відсотки як своєрідну «премію» за підвищений ризик.

3. Державні позики

Державні позики безпосередньо пов’язані з формуванням і використанням державного бюджету. Враховуючи це, державні облігації випускаються десятками видів, в тому числі з найрізноманітніших процентними ставками, різними строками погашення (3, 6, 9 місяців, 1 рік), положення про можливості їхнього довгострокового погашення тощо. Деякі з них, що випущені на дуже короткий термін обігу (до 91 дня), називають казначейськими векселями. Вони розміщуються в ході регулярних аукціонів, які проводяться органами НБУ спільно з уповноваженими на це банками.

У період, коли гроші вже пов’язані, казначейські векселі продаються на вільному вторинному ринку за цінами, що нижчі від їх номіналу. Вкладник, який купив казначейські векселі, отримує дохід пізніше за рахунок різниці між ціною погашення і нижчою ціною придбання. Якщо власник збереже казначейський вексель до настання строку погашення, то сума його доходу складе більшу вартість. Ніж величина фіксованого щорічного відсотка.

Емітентом державних облігацій від імені уряду виступає Міністерство фінансів або державне казначейство. Обов’язковим генеральним агентом з обслуговування і погашення випусків внутрішніх державних позик виступає Національний банк України, який право розміщень облігацій передає тільки визначеним банкам – резидентам. Зокрема, кожен випуск державних облігацій реалізується генеральним агентом НБУ через черговий аукціон шляхом подачі уповноваженими банками заявки на закупівлю облігацій. Банківські заявки можуть бути двох видів:

По-перше, конкурентні заявки, в яких вказується кількість і ціна придбання пакету облігацій, який хоче придбати банк. При цьому заявка задовольняється лише в тому випадку, коли ціна, що вказана в ній, буде вищою від ціни відсічення. Ціна відсічення – це встановлена емітентом ціна, яка характеризує визначену вартість дисконтова них облігацій, вище якої державі вже не вигідно брати гроші в борг.

По-друге, неконкурентні заявки, в яких вказана кількість придбання облігацій за середньозваженою ціною аукціону. За такою заявкою задовольняється вимога у повному обсязі, а середньозважена ціна визначається як сума добутків кількості облігацій на їхню ціну за кожною заявкою, поділена на загальну суму проданих облігацій.