Київський національний університет культури і мистецтв
Інститут кіно і ТБ
Кафедра режисури і ТБ
Ї
„Режисура репортажу”
Робота студентки ІІ курсу
групи ТБТ-З1,
Людмили Михно
майстерня В.Михайлова
і В.Образа
Репортаж (від французького reportage, що в свою чергу походить від лат. reportо — повідомляю) — інформаційний жанр журналістики, предметом якого є цікаві події. Автор повинен бути очевидцем, а ще краще — учасником події, що може являти собою яскравий епізод чи факт дійсності (мітинг чи демонстрацію, військовий парад, спортивні змагання, сесію Верховної Ради чи органу місцевого самоврядування, ліквідацію аварії чи наслідків стихійного лиха тощо).
З’явившись в надрах друкованих органів масової інформації, особливого розвитку репортаж набув на радіомовленні та телебаченні, де його часто транслюють в прямий ефір. У такому випадку репортаж — завжди імпровізація, потребує від журналіста глибоких знань, фахових навичок, винахідливості й дотепності. Але імпровізаційний характер не виключає, а навіть передбачає попередню підготовку до репортажу.
Репортаж може включати в себе діалоги (монологи) з учасниками події, авторські відступи і коментарі, мальовничі описи окремих елементів події, характеристики її героїв, пейзажні картини тощо.
Репортер в репортажі виступає головною фігурою, він зображує подію крізь призму власного розуміння. Як правило, репортаж має інформаційно-аналітичне забарвлення.
Режисурою репортажу зазвичай опікується автор сюжету — журналіст, репортер. І принцип цієї режисури можна зосередити у таких моментах процесу зйомки:
— пошук суті події, тобто кульмінації;
— показ людей, які беруть участь в події;
— показ людей чи предметів, які створюють атмосферу (вони другорядні учасники);
— відображення „розвитку” події („Що відбувається? Як відбувається?)
***
Особливо цікавими мені видалися в режисерському плані лаконічні на американський манер правила створення репортажу, запропоновані І.Фенгом („Робота телеоператора служби новин”, 1993)
-2-
1) Кожен кадр має включатися обґрунтовано, його тривалість мусить бути оправданою;
2) Оскільки сюжет — поєднання звуку та зображення, то після довгого озвученого уривка краще всього дати зображення та природній звуковий фон (інтершуми). Завдяки цьому варіюється ритм та зберігається інтерес глядачів;
3) Кадри варто розміщувати логічно. Основний набір: ЗГП, СРП, КРП; за змогою їх слід змінювати місцями;
4) Зображення та слово не мають конкурувати одне з одним за увагу аудиторії. Якщо важливий дикторський текст, він має доповнюватися нейтральним відеоматеріалом. Коли важливий відеоряд, то не можна насичувати текст фактами і подробицями... Хай деякий час переважають зображення і шуми;
5) Обличчя та голоси людей найбільше відображають суть явища. Не забудьте зробити акцент на міміці, жестах та тоні голосу.
Багатий інструмент режисури тут — це композиційна побудова (рух камери, ракурс, внутрішньокадровий монтаж, КРП, деталь, темп, ритм, колір, світло тощо). Та най-най головнішою основою, синтезом зображення телережисури є МОНТАЖ. Монтаж в хроніці дещо спрощений (С.М. Ейзенштейн навіть називав його „низьким”). Це пояснюється тим, що в процесі розмови інформативними є сенс діалогу, інтонація, міміка, жести. Логічний монтаж, що не знижує документальності сюжету, — стандарт для репортажу. Поєднання двох зображень, в результаті чого „стик” спричиняє значний вплив на смисл кадрів (чи зовсім його „перевертає” — „ефект Кулішова”), також можна зустріти в репортажах. Нерідко в такий монтаж включають кінохроніку чи відеоархів.
Можна застосовувати різномасштабні різкі переходи — „скачки”, швидкі „від’їзди” чи „наїзди”. Приміром, на екрані дорога, вдалині щось темніє — одразу КРП: труп людини. За допомогою такої склейки ніби звучить вигук: „Ох!”. Іноді свідомо „рубають” стики, роблять їх грубішими. Часто цей
-3-
прийом використовують в сюжетах про надзвичайні події (програма „Ситуація”). Незавершеність фраз, уривчастість відеоряду ніби підкреслює, що зйомка проходила в ненормальних умовах, що оператору неможливо було знімати „правильно”. І все ж головне в інформаційному монтажі — не втратити характер документу. Це фактично єдине обмеження, інших табу на використання якихось прийомів тут немає.
СЛОВО. Коментар звичайно „будується” як нехудожній текст. Співвідношення його з відеорядом полягає в ритмічному поєднанні (щоб текст не відволікав від зображення, і, навпаки, щоб зображення не відволікало від тексту).
***
ВИБІР ТЕМИ.
Ми - звичайні оповідачі, і ми зобов’язані робити наші матеріали простими та зрозумілими. Краща порада: тележурналісти повинні висловлюватися так:
- Повідомляти
- Нагадувати
- Потім нагадувати, що Ви нагадали
Це насамперед стосується сюжету новин. Потрібно пам'ятати один основний факт — у глядача є тільки одна можливість зрозуміти те, що ви сказали. На відміну від читачів газети, телевізійні глядачі не мають можливості повернутися і переглянути сюжет, щоб повторно спробувати зрозуміти плутанину в словах. Вас чують єдиний раз і якщо ви виражаєтесь недохідливо, то втрачаєте аудиторію. Ви ризикуєте втратити глядачів, можливо, на дуже довгий час, можливо, навіть назавжди. Слід розвинути навички написання повідомлень, щоб привертати увагу глядачів до екрана стилем, робити вашу історію ясною і легкою. Це означає, що ви мусите чітко усвідомити суть теми. Маститий журналіст може впевнено сказати: "Я це знаю!". Однак дуже легко забути прості і прямі правила.
-4-
Пам’ятайте ці основні ключові пункти:
• У глядача є тільки одна можливість зрозуміти те, що Ви сказали;
• Робіть вашу історію ясною, легкою і зрозумілою;
• Повідомляйте, нагадуйте, а потім нагадуйте те, що ви їм нагадали;
ДОСЛІДЖЕННЯ.
• Дотримуйтесь основи - Що, Коли, Де, Чому і Як
• Здійснюйте дослідження належним чином
• Обирайте придатні факти
ЗЙОМКИ.
Коли Ви написали текст, то варто добряче поміркувати, чим його проілюструвати. Утруднення буде, ймовірно, у наступному:
Синхрон
Стенд-ап
Начитка тексту
Вам, напевно, знадобиться уявити картинку заздалегідь. Ніякий знятий план не може тривати менше, ніж три секунди — тоді це повноцінні плани для монтажу.
Є безліч обмежень при монтажі, так що ви повинні знімати досить матеріалу про всяк випадок. Прохайте, щоб оператор зняв статичні плани принаймні в три секунди довжиною (тобто не панораму - «panning», і не наїзд-від'їзд - "zooming"). (Оператори можуть стати вашими кращими друзями, якщо ви в роботі питатимете їхньої поради, але вони можуть послати вас подалі, якщо ви спробуєте диктувати їм). Репортер - керівник знімальної групи. Незалежно від того, наскільки досвідчена команда, ви повинні взяти зйомки під свій контроль. Тому необхідно досить добре знати особливості роботи телекамери, щоб істотно поліпшити знімальні можливості.
Матеріал, що ви знімаєте, має бути розбитий на частини і бути послідовним. Перші кадри ілюструють загальні сцени з різних кутів зору. Початкові кадри повинні закріпити в голові глядача загальну картину події, деяку глибину створюють середні плани, а більш пізні плани концентруються на великих зображеннях,
-5-
адресних планах і деталях. Вітається переміщення знімальних планів у їхній хронікальній послідовності. Кількість планів, що вам потрібно зняти, – нестала величина, але, як правило, ви можете керуватися співвідношенням, як мінімум, 5:1 (тобто на п'ять знятих планів — тільки один монтажний). Є винятки – та вони нечисленні.
У знімальної групи має бути штатив. Репортер вирішує, коли оператору знімати з рук, а коли зі штатива. Зйомка з рук незмінно спричиняє хитливе зображення — змінюється його масштаб, і об'єкти постійно блукають.
Не вагайтесь наказати повернутися назад та зняти повторно, тому що саме ви вирішуєте, як робити сюжет належним чином. При записі «стенд-апа» не втрачайте можливість використовувати на тлі специфічні образотворчі об'єкти, що підходять вам за змістом сказаного. Наприклад, щогла судна за вами, мабуть, відповідає репортажу з порту. І намагайтеся використовувати несподівані особливості об'єктів.
Наполегливість та ініціатива – основні характеристики процвітаючого телерепортера.
Ключові моменти:
• Завжди знімайте досить відео;
• Використовуйте досвід знімальної групи, але пам’ятайте про можливості знімальної техніки;
• Відстоюйте свої права щодо керування зйомками.
ПОЯВА ПЕРЕД ТЕЛЕКАМЕРОЮ.
"Стенд-ап" - важлива частина. Підносьте глядачам свій стенд-ап з гідністю, навіть у поспіху — поспішаєте, не поспішаючи. Використовуйте штатив завжди, коли це можливо - це зробить вас більш упевненим щодо виконаної роботи. Намагайтеся не захоплюватися частими стенд-апами, але, якщо ви їх робите, то дублюйте стенд-апи перед камерою стільки разів, скільки це необхідно для найкращого результату. Навіть високі професіонали звичайно роблять це більше одного разу. Це потрібно насамперед для того, щоб не показувати ті ваші
-6-
особливості, що могли б дратувати глядача. Як і в інших аспектах телевізійного процесу, тут є очевидні пастки. І через те, що вони занадто очевидні, хтось таки потрапить в них:
Не встановлюйте світло так, щоб воно сліпило лінзу камери, і не створюйте величезні тіні, що відбиваються на предметі. Також важливо використовувати висвітлення, щоб створити глибину. Не дозволяйте фоновому висвітленню бути настільки ж яскравим, як предмет, тому що зникне глибина. Коли Ви знімаєте фронтально до тла, не дозволяйте предмету (чи собі) бути так близько до нього, щоб з ним не зливатися. Наприклад, не ставайте навпроти стіни. Не показуйте те тло, яке можна зустріти де завгодно, приміром, банальну цегельну стіну чи поле. Найбільш кепське явище — це склероз, коли ви не можете запам'ятати частину свого виступу перед камерою. Отож перед зйомкою повторіть його кілька разів, і спробуйте запам'ятати ключові слова у фразах.