ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ОСНОВИ СТАНДАРТИЗАЦІЇ
1.1 Місце стандартизації в суспільстві
1.2 З історії стандартизації
1.3 Основні поняття стандартизації
1.4 Міжнародні організації зі стандартизації
РОЗДІЛ 2. ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ СТАНДАРТИЗАЦІЇ БІБЛІОТЕЧНОЇ ТА ВИДАВНИЧОЇ СПРАВИ В УКРАЇНІ
РОДІЛ 3. ПРАВОВІ ЗАСАДИ І МЕТОДИЧНІ ВАДИ СТАНДАРТИЗАЦІЇ
РОЗДІЛ 4. ТИПОВІ ВИПАДКИ ПОРУШЕНЬ ВИДАВНИЧИХ СТАНДАРТІВ У СУЧАСНИХ УКРАЇНСЬКИХ ВИДАННЯХ
4.1 Газетні видання
4.2 Журнальні видання
СПИСОК ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТОК 1
ДОДАТОК 2
ВСТУП
Створення перших рукописних книг на нашій планеті, що розпочалося слідом за винайденням кожним народом свого письма, сягає сивої давнини й оповите захоплюючими легендами. Навряд чи вдасться комусь з нинішніх чи майбутніх поколінь об’єктивно дослідити питання про те, який з народів, чи котра з особистостей була першопрохідцем у цій справі. Адже такий дивовижний набуток людської культури як книга створився не відразу і не завдяки чиємусь генію, а став результатом довготривалого поступу цілих народів трудним шляхом виживання й пізнання сутності дарованого Богом людського буття.
Кожне нове покоління намагалось внести свій вклад у цей розвиток. Так з’являлись нові технології для створення рукописів, а в подальшому розвитку і книг. Та перші книги хоч і набували схожості з сучасними дуже різнились поміж собою. Вони були виготовлені різними способами, мали різну величину, розмір шрифту та тому подібне. Людям стає зрозуміло, що спільні риси книг полегшать не тільки їх створення, а й читання. Адже деякі формати книг були занадто великі. Так починається створюватись перші стандарти. Це значно полегшує поліграфічний процес для тих, хто створював книги.
Людство зрозуміло, що і єдина міра ваги, довжини ,часу і т. п. полегше життя. Стародавні хетти ще 40 століть назад будували однакові міста. Так у 2700 р. до н. е. у Китаї була відома «Система п’яти мір». У стародавньому Єгипті також мали свої стандарти що до розміру цегли. В Україні стандартом був «золотий пояс» Святослава, який був певною мірою довжини.
У 1875 р. представники 17 держав прийняли «Міжнародну метричну конвенцію» і заснували «Міжнародне бюро Мір і Ваг». В комуністичному Радянському Союзі 15 вересня 1925 р. було створено «Комітет зі стандартизації при Раді Праці й Оборони», який мав затверджувати обов’язкові для всіх галузей господарства. Це дало поштовх у розвитку радянської стандартизації. Так через рік після розпаду Радянського Союзу, у 1992 р. був створений науково-дослідницький інститут стандартизації, сертифікації та інформації. Більшість стандартів залишилась як «спадок» від радянського Союзу. Та з часом приймались нові, вже винятково українські стандарти. Та ми досі користуємось тими стандартами, які були запроваджені уколись. Можливо через багато років наступні покоління будуть користуватись тими ж стандартами, що і ми зараз. А можливо і ні. Адже з розвитком технологій з’являються стандарти, спеціально для них. Багато стандартів забуто в наш час, бо те, для чого вони були запроваджені вже немає. Хто знає, як буде розвиватись технологія далі. Стандарти мають змінюватись. Адже у наш час немає такої міри довжини, як «золотий пояс»
1. Основи стандартизації
1.1 Місце стандартизації в суспільстві
Нині стандартизації намагаються надати рівень теорії та науки, оскільки вона є не тільки наслідком діяльності людей, а й дії самої Природи (рух планет по орбітах, пори року, чергування дня і ночі, періодична система хімічних елементів, зовнішній вигляд людей (наприклад, два ока, два вуха), біоритми живих істот тощо). Стандартизація усуває випадковість і невпевненість у діях людей, вона дає змогу захистити суспільство від додаткових витрат й нераціонального використання різних видів ресурсів. Вона спрощує розв'язання виробничих проблем, оскільки більшість з них типові. Із стандартизації випливає таке важливе поняття, як довіра, оскільки вона закладає міцні основи повторюваності й чіткого порядку дій.
Всупереч уявленню про стандарти, як про щось шаблонне, консервативне, обмежене, стандартизація сприяє вільному розвитку суспільства, оскільки обмежує рух у гірший бік, вносить порядок у дії й думки людини, спрощує й роз'яснює складні ситуації, забезпечує умови для їх взаєморозуміння та безпеки.
До початку 20 - 30-х років нашого століття стандартизацією займалися переважно інженери і техніки, причому вона не була основним їхнім
заняттям. Нині ця діяльність у більшості країн світу поставлена на планову, державну основу, вона є професійною справою, видом занять, прямим обов'язком спеціалістів. Стандартизація стала дієвою підоймою вдосконалення організації суспільного виробництва, прискорення науково-технічного прогресу. Отже, сьогодні стандартизація - це одне з вагомих підтверджень єдності людської цивілізації.
Щороку 14 жовтня світова науково-технічна громадськість відзначає Міжнародник день стандартизації.
В умовах децентралізації зв'язків і управління господарством, переходу права приймання найважливіших техніко-економічних рішень від міністерств (відомств) до підприємств стандартизація стає найважливішим і єдиним фактором забезпечення технічної єдності та взаємозв'язку у процесах створення і застосування продукції, її сумісності і взаємозамінності, механізмом впровадження досягнень науково-технічного прогресу.
1.2 З історії стандартизації
Справжній фахівець повинен знати історію і проблеми тієї галузі, в якій він бажає вдосконалюватись. На жаль, історією стандартизації ніхто в Україні до цього часу не займався, є лише окремі відомості про її виникнення і розвиток.
Люди давно зрозуміли переваги направленого обмеження, що забезпечує єдність методів і зручність виготовлення та застосування виробів. Наприклад, археологи виявили, що стародавні хетти сорок століть тому застосовували єдині зразки у забудові своїх міст. За 2700 р. до Н.е. в Китаї була відома "система п'яти мір". Одиницею цієї системи була відстань між двома вузлами бамбукової жердини, яка при використанні її як стріли видавала певний звуковий тон.
У Стародавньому Єгипті за фараона Тутмоса Ι для будівництва застосовували стандартну цеглу (410 х 200 х 130 мм). За додержанням визначених розмірів цеглин стежили спеціальні чиновники.
Стародавні римляни також застосовували цеглу стандартних розмірів; вони встановили єдиний діаметр труб для водопроводів - п'ять пальців (95 мм).
У XV ст. у Венеції будували судна з однаковим оснащенням Це давало можливість плисти з однаковою швидкістю, а під час бою триматися разом.
"Золотий пояс" великого князя київського Святослава Ярославовича (XI ст.) правив за зразкову міру довжини.
Перші відомості про стандартизацію у східнослов'янських народів датуються 1555 р. У Росії за Івана Грозного спеціальним указом було встановлено постійні розміри гарматних ядер і введено калібри (кружала) для перевірки цих розмірів.
Метрологічною реформою Петра І в Росії було введена англійські міри, що набули найбільшого поширення на флоті і в кораблебудуванні, - фути, дюйми.
У 1845 р. в Німеччині уніфіковано ширину залізничної колії, а в 1870 р. визначено єдиний розмір цеглин для всієї країни. У 1875 р. в Парижі представники 17 держав прийняли Міжнародну метричну конвенцію і заснували Міжнародне бюро мір і ваги.
15 вересня 1925 р. в колишньому СРСР створено Комітет із стандартизації при Раді Праці й Оборони, який мав затверджувати стандарти, обов'язкові для всіх галузей народного господарства.
У повоєнні роки стандартизація поступово починає відставати від вимог народного господарства. Приведений у дію арсенал бюрократичних методів управління позитивного ефекту не дав: застійні явища в народному господарстві посилювались, економіка країни дійшла кризового стану. Розпад СРСР сприяв виникненню потреби нового підходу до розвитку стандартизації в незалежних державах, що утворилися.
Державним комітетом України зі стандартизації, метрології та сертифікації у 1992 р. створено Український науково-дослідний інститут стандартизації, сертифікації та інформатики (Укр НДІССІ). З 1992 р. працює Міждержавна рада із стандартизації, метрології та сертифікації.
1.3 Основні поняття стандартизації
Визначення терміна "стандартизація" пройшло довгий еволюційний шлях. Раніше це поняття називалось "нормалізацією", від латинського "погта" - взірець.
Протягом кількох століть "нормальним", "стандартним" здебільшого визначали сіре, буденне, нецікаве. Тому термін "стандартизація" тривалий час мав подвійний зміст. Нині стандартизацію визначають як діяльність з метою досягнення оптимального стулена упорядкування в певній галузі шляхом встановлення положень для загального і багаторазового використання щодо реально існуючих чи можливих завдань.
Робота із стандартизації провадиться в міжнародному масштабі, у межах СНД, України, галузі народного господарства, об'єднання, підприємства.
Міжнародна стандартизація — стандартизація, участь в якій є відкритою для відповідних органів всіх країн. Результатом її є міжнародні стандарти, що використовуються країнами-партнерами у розв'язанні питань національної стандартизації для полегшення науково-технічних і торговельних зв'язків.
Міждержавна стандартизація — це загальна система стандартизації (у межах країн колишнього СРСР), застосовувана незалежними державами, що провадять узгоджену політику я цій галузі.
Національна стандартизація — стандартизація, що здійснюється на рівні однієї конкретної держаки.
Досягнення науки і техніки в основному фіксують у нормативних документах. Нормативний документ — документ, що установлює правила, загальні принципи чи характеристики щодо різних видів діяльності або їх результатів.
До нормативних документів із стандартизації належать: стандарти, технічні умови, керівні документи.