"Розкрутка" інформаційного приводу. Цей етап фактично є пропагандистською кампанією. Базові сучасні технології пропаганди докладно розглянуті далі. Проте врахування вимог зворотного зв`язку важливе й під час звичайних пропагандистських кампаній, у спеціальних інформаційних операціях воно набуває ще більшого, сказати б, ключового значення. Приводом або метою написання матеріалу поданому у додатку Е було визначення місця транспорту в сучасному житті громадян та з’ясувати ситуацію, яка склалася в місті Суми щодо пасажирських перевезень. Для розкриття мети знадобилося безпосереднє спілкування з Володимиром Дудченко, заступником начальника Головного управління промисловості та розвитку інфраструктури, який роз’яснив ситуацію.
2.3 Ідея. Зміст. Задум-тема-концепція-ідея журналістського твору
Породжуюча модель творчості – це уявлення про художні риси твору і саме це уявлення і керує творчою поведінкою людини.
Розмитість уяви про журналістський твір – це результат злиття уяви про три види текстів:
- оповідання чи новели – продукт художньої творчості;
- художньо-публіцистичні;
- інформаційні.
Інформаційний продукт, окрім порівнянню по матеріалу в якому вони втілені: тексти, фото, кадр, звук, порівнюються ще по семантиці, по прагматиці, по синтаксису.
Основою інформаційного продукту є твір. Це продукт мовної діяльності автора, найчастіше закріплений у тексті. Текст – це графічно-знакова структура твору.
Всі тексти – результат переробки інформації, тобто відомостей отриманих творцем в дійсності. Відповідно саме вони відображають у знаках дійсність: той чи інший аспект дійсності з тією чи іншою точністю, повнотою, глибиною.
Тому творці знаходяться з дійсністю в семантичних зв’язках. Формує ці зв’язки в поняття тема.
Тема – коло подій, життєвих явищ, змальованих у творі в організаційному зв’язку з проблемою, яка з них постає і потребує осмислення.
Всі тексти будучі призначеним для задоволення тих чи інших потреб суспільства мають певне соціальне і культурне значення, тобто є цінністю. Виходячи з цього будь який текст вступає в прагматичні зв’язки з дійсністю, які реалізуються через споживання твору реципієнтами. Ці зв’язки фокусуються у понятті ідея.
Ідея – емоційно-інтелектуальна пафосна спрямованість твору, яка приблизно може бути схарактеризована як провідна думка, ядро задуму автора. Ідея в сфері справжньої творчості на жодному з етапів творчого процесу не існує поза яскравими уявленнями почуттєвої враженості, емоційної збудженості, які є складниками творчої уяви митця.
3 типи зв’язку (семантичний, прагматичний, синтаксичний) проявляються в тому, що будь який текст має досить складну будову – об’єднує в собі організовану за допомогою певних правил певним чином – упорядковану множинність елементів різних рівнів. Як результат текст стає носієм синтаксичних зв’язків, які виникають між ними єдиним цілим і окремими його елементами.
Синтактика твору завжди орієнтована на сприйняття аудиторії для якої твір призначається, тобто реалізується через зміст.
Зміст – це:
1) те про що говориться, розповідається десь;
2) те що описується, зображується;
3) перелік частин, оповідань, розділів.
Зміст визначає як внутрішню суть певного явища так і його ідею. Він не існує окремо від форми – це спосіб існування та зовнішнього виявлення певного явища. Для прикладу розглянемо публікацію в газеті “В двух словах” (додаток А) – “Рядки, написані серцем”. Темою якої є розповідь про видатну поетесу, уродженецю Сумщини відому під псевдонімом – Людмилу Ромен. У статті описане життя та творчий шлях, становлення її як особистості. Тема публікації повністю розкрита. Задум втілений у темі.
Ідея – готування до друку чергової збірки Людмили Ромен “Вірую”, що і послужило пафосної спрямованості твору.
Зміст даного матеріалу повністю передається та розкривається через комунікативні канали. Взагалі, концепція публікації – цілісна і не потребує додаткового втручання.
2.4 Факт. Фактичність. Ситуація. Джерела та способи нагромадження фактів
Фактологічне забезпечення твору є матеріальною основою для утворення теми, розробка якої власне пов’язана з вибором фактів, утворення фактологічної системи твору, розташуванням фактів (розробкою композиції).
Факт – відображені у свідомості сторони дійсності різного рівня узагальнення і різного предметного змісту.
Критерієм поділу змісту на факти є поняття – тема. Оскільки будь-яке поняття є ієрархічно-організованою системою ознак – понять, то система фактів твору теж має ієрархічну організацію. Факти 1 рівня – ілюструють ознаки, які становлять основу поняття-теми. Кожне поняття-ознака може мати свої ознаки, які забезпечуються фактами 2 рівня.
Кожен факт має якісну характеристику (правдивість, типовість, соц-політичну значимість, ідейність, точність, доречність). Важливий також обсяг фактажу – кожна тема для її розкриття вимагає певної кількості фактів.
За функціями факти: 1) вхідні – в основі теми; 2) деталізуючі (ілюстративні та аргументативні) – уточнюють зміст; 3) вихідні – результат авторських міркувань; 4) посилкові – на які автор посилається в примітках.
Логіка тематичного відбору фактів залежить від: редакційного завдання, поставленого перед автором – виробничої мети в конкретній редакційній ситуації; комунікативного завдання – комунікативної мети, залежної від ситуації, тобто місця і часу написання і поширення твору, потенційної аудиторії.
Основою фактологічної структури твору є логіко-поняттєві й асоціативні зв’язки між фактами. Фактична структура – відносна річ, оскільки те, що для автора – факт, для читача може і ні. Членування змісту на факти залежить від об’єктивних факторів (видільна роль рубрики, заголовка, ахітектонічні елементи, мовні засоби тощо), і суб’єктивних: читач вважає фактом щось цікаве для нього, хоча в тексті це не виділено як факт.
Критерії виділення фактологічної структури: тематична однорідність фактологічного членування змісту – виділення фактів, які стосуються теми; логічно- категоріальна однорідність членуванняу межах заданої теми – факти мають бути одного рівня узагальнення. Будучі відносно стійкими в часі, факти довготривалих процесів, як правило, важче виявляються, тому що інтерес споживачів до такої сталості втрачається. Відповідно журналіст повинен підсилювати цю цікавість – випити факт. Підживлення цікавості – давати узагальнену інформацію.
Факти, які потрапили у лоно журналістського спостереження важливо розрізняти вперше за ступенем соціальної значимості, під якою прийнять розуміти – масштаб події, співвідношення події з інтересами і потребами більшості соціуму.
Розглянемо, як приклад, додаток Б. Факт цієї замітки визначається його назвою, тобто фактом виступає політична корупція на Сумщині. Розкривається за допомогою роз’яснення чи тлумачення поняття “політична корупція” .
У додатку В з інтригуючою назвою публікації “Як потрапити в Печеру” фактом виступає вихід “у світ” нової книги Аркадія Поважного - “Печера”. Про це повідомляється ще у ліді.
Додаток Г. Фактом цієї публікації послужила виставка декоративно-ужиткового мистецтва (вишивка, бісероплетіння), на якій були представлені творчі роботи учнів 6-9 класів Загальноосвітньої школи № 7.
У наступному додатку Д факт також передається у назві, як і в додатку В. Отже – бюджет міста Сум на 2007 рік сформований, але не затверджений.
2.5 Методи збирання інформації
Як було вже встановлено, журналістика — це передусім збирання інформації. Лише на базі зібраної зовнішньої інформації можливе виготовлення внутрішньої інформації, тобто створення власної концепції подій. У переважній більшості випадків журналістика займається пошуком новин та інформаційних джерел, оприлюдненням та публікацією тобто, донесенням до публіки повідомлень.
Існує лише три методи збирання зовнішньої інформації:
1) спостереження,
2) вивчення документів і джерел,
3) інтерв'ю.
Спостереження — пасивний метод збирання інформації. Сутність його
полягає в тому, щоб, дивлячись, помічати когось або щось. Журналіст мусить бути пильним, уважним до деталей спостерігачем. У багатьох випадках спостереження є початковим етапом підготовки матеріалу, є поштовхом, який народжує потім обширнии задум статті чи нарису, призводить до журналістського розслідування. Але, як правило, завжди в значному журналістському матеріалі наявні елементи, джерелом якого є метод спостереження. Це все те, що побачене власними очима журналіста: портрети, інтер'єри, пейзажі тощо.
Існують такі типи спостережень, як відкрите і приховане, включене і невключене. Сутність їх полягає в тому, що журналіст стає на певний час членом якого-небудь колективу, організації, закладу, установи, щоб досконало вивчити їх діяльність.
Відкрите спостереження передбачає обізнаність навколишніх з тим, що їх вивчають, приховане – дає авторові майбутнього журналістського твору більше можливостей для ознайомлення з дійсним станом справ, гарантує неупереджене ставлення до нього членів колективу.
Включене спостереження передбачає зарахування журналіста на штатну посаду й виконання ним самим певних службових обов'язків. Невключене дає можливість вивчення ситуації ззовні, але забезпечує більш широке ознайомлення журналіста з об'єктом вивчення, можливість побувати в різних структурних підрозділах великої фірми чи установи.
Вивчення документів і джерел — важливий етап робото журналіста над складними, не репортерськими, а аналітичними матеріалами. Як відомо, однією з найважливіших ознак журналістики як масово-інформаційної діяльності є документалізм. Якщо спостереження (так само, як і інтерв'ю) постачає журналістові суб'єктивні знання, то документи, навпаки, дають точну, об'єктивну інформацію.