Певні особливості мають й способи приховування злочину. Часто вживаються заходи для знищення, маскування і фальсифікації слідів на місці злочину (рукавички, покриття долонь рук лаком або обезжирюючим розчином, взуття більшого розміру або жіноче, зміна зовнішнього вигляду або призначення предмета крадіжки, знищення маркувальних і номерних знаків, обмова співучасників, створення фальшивих алібі тощо) [9].
Відомості про спосіб учинення крадіжки дозволяють визначити деякі особливості особи, яка вчинила даний злочин (стать, вік, рід занять тощо). Так, проникнення у житло шляхом злому підлітками здебільшого здійснюється з застосуванням різних знарядь, тоді як «безінстру-ментальний» спосіб (удар плечем, ногою, рукою та ін.) неповнолітніми застосовується досить рідко. Для підлітків характерним способом учинення крадіжки є «вільний доступ» у квартири родичів, знайомих, друзів, іноді використання ключа, отриманого від потерпілого або шляхом обману малолітніх дітей.
Одним з елементів криміналістичної характеристики крадіжок є відомості про типові сліди та інші джерела. Механізм утворення слідів під час учинення крадіжок обумовлюється характером взаємодії злочинця з оточуючою матеріальною обстановкою. На місці події сліди залишають: а) злочинець (сліди рук, ніг, зубів, губ, крові, слини, інших виділень, губної помади, мікрочастинок одягу і взуття, запахові сліди та ін.) та б) знаряддя злочину. Так, «безінструментальний» метод злому вхідних дверей характеризується значним пошкодженням поверхні дверей та дверної коробки, петель, замків, наявністю відбитків підошов взуття тощо. Характерними ознаками віджиму дверей і дверної коробки є наявність на чільній і засувній планці замка пошкоджень у вигляді вдавлених слідів від робочої частини знаряддя злому. Застосування злочинцями так званого методу «царської горілки» передбачає наявність слідів кислотної дії у вигляді плавлення і крапель металу (киплячої рідини) із замкової шпари і відповідних плям на підлозі під дверима. Сліди свідчать про певні на-вичкі, звички та інші якості особи злочинця. Крім того, на самому злочинцеві (на тілі, одязі, взутті) та на використовуваних ним знаряддях також можуть залишитися сліди з місця події і від злочинних дій (пошкодження, нашарування фарби, штукатурки, ґрунту, металевих ошурків чи дерев'яної тирси, волокон тканини тощо).
У криміналістичній характеристиці крадіжок особливе місце посідають відомості про особу злочинця. Злочинців, які вчиняють крадіжки, можна умовно поділити на дві групи:
1) професіональні злодії, для яких крадіжки є основним джерелом існування. Як правило, такі особи раніше були судимі за аналогічні злочини і в цьому сенсі злодійська діяльність — одна з найбільш сталих і «рецидивонебезпечних». Вони ж очолюють злочинні формування k мають певну спеціалізацію («карманники», «техніки» проникають у приміщення, використовуючи «відмички» або підбираючи ключі, «слюсарі» і «шніфери» — шляхом злому дверей і засувних пристроїв; «склярі» — виставляючи або видавлюючи віконні стекла);
2) особи, які вчинили крадіжку через якісь конкретні обставини, що склалися (залишені без догляду особисті речі громадян або без належної охорони матеріальні цінності, незамкнені двері квартири чи автомашини тощо). Ці особи викрадають предмети, що перебувають на виду (в основному невелику кількість), і намагаються швидко залишити місце крадіжки.
Дані криміналістичних характеристик крадіжок свідчать про якісні зміни злочинного середовища. Спостерігається значне омолодження квартирних злодіїв, середній вік яких становить 25 років (лише п'ятий з числа засуджених за крадіжки був старший 29 років). У той же час серед засуджених за крадіжки державного і колективного майна вдвічі більше питома вага осіб середнього віку (30- 49 років). Майже половина крадіжок вчиняється злодійськими групами з розподілом ролей між членами і відповідною «технологією» підготовки, вчинення і приховання даних злочинів (наводка, збір інформації, відпрацювання плану, розподіл функцій виконання, збут краденого).
У криміналістичній характеристиці крадіжок особистого майна громадян слід виділити такий елемент, як особа потерпілого. Взаємозв'язок «злочинець — потерпілий» часто посідає ключове місце у виявленні різноманітних обставин. У криміналістичній характеристиці крадіжок головним чином акумулюється інформація про потерпілого та його поведінку, що дозволяє дійти висновків про специфіку його взаємовідносин зі злочинцем, спосіб виникнення цього зв'язку. Так, важливого значення набувають відомості щодо потерпілого, якими міг скористатися злочинець під час підготовки і вчинення квартирної крадіжки (майнове становище, місця схову грошей чи коштовностей, тривала відсутність тощо). При цьому особливо виділяються дані про віктимну поведінку потерпілого (безтурботне ставлення до охорони свого житла від злочинних посягань, нерозбірливість і довірливість до незнайомих людей, демонстрування забезпеченого побуту, систематичне публікування об'яв про купівлю-продаж дорогих предметів чи коштовних речей, звичка мати при собі значні суми грошей).
Основні обставини, які слід встановити під час розслідування крадіжок, такі:
а) факт таємного викрадення майна;
б) місце, час та умови вчинення крадіжки;
в) предмет крадіжки (що викрадено злочинцем), його вартість, ознаки;
г) спосіб вчинення крадіжки, технічні засоби, які були застосовані для таємного викрадення і приховання;
ґ) тривалість перебування і конкретні дії злочинця на місці крадіжки;
д) суб'єкт крадіжки (ким воно вчинено), винність у її вчиненні, мотиви поведінки;
е) наявність злочинної групи та роль кожного з її членів; є) спосіб, час та місце збуту вкраденого;
ж) обставини, що сприяли вчиненню крадіжки;
з) обставини, що впливають на ступінь і характер обвинувачення.
У кожному конкретному випадку може виникнути необхідність у встановленні й інших важливих по справі обставин.
5. Ообливості розслідування кишенькових крадіжок
Справи про кишенькові крадіжки збуджуються зазвичай в результаті затримання злочинця на місці злочину або за заявою потерпілого, коли злочинцеві удалося сховатися.
При затриманні на місці злочину основне завдання слідчого полягає в перевірці причетності затриманого до крадіжки, виявленні і процесуальній фіксації доказів.
Найбільші труднощі викликає розслідування кишенькових крадіжок, що збуджуються за заявою потерпілого, коли злочинець сховався. У цих випадках основного значення набувають оперативно-розшукові і слідчі дії зі встановлення і затримання злочинця. Початковим в числі таких заходів є допит потерпілого, в ході якого отримують відомості про викрадені цінності, час, місце і спосіб здійснення крадіжки, підозрюваних осіб. При з'ясуванні обставин, що передували крадіжці, звертають увагу на моменти, коли потерпілий знаходився в натовпі, здавлювався або штовхався іншими особами, коли його увага відволікалася киданням якого-небудь предмету, вигуками, сваркою або якими-небудь подібними способами. Відвернення уваги використовується кишеньковими злодіями для швидкого і непомітного витягання цінностей з кишені, сумки і так далі При цьому незрідка виробляється розподіл ролей: один із співучасників відволікає увагу потерпілого, а інший приймає викрадене. В деяких випадках при здійсненні крадіжок злочинці використовують пристосування для маскування своїх дій («ширма»), штучні руки і так далі.
Якщо у потерпілого виникають сумніви проти якої-небудь особи, необхідно детально допитати його про ознаки зовнішності цієї особи і одягу, в яку ця особа була одягнена. Що потім потерпів доцільно пред'явити альбом з фотознімками осіб, які, за даними кримінального розшуку, можуть займатися кишеньковими крадіжками. Пізнання потерпілим конкретної особи слід оформити протоколом.
Круг підозрюваних в кишеньковій крадіжці може бути обмежений вивченням способу ос здійснення. Особи, що неодноразово займаються крадіжками, використовують один і той же спосіб її здійснення, по якому працівники кримінального розшуку можуть пізнати злочинця. Істотне значення має при цьому дослідження часу, місця і особливих обставин здійснення кишенькової крадіжки, наприклад крадіжка в сплячих в поїздах, крадіжка в п'яних і тому подібне
За наявності обгрунтованих підозрінь проти певної особи його піддають негайному затриманню і особистому обшуку. Особистий обшук затриманого доцільно поєднувати з допитом про кількість грошей, що є у нього, вміст документів. Серйозне викриваюче значення має виявлення спеціальних пристосувань для здійснення крадіжки і речей, що належать різним особам, наприклад, декількох годинників, гаманців, паспортів і тому подібне Обшук на квартирі затриманого також може привести до виявлення аналогічних доказів його злочинної діяльності. Затриманого дактилоскопують і перевіряють по картотеках кримінальної реєстрації.
Огляд місця випадку доцільний у всіх випадках, коли злочинець міг викинути викрадені або викриваючі його речі, залишити сліди свого перебування, а також для детального дослідження обставин і способу здійснення кишенькової крадіжки. При виявленні кинутих злочинцем речей або викрадених предметів перевіряють, чи немає на них слідів пальців. У позитивному випадку призначається дактилоскопічна експертиза. Якщо на предметах, телі або одязі підозрюваного виявляються частини або частки речовини, що збереглася в кишенях або сумці потерпілого (тканини, тютюну, пилу, волос і тому подібне), мають бути проведене їх порівняльне дослідження і подальша експертиза.