– при наведенні повного тексту чи фрагментів офіційних документів уникати будь-яких виправлень;
– при наведенні повного тексту чи фрагментів опублікованих публіцистичних матеріалів виправляти лише граматичні та синтаксичні помилки, а всі інші аспекти залишати в оригінальному варіанті;
– написання назв будь-яких організацій, установ, підприємств, партій, партійних об’єднань має відповідати написанню у документації з державної реєстрації цих об’єктів;
– ілюстративні та графічні матеріали мають так само відповідати усім вищезазначеним нормам.
3.2. Розробка норм редагування книжкових видань релігійної літератури
Оскільки виданням релігійної літератури займаються видавництва так чи інакше причетні до релігійних організацій, редагуванням цього виду літератури займаються редактори, що мають відповідну духовну освіту. Кожна релігія світу, кожні напрямок чи течія у складі основної релігії мають свої власні канони та догми, закріплені у відповідних релігійних текстах, наприклад, Кодексом канонів Східних Церков, оприлюдненим папою Іоаном Павлом ІІ 18 жовтня 1990 р. Нікейский символ віри в редакції Другого Всесвітнього Собору, Кодекс канонічного права (Codex Iuris Canonici) та інші.
Догмати приймаються і закріплюються вищим духівництвом конкретної релігії. Свідомий відхід від догматів (повне неприйняття або інше трактування) називається єрессю та може, навіть, призвести до релігійних конфліктів.
Виходячи з цього, в нашій роботі ми вважаємо доцільною лише розробку загальних норм редагування релігійної літератури, які допоможуть редакторам, які не мають відповідної релігійної освіти, зорієнтуватися у ситуації та усвідомити необхідність звернення до релігійних текстів, у яких закріплені канони та догми тієї чи іншої релігії.
– Будь-яке видання релігійної літератури має редагуватися у відповідності до канонів, догм та законів конкретної релігії, конфесії, течії тощо. Текстові, ілюстративні та інші матеріали, які вступають у протиріччя із відповідними канонами, догмами, правилами та законами, мають вилучатися з тексту.
– Релігійне видання не повинне містити приниження та дискримінацію інших релігій та віруючих, що їх сповідують.
– Оформлення апарату видання книжок релігійної літератури має відповідати ГОСТ 7.4–88. СИБИД «Издания. Выходные сведения».
– Вживання великої літери на початку деяких слів, яке не є характерним для усіх інших видів літератури не вважається неправильним, якщо закріплене у відповідних церковних документах, релігійних текстах.
Виконання інших релігійних норм редакторові слід контролювати за довідковою літературою певної релігії. Наприклад, «Словник Біблійного богослов’я», «Библейский словарь. Энциклопедический словарь», «Словарь церковных терминов» для християнської релігії. Проте, слід брати до уваги, що розбіжності у написанні слів, та навіть уживанні прийменників можуть бути й у межах однієї релігії – в різних конфесіях, як то католицька та православна. Тому розроблення уніфікованих норм для всіх течій та напрямків однієї релігії, не кажучи вже про різні релігії, неможливе.
3.3. Розробка критеріїв визначення виду езотеричної літератури та норм редагування книжкових видань цієї літератури
У сучасному книгознавстві питання типології книги в цілому і типології її окремих видів знаходяться у стадії активної розробки, накопичений досить істотний науковий і практичний досвід. На цей час склалася достатньо повна система уявлень про типологію книги в цілому. Проте ще недостатньо розроблені проблеми типології деяких видів книги, зокрема - езотеричної [Кожевн; ].
Багатоступінчатий, розгалужений поділ наук, використовує на різних етапах поділу різні підстави. Всі науки, зазвичай, діляться на чотири групи: природничі науки, соціальні, гуманітарні та формальні науки.
Езотерика відображає ту сферу знань, яка перебуває на межі соціальних та природничих наук. Як і ці науки, вона оперує абстрактними поняттями, тяжіє до порівняльних оцінок та понять, хоча саму її не можна назвати наукою через відсутність фактичної бази.
Згідно із філософським словником, езотеризм – це вчення, призначене для просвітлених; учення, направлене всередину, углиб явищ; учення, що виявляє внутрішній, істотний зв'язок явищ. Основні ідеї езотеричних учень полягають в наступному: переконаність в ілюзорності звичайного життя (те, що ми бачимо, – не справжнє буття, а всього лише Майя); співвіднесеність мікрокосмічного плану з макрокосмосом; надання великого значення в житті людини психічним центрам; а також в особливостях психотехнічної роботи людини над собою та інше.
Позиція науковця В.М. Розіна щодо критеріїв віднесення літературного твору до езотерики відображена у його аналізі книги Д. Андрєєва «Троянда світу». Він визначає цю книгу як «відому езотеричну». Езотерична, тому що «автор вірить в існування нечистої сили, Сатани, духовних монад, деміургів, померлих героїв та зниклих храмів, проте так само і у Бога, Христа, ангелів» [Розін; ].
На нашу думку такий підхід до визначення критеріїв виділення езотеричної літератури не зовсім прийнятний, оскільки в такому разі до езотерики треба буде віднести всі книжки у жанрах фантастика, «фентазі», містика. Така концепція не відповідає загальноприйнятим поняттям про закони реального, істинного світу.
В нашій роботі ми пропонуємо відносити до езотеричної літературу, текст якої містить контекст таких напрямків: окультизм, хіромантія, магія, алхімія, чаклунство, фен-шуй, специфічні психопрактики прикладного характеру, нетрадиційна медицина, нумерологія, ворожіння, спіритизм, духовні практики, самопізнання, йога, цілительство, аюрведа, трансерфінг, та будь-які практичні течії усередині традиційних релігій.
В цілому, можна зробити висновок, що езотерика — специфічні системи психопрактик, що існують, як правило, в рамках будь-яких культурних і релігійних традицій, які носять переважно прикладний характер. Як приклади таких систем, можна назвати суфізм усередині ісламу, ісихазм усередині православ'я, нейдан усередині даосизму, чернечі психопрактики в католицизмі, йога усередині індійської традиції. Езотеричні системи ховаються в надрах релігій, проте принципово відмінні від них тим, що на відміну від релігії, езотеричні системи надзвичайно практичні і прагматичні.
Мета езотеричних систем, як і релігійних (екзотеричних – протилежність езотериці): усвідомлене самовдосконалення особистості, проте, на відміну від останніх, езотеричні системи пропонують конкретний відтворний набір методів для такої зміни.
Норми редагування езотеричної літератури утворити дуже важко, оскільки це та сфера, де немає усталених, загальноприйнятих та науково доведених фактів. Необмежений простір для думок, міркувань, припущень – характерна особливість езотеричної літератури. Проте, з огляду на тлумачення терміну «езотерика», необхідною умовою всіх езотеричних теорій є їх дієвість на практиці. Тож можна твердити, що для того, аби вважатися езотерикою, психологічна або будь-яка інша практика повинна довести свою дієвість. Для цього було б доречно вести документальне затвердження випадків, коли людина на практиці довела дієвість теоретичних викладень будь-якого нетрадиційного вчення.
В якості довідкової літератури при редагуванні езотерики можна використовувати такі словники та енциклопедії: «Мифы: Энциклопедия» В.М. Макаревича, «Кто есть кто в классической мифологии: Энциклопедический словарь» А.П. Кондрашова, «Боги древних славян», «Славянская мифология» и «Легенды древней Руси» В.И. Калашникова, «Русский мифологический словарь» В.В. Шуклина
Що стосується загальних аспектів редагування видань езотеричної літератури, то їх контроль редактор може здійснювати за допомогою довідкових видань (словників, енциклопедій тощо), стандартів та законів, які регулюють видавничо-редакційну діяльність.
ВИСНОВКИ
Для виконання поставлених завдань та досягнення мети дослідження, перш за все, нами було розглянуто тематичну літературу з редагування. Дослідницьку роботу було присвячено аналізу політичних, релігійних та езотеричних книжкових видань та розробці заходів, щодо підвищення рівня редакторського опрацювання цих видів літератури під час створення друкованої продукції.
Як виявилося в ході написання роботи, на сьогодні ще залишаються окремі види літератури, які не були досліджені науковцями у всіх аспектах. На існування цієї проблеми найкращим чином вказує ступінь дослідженості політичної, релігійної та, особливо, езотеричної літератури. На сьогодні в Україні немає розроблених працівниками наукових та освітніх установ чітко встановлених та закріплених у відповідних виданнях правил та норм із редагування цих видів літератури.
Особливо значущим є це питання з огляду на те, що читацька аудиторія політичної, релігійної та езотеричної літератури охоплює майже всі вікові та соціально-культурні верстви суспільства. До цих видів літератури люди звертаються не за необхідністю, як, наприклад, до навчальної чи довідкової, а через велику зацікавленість питаннями з однієї з відповідних сфер життя. Це призводить до несвідомого підвищеного рівня сприйняття та засвоєння читачами отриманої інформації, незалежно від того, наскільки правильною та істинною вона є.
З огляду на це редагування зазначених видів літератури має відбуватися найкращим чином, для чого необхідно створити відповідну нормативну базу. Нашим внеском в цю достойну поваги справу стало проведення редакторського аналізу політичних, релігійних та езотеричних видань, які є об'єктом дослідження, та виявлено й описано типові помилки, що є відхиленням від стандартів і норм інших нормативних документів, які регламентують діяльність у сфері видавничої справи. Для забезпечення репрезентативності з генеральної сукупності методом простого та тематичного відбору нами було відібрано п'ятнадцять видань.